Клітинна мембрана: будова та біологічне значення. Потенціали спокою та дії

Клітинна мембрана (або цитолемма, або плазмалемма, або плазматична мембрана) відокремлює вміст будь клітини від зовнішнього середовища, забезпечуючи її цілісність; регулюють обмін між клітиною і середовищем; внутрішньоклітинні мембрани поділяють клітину на спеціалізовані замкнуті відсіки -компартменти або органели, в яких підтримуються певні умови середовища.

. Товщина мембрани складає 7-8 нм.

Біологічна мембрана включає і різні білки :

інтегральні (пронизують мембрану наскрізь),

полуінтегральние (занурені одним кінцем у зовнішній чи внутрішній ліпідний шар),

поверхневі (розташовані на зовнішній або прилеглі до внутрішньої сторонам мембрани).

Деякі білки є точками контакту клітинної мембрани зцитоскелетом всередині клітини, і клітинною стінкою (якщо вона є) зовні. Деякі з інтегральних білків виконують функцію іонних каналів, різних транспортерів і рецепторів.

Мембра́нний потенціа́л споко́ю (МПС) — це різниця потенціалів між зовнішньою та внутрішньою сторонами мембрани в умовах, коли клітина не збуджена. Цитоплазма клітини заряджена негативно по відношенню до позаклітинної рідини через нерівномірний розподіл аніонів та катіонів по дві сторони мембрани.

Потенціал дії (ПД) — це короткочасні амплітудні зміни мембранного потенціалу спокою (МПС), що виникають при збудженні живоїклітини. По суті це електричний розряд — швидка короткочасна зміна потенціалу на невеликій ділянці мембрани збудливості клітини (нейрона або м'язового волокна), в результаті якого зовнішня поверхня цієї ділянки стає негативно зарядженою по відношенню до сусідніх ділянок мембрани, тоді як його внутрішня поверхня стає позитивно зарядженою по відношенню до сусідніх ділянок мембрани. Потенціал дії є фізичною основою нервового або м'язового імпульсу, який відіграє сигнальну (регуляторну) роль.

Потенціали дії можуть відрізнятися за своїми параметрами в залежності від типу клітини і навіть на різних ділянках мембрани однієї і тієї ж клітини. Найхарактерніший приклад відмінностей: потенціал дії серцевого м'яза і потенціал дії більшості нейронів. Усе ж, в основі будь-якого потенціалу дії лежать такі явища:

'Мембрана живої клітини поляризована' — її внутрішня поверхня заряджена негативно по відношенню до зовнішньої завдяки тому, що в розчині біля її зовнішньої поверхні знаходиться більша кількість позитивно заряджених частинок (катіонів), а біля внутрішньої поверхні — більша кількість негативно заряджених часток (аніонів).

'Мембрана має вибіркову проникність' — її проникність для різних частинок (атомів або молекул) залежить від їх розмірів, електричного заряду і хімічних властивостей.

'Мембрана збудливої клітини здатна швидко змінювати свою проникність'' для певного виду катіонів, викликається перехід позитивного заряду з зовнішньої сторони на внутрішню

9)Прямий поділ клітин(амітоз) та його характеристика.

Амитоз.

АМІТÓЗ (грец. а- — заперечення + mitos — нитка) — поділ соматичних клітин, який відбувається без спіралізації хромосом і без утворення веретена поділу (відрізняється від мітозу, де відбувається прямий поділ інтерфазного ядра клітини, а згодом і цитоплазми). Під час амітозу ядерце видовжується, перешнуровується, а потім витягується і ядро. У деяких випадках в ядрі виникає перегородка, що ділить його на дві частини. Поділ ядра іноді супроводжується поділом цитоплазми.

Розрізняють кілька форм амітозу:

рівномірний, коли утворюється два рівних ядра;

нерівномірний, коли утворюються нерівні ядра;

фрагментаційний, коли ядро розпадається на багато дрібних ядер однакової або різної величини.

Чи відбувається попередній синтез ДНК перед початком амітозу і як вона розподіляється між дочірніми ядрами — невідомо. Іноді при поділі певних клітин мітоз чергується з амітозом.

Амітоз — це своєрідний тип поділу, що іноді спостерігається при нормальній життєдіяльності клітини, а здебільшого при порушеннях функції, часто під впливом опромінення чи дії інших шкідливих чинників. Він властивий високодиференційованим клітинам. Амітоз, порівняно з мітозом, зустрічається рідше і відіграє другорядну роль у клітинному поділі переважної більшості живих організмів.

Поиск по сайту: