Форми забезпечення зобов’язань позичальника

Застава –це матеріальне забезпечення

гарантія,поручительство,стахування,-форми персонального забезпечення

предметом застави може бути майно або майнові права

Виділяють:

заклад-застава рухомого майна

іпотека-застава нерухомого майна

Застава в обороті застосовується для торгівельних підприємств,а застава у пере обробці для виробничих підприємств

Застава цінних паперів

поручительство-це форма забезпечень зобов’язань,одна особа (поручитель)зобовязується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов’язання

Штраф-це сума яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору.

неустойка-стягнення з боржника суми,яку визначають у процентному відношенні до суми непогашеного зобов’язання.

Функції кредиту

-перерозподільна-завдяки кредиту відбувається перерозподіл коштів і в економіці на засадах повнрнення платності,строковості і забезпечення.

-емісійна –використовується для погашення боргових зобов’язань у разі продажу товарів у кредит

-заміщення дійсних грошей кредитними операціями –передбачає можливість перерахування грошей з одного рахунку на інший з використанням безготівкових розрахунків. -контрольно стимулювальна-виявляється в контролі кредитора за ефективністю використання коштів позичальником. -регулювальна-за допомогою кредитного механізму можна швидко розширити обсяг платіжних засобів в обороті

-капіталізація вільних грошових доходів-трансформація грошових нагромаджень і заощаджень фізичних і юридичних осіб у позиковий капітал

Теорії кредиту

-натуралістична теорія, капіталотворча теорія

Натуралістична теорія досягла найбільшого розвитку в епоху домонополістичного капіталізму. Основоположниками натуралістичної теорії кредиту є класики політичної економії А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. С. Міль. Зростання наприкінці 19 ст. та у 20 ст. ролі кредиту і значення банків у розвитку виробництва та державному регулюванні економіки послабити передумови для подальшого розвитку натуралістичної теорії . Її замінила капіталотворча теорія.

Суть натуралістичної теорії кредиту:

1)обєктом кредиту є тимчасово вільний капітал. 2)позиковий капітал- це дійсний капітал (у речовій формі) його рух збігається з рухом виробничого капіталу. 3)роль кредиту полягає в переході матеріальних благ від одного суб’єкта до іншого, тобто їхньому перерозподілі в суспільстві. 3)банки є пасивними посередниками в кредиті. 4)пасивні операції банків є первинними порівняно з активними.

Капіталотворча теорія. Основоположниками вважають шотландця Дж. Ло, міністра фінансів за часів правління короля Франції Людовіка 15. Дж. Ло вважав що кредит – це гроші і багатства і він спроможний надати руху всім невикористаним виробничим ресурсам. Згодом ідеї Дж. Ло розвинув англійський економіст Г. Маклеод. У Маклеода кредит і гроші це купівельна сила, а все, що має купівельну силу це багатство. Популярність капіталотворчої теорії зросла наприкінці 19 на початку 20 ст., що було зумовлено значним посиленням ролі банків в економіці.

На початку 20 ст. значний внесок у розвиток капіталотворчої теорії зробили Ган, Кейнс, Хансен. Вони трактували кредит як засіб створення капіталу. Ган, вважав що банки не просто перерозподіляють наявні в економіці капіталу, а надаючи кредити сприяють постійне економічне зростання і розвитку, кредит створює депозити і відповідно капітал.

Ідеї Гана розвинули Кейнс та його послідовники які вважали що кредит визначає економічний розвиток а кризи і безробіття можуть бути ліквідовані втручанням ЦБ та уряду в економічні процеси. На думку Кейнса високий рівень процента стимулює суб’єктів грошового ринку віддавати перевагу купівлі цінних паперів, а не вкладати у розширення вир-ва чи споживання.

Кейнс зробив висновок, що вплив кредиту на рівень процента є відчутним лише в певних межах після виходу за які розширене кредитування набуває інфляційного характеру. Його послідовники Семуельсон, Хансен, Харріс розвинули ідею про необхідність втручання держави в економічні процеси у тому числі застосовуючи кредит. Вони пропонували формувати грош-кред. політику шляхом зміни облікової ставки ЦБ.

Види процента

1) за економічним змістом: депозитний – виплачують клієнтам які вклали кошти в банк. Кошти, які зберігають на поточних вкладах можуть бути вилучені у будь-який момент на першу вимогу, тому на залишку коштів за цими рахунками банки нараховують низькі проценти. На рівень депозитного % впливають такі чинники: рівень облікової ставки; динаміка % ставок; термін залучення ресурсів; період повідомлення про вилучення вкладу; вид валюти;характер клієнта.

позиковий – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позикою. На рівень позикового% впливають макро і мікроекономічні чинники. Макроеконом. чиники- це співвіднош. попиту і пропозиції на ринку, грош-кред політика ЦБ, рівень облікової ставки, коливання валютного курсу, рівень конкуренції між банками. Мікроекон. чинники- це середній рівень плати за залучені ресурси, витрати банку на оформлення послуги і контроль за її погашення. об’єкт кредитування, термін погашення кредиту, платоспром. клієнта, ступінь ризику.

Позиковий % є вищим від депозитного. Маржа це різниця між % ставками за наданий кредит і за залучені ресурси. дисконтний - вилучають під час надання позик. Особливістю дисконтних позик є те що їхній номінальний розмір є більший від суми, яку фактично передають позичальнику в момент надання кредиту. обліковий - це один із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для банків та інш. суб’єктів грош-кред. ринку, орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грош. коштів. ломбардний – ЦБ знімає із КБ у випадку їхнього кредитування під заставу цінних паперів. Він є вищим від облікової ставки.

2)за методами встановлення: фіксовані – незмінні протягом погашення кредиту. плаваючі – можуть змінюватись залежно від ситуації на грош-кред ринку залежно від фінанси. стану позичальника.

3) за способом нарахування : прості - нараховують у випадку, коли база для нарахування % є постійною. складні - нараховують тоді коли процент не виплачують за певний період, а приєднується до суми боргу для нарощення, тобто база для нарахування з кожним періодом збільшується.

4) за способом вилучення : періодичний - сплачують протягом усього терміну кредитування. одноразовий – сплачують одним платежем, після закінчення терміну кредитування одночасно з головною сумою кредиту.

5) за урахуванням інфляції : номінальний – не скоригований на зміну рівня цін. реальний – це номінальний скоригований на темп інфляції в країні.

6) за механізмом коригування: ринковий – встановлюється на грошовому ринку на певний момент часу. базовий – є результатом середніх впливів чинників на рівень % ставок. середній – це %, який переважає в країні впродовж тривалого періоду.

7) за охоплення витрат: ефективний охоплює крім процента визначеного в кредитному договорі комісійні витрати пов’язані з обслуговуванням кредиту. ефективний % є вищим від процента за договором і повніше відображає витрати клієнта у зв’язку з отриманням кредиту.

Поиск по сайту: