Рівні дослідження антропоекосистем

Екологія людини вивчає антропоекосистеми різного рівня — від глобального (чи світового) до місцевого (невелике село чи район у місті) і навіть до окремого «точкового» (житловий будинок, цех заводу та ін.)

Уся планета Земля з її повітряною оболонкою і ближнім космосом може бути єдиним об’єктом вивчення екології людини (наприклад, за необхідності порівняти умови життя людей на Землі та на іншій планеті). Глобальна антропоекосистема охоплює всюповерхню Землі і складається з біосфери (у трактуванні В. Вернадського) та усього населення планети (людського суспільства), що використовує природні ресурси планети за допомогою технічних засобів. Господарська діяльність забезпечує його існування і прогресуючий розвиток людства, але завдає біосфері істотних екологічних збитків, внаслі­док чого страждає не тільки природа, а й саме людство.

Антропоекосфера сформована з антропоекосистем нижчого рівня, від суцільної до елементарної, якою може бути обмежений простір із невеликою групою людей, наприклад кабіна космічного корабля з екіпажем. Проте найчастіше об’єктом антропоекологічних досліджень є територіальні комплекси різного масштабу.

Для розв’язання різних наукових і прикладних завдань з екології людини дослідження проводять на трьох основних просторових рівнях: локальному, регіональному і глобальному. Кожному з цих рівнів відповідає своя специфіка дослідження і властива лише певному рівню широта і глибина розкриття процесів, власний масштаб використовуваних картографічних джерел і картографічного оформлення результатів дослідження.

Локальні антропоекологічні дослідження.їх застосовують для вивчення конкретних популяцій людей у реальній обстановці невеликого регіону чи окремо взятого району великого міста. Розміри досліджуваного територіального об’єкта зумовлюють мета роботи, можливості дослідницького колективу, густота населення, ступінь різноманітності антропоекологічної ситуації в досліджуваному регіоні.

Вивчення території з позицій екології людини спирається на картографічний матеріал. Під час локальних досліджень доцільно використовувати масіптаби 1:10 000– 1:50 000.Саме в цих масштабах складають, наприклад, генеральні плани міст.

Локальні антропоекологічні дослідження дають змогу розв’язати низку проблем:

1) встановлення оптимальних відстаней між екологічно шкідливими підприємствами і житловими кварталами. У разі занадто близького розміщення жилих зон до промислових об’єктів виникає небезпека шкідливого впливу промислових викидів на здоров’я, а за надто віддаленого знижується працездатність внаслідок втоми від трудових поїздок;

2) планування транспортних потоків у час-пік. Транспортні потоки мають бути організовані у такий спосіб, щоб забезпечити населенню максимум зручностей, мінімізувати час перебування в дорозі, уникнути забруднення житлових кварталів вихлопними газами;

3) розміщення інфраструктури. Установи сфери обслуговування розміщують так, іцоб відвідування магазинів, майстерень, перукарень, кінотеатрів та бібліотек було не лише зручним для населення, а й сприяло рухальній активності людей, необхідній за сучасної гіподинамії.

Регіональні антропоекологічні дослідження.Такі дослідження здійснюють на великих територіях з використанням географічних карт масштабу 1:100 000– 1:500 000для фіксації матеріалів і кінцевого подання інформації. Вони призначені для задоволення потреб регіонального проектування і планування, оскільки охоплюють територію в кілька десятків тисяч квадратних кілометрів, що приблизно відповідає розмірам індустріально розвинутої адміністративної області.

Глобальні антропоекологічні дослідження.Їх виконують із використанням картографічних матеріалів масштабом від 1:1 000 000 і менше. Під час вивчення таких великих територій, як, наприклад, уся Україна чи великі її регіони, можна скористатися картами масштабу 1:1 0000 000– 1:25 000 000.Основою глобальних досліджень є аналіз статистичних матеріалів, використання різноманітних атласів і тематичних карт, довідників, каталогів, щорічників та ін.

Розв’язання завдань, пов’язаних із характеристикою великих територій, ускладнюється необхідністю переходу від одного масштабу дослідження до іншого. Наявність детальної інформації про кілька невеликих ділянок території не захищає від помилок чи неправильних оцінок під час опису великих просторів. Не можна одразу охарактеризувати великий регіон, не маючи уяви про процеси, що відбуваються у різних його точках. Тому єдиним надійним способом отримання антропологоекологічної характеристики великої території є проведення досліджень на усіх рівнях у найтиповіших частинах регіону.

Поиск по сайту: