Лідерство – це вплив на персонал, який ґрунтується на соціальній взаємодії у групі людей, на визнанні професіоналізму та компетентності

Основи керівництва: вплив та влада

Форми впливу та влади

Теорії лідерства. Типологія лідерів

14.5. Загальна характеристика моделі
сучасного менеджера

Ключові слова і терміни: керівник, лідер, керівництво, лідерство, вплив, влада, залежність, форми влади, теорія особистості, конституціональна теорія, стиль керівництва, демократичний, авторитарний та ліберальний стиль керівництва, адаптивний стиль керівництва, Х та Y концепції людської поведінки, ситуаційний підхід до керівництва, модель Ф.Фідлера, теорія життєвого циклу, модель “шлях-ціль”, модель прийняття рішень “В.Врума-Ф.Йєттона”, модель сучасного менеджера.

14.1. Поняття та загальна характеристика
керівництва та лідерства

Відповідно до сучасних умов, ділова організація розглядається насамперед як відкрита система. Тому, основний вплив на успішність її функціонування забезпечують фактори зовнішнього середовища. В таких умовах зростає роль керівника, як особи, що несе відповідальність за результати господарювання організації. Сутність керівництва розкривається управлінським механізмом, який передбачає існування сукупності конкретних відносин між людьми, організаціями, в основі яких лежить вплив суб’єкта на об’єкт управління.

Одне із визначень менеджменту стверджує, що менеджмент – це процес управління людьми. Даний процес виділяє в окрему категорію керівників, тих із них, хто може впливати на персонал тільки за допомогою своїх особистих якостей, без використання адміністративних повноважень. Звідси випливає два різних визначення:

Керівник – це індивід, який очолює колектив і використовує надану йому владу для впливу на поведінку людей, що у ньому працюють.

Лідер – це керівник, здатний впливати на поведінку окремих осіб чи робочої групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам групи.

Відповідно до цих визначень керівник може використовувати формальні важелі впливу (у цьому разі поняття “керівник” ототожнюється з поняттям “менеджер”, “керуючий”) і неформальні (у цьому разі поняття “керівник” є ближчим до поняття “лідер”). Різниця між термінами “керівник” і “лідер” полягає в тому, що:

Керівництво – це процес впливу на підлеглих за допомогою формальних важелів, з метою забезпечення виконання ними офіційно визначених доручень.

Лідерство – це вплив на персонал, який ґрунтується на соціальній взаємодії у групі людей, на визнанні професіоналізму та компетентності.

Керівника, який досяг влади лише завдяки своїй посаді і керує людьми винятково з цих позицій, відносять до формальних лідерів. Його влада поширюється переважно на виробничі відносини і здійснюється за схемою “начальник – підлеглий” (він має владу над підлеглими, оскільки вони залежать від нього у питаннях розподілу завдань, нарахування заробітної плати, просування по службі тощо).

Враховуючи особливості сучасного управління, керівництво організацією ґрунтується на діючій концепції управління, відповідно до якої більша увага звертається на отримання згоди і взаємопідтримки, а не лише планування і підпорядкування. Відповідно до цього, ефективному управлінню сприяють такі чинники:

ü підтримка (поведінка керівника, що формує в підлеглого відчуття власної значущості);

ü гармонізація відносин (поведінка керівника, що сприяє встановленню в колективі сприятливих відносин);

ü акцент на досягнення цілей;

ü сприйняття роботи.

Владні позиції керівника зміцнюються, якщо він, окрім формальних підстав керувати, завоює прихильність підлеглих завдяки особистим якостям – компетентності, рішучості, цілеспрямованості, енергійності, вмінню пробуджувати ентузіазм тощо, тобто виявить лідерські якості, що ґрунтуються на неформальній основі.

Феномен лідерства ґрунтується на авторитеті керівника. Розрізняють формальний, особистий і повний авторитет. В основі формального авторитету стоїть його право як посадової особи розпоряджатися ресурсами організації, в тому числі трудовими. Особистий авторитет гуртується на особистих якостях лідера як людини (толерантність, товариськість, компетентність, переконливість, комунікабельність тощо). Повний авторитет проявляється внаслідок поєднання формального і особистого авторитетів особи.

Дослідження свідчать, що значна група менеджерів має лідерські якості. Але ситуація, коли менеджер не є лідером, трапляється в житті часто. Водночас лідер не завжди обіймає керівну посаду і його вплив на оточуючих може заважати менеджерові ефективно керувати.

Найоптимальнішим варіантом з позиції інтересів фірми є поєднання в одній людині формальних і неформальних важелів впливу. Особливо лідерство підсилює керівні дії менеджера у таких сферах, як визначення цілей, координація зусиль підлеглих, оцінка результатів їхньої роботи, мотивування діяльності (через власний приклад, рішучість, впевненість, уміння вести за собою тощо), забезпечення групової взаємодії; відстоювання інтересів групи за її межами, визначення перспектив її розвитку тощо.

14.2. Основи керівництва: вплив та влада

Ефективне керівництво є неможливим без певних важелів та інструментів, які б забезпечували дієздатність організації через інструменти менеджменту, зокрема через ієрархію. Тому керівництво передбачає підпорядкування одних людей іншим. Це підпорядкування здійснюється за допомогою таких понять як вплив, влада та залежність.

Керівництво в даному аспекті виступає процесом використання влади задля досягнення впливу на людей.

Поиск по сайту: