Гармонізація законодавства

Загальні питання

Оскільки питання інтелектуальної власності невід'ємно пов'язані з вільним рухом товарів та політикою щодо конкуренції, про що вже згадувалось вище, це зумовило необхідність гармонізації законодавства в цій сфері. Відмінності між нормами, що регулюють відносини, пов'язані з інтелектуальною власністю різних держав-членів, не лише перешкоджають розвиткові спільного ринку, а й стримують і обмежують підприємців. Деякі автори вважають, що наявні також ідеологічні підстави того, що гармонізованим нормам віддається більша перевага, ніж нормам прецедентного права. "Сучасний підхід Суду, — пишуть вони, — більше схиляється до надання переваги захисту національних інтересів над практикою вільної торгівлі". Тому для досягнення "священної" мети лібералізації краще використовувати гармонізоване законодавство. Однак слід зазначити, що досі відповідне законодавство більше схилялося до гармонізації обсягу прав на інтелектуальну власність, ніж до гармонізації певного рівня захисту, що має надаватися.

Наступний параграф присвячено гармонізації основних сфер права інтелектуальної власності, а саме: товарним знакам, авторському праву та патентам. Під вплив заходів з гармонізації Комісія вирішила також віднести питання щодо сучасних технологій, і зробити це так, щоб виявити свій намір управляти розвитком будь-яких норм щодо інтелектуальної власності в цій сфері. Це було здійснено за допомогою прийняття норм відносно захисту обладнання для комп'ютерних систем, захисту інформаційних даних та захисту прав на інтелектуальну власність, які виникають щодо супутникової трансляції.

Товарні знаки

Першим законодавчим актом з гармонізації в цій сфері стала Директива 89/104. Автори цієї директиви чітко дали зрозуміти, що її мета полягає не в скороченні терміну широкомасштабної гармонізації права держав-членів про товарні знаки, а в гармонізації тих положень національного права, які найбільше впливають на функціонування спільного ринку. Директива залишає відповідним національним органам держав-членів можливість продовжувати захист товарних знаків, закріплюваних завдяки своєму використанню, та впроваджувати процесуальні норми стосовно реєстрації, скасування та недійсності товарних знаків, закріплюваних шляхом реєстрації. Також вона не запобігає застосуванню до товарних знаків національних норм щодо усунення недобросовісної конкуренції, деліктної відповідальності або захисту споживача. Основна суть директиви полягає в забезпеченні в межах Співтовариства однакових умов для набуття прав на товарний знак та володіння зареєстрованим товарним знаком.

У зв'язку з цим Директива гармонізує такі аспекти законодавства про товарні знаки.

1.Символи, з яких може складатися товарний знак.

Товарні знаки можуть складатися з будь-яких символів, що представляються в графічному вигляді, зокрема, можуть бути описані словами. Дозволяється використовувати не лише особисті назви, креслення або літери, а й числівники та зображення товарів або їхньої упаковки. Вирішальним критерієм є те, що ці знаки мають надавати можливість відрізнити товари або послуги одного підприємства від товарів та послуг іншого (ст. 2 Директиви).

2.Підстави для відмови або недійсності

У ст. 3(1) Директиви наводиться перелік видів символів, у реєстрації яких може бути відмовлено або які можуть бути проголошені недійсними. До таких належать символи, які не можуть являти собою товарний знак, товарні знаки, позбавлені будь-яких характерних ознак, а також знаки, що суперечать державній політиці або загальновизнаним принципам моралі. До того ж держави-члени можуть відмовляти в реєстрації або скасовувати її на інших підставах, включаючи положення законодавства, які не стосуються товарних знаків, якщо знаки мають релігійне чи інше символічне значення, або впливають на державний інтерес, або підставах, що вказуються в Паризькій конвенції37 (ст. 3(2) Директиви). Ст. 4 Директиви містить додаткові підстави для відмови в реєстрації або її скасування, що виникають, якщо вона суперечить вищезгаданим правам.

3. Права, що надаються товарними знаками

Виключні права, що надаються власнику товарного знаку, дають йому можливість запобігати використанню іншими особами будь-якого символу, ідентичного до його товарного знаку, або який може спричинити неясність чи плутанину стосовно цього товарного знаку (ст. 5(1) Директиви). І знову державам-членам дозволяється вводити більш суворі положення, спрямовані на захист власника товарного знаку (ст. 5(2) Директиви).

4. Обмеження сфери дії товарного знаку

Ст. 6(1) Директиви закріплює положення, згідно з яким власник товарного знаку не може заборонити іншим особам використовувати певну інформацію, що стосується його, наприклад, його ім'я або адреси, різноманітні показники пропонованих товарів або послуг та самого товарного знаку у випадках, коли необхідно вказати призначення певної продукції або послуги. Права, що надаються товарним знаком, також можуть бути вичерпані за деяких обставин (ст. 7 Директиви). Ст. 9 закріплює обмеження відносно товарних знаків, які застосовуються у випадках надання власником мовчазної згоди.

5. Випадки, в яких використовується та не використовується

товарний знак

Ст. 10(1) Директиви встановлює, що якщо протягом п'яти років з моменту реєстрації власник товарного знаку не використовує його в країні реєстрації або відкладає таке використання на п'ять і більше років, реєстрацію може бути анульовано. Ст. 11 встановлює певні покарання за невикористання товарного знаку. Товарний знак також може бути скасовано, якщо в результаті його невикористання власником він стає загальною назвою відповідного товару або послуги або якщо використання товарного знаку його власником призводить до ситуації, коли продукція одного виробника сприймається як продукція іншого виробника (ст. 12 Директиви).

Безумовно, всі заходи з гармонізації, що згадувались вище, стануть зайвими, якщо з'явиться єдиний Перелік товарних знаків Співтовариства. Регламент 40/94 дещо наблизив створення такого переліку. Однак такий перелік не усуває національних товарних знаків, а співіснує з ними на альтернативні основі. Умови реєстрації та інші норми стосовно впливу і використання цього переліку дуже схожі на встановлені директивою про товарні знаки. Перелік є дійсним протягом 10 років, але цей термін може бути подовжено.

Авторське право

Гармонізація в цій сфері відбувалась як на рівні держав — членів Європейського Союзу, так і на загальносвітовому рівні. Відносно останнього всі держави-члени є сторонами, з одного боку, Бернеької конвенції про захист літературних та художніх творів, а з іншого — Всесвітньої конвенції з авторського права. Вже тільки це сприяло зближенню значною мірою національних законодавств, що регулюють питання, пов'язані з авторським правом, навіть до прийняття будь-яких ініціатив Співтовариства в цьому напрямі. Першим значним кроком у напрямі політики гармонізації в цій сфері стала Зелена книга з авторського права, яка була представлена Комісією 14 червня 1988 р. Цей документ визначав певну кількість питань, яким у гармонізованому законодавстві мала надаватися перевага. У своєму повідомленні 1991 р. Комісія підкреслювала необхідність гармонізації і надання пріоритету майже тим самим сферам, додаючи більше деталей. Нижче подається їх перелік, який також містить деякі аспекти відповідного законодавства Співтовариства, прийнятого до того часу.

Поиск по сайту: