Навчання та інструктажі з охорони праці

Навчання, системне та систематичне підвищення рівня знань не лише працівників, а всього населення України з питань охорони праці–один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці,фундаментальна основа виробничої безпеки та санітарії, необхідна умова удосконалення управління охороною праці і забезпечення ефективної профілактичної роботи щодо запобігання нещасних випадків,професійних захворювань і аварій на виробництві.

Зараз в країні діє система безперервного навчання з питань охорони праці, основні принципи якої були описані в 1.3.2.

Основним нормативним документом, що встановлює порядок та види навчання і перевірки знань з охорони праці є Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р.№ 15. Цей порядок спрямовано на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці.

Типове положення визначає порядок:

• вивчення основ охорони праці у навчальних закладах і під час професійного навчання працівників на підприємстві;

• організації навчання і перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві;

• спеціального навчання і перевірки знань з питань охорони праці;

•навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб;

• організації проведення інструктажів з питань охорони праці;

• стажування, дублювання і допуску працівників до роботи.

У професійно технічних навчальних закладах обов’язковим є вивчення предмета «Охорона праці», а у вищих навчальних закладах вивч. навчальні дисципліни «Основи охорони праці» та «Охорона праці в галузі». Це навчання проводиться за типовими навчальними планами і програмами, які затверджуються Міністерством освіти за погодженням з Держпромгірнаглядом. Окремі специфічні питання охорони праці вивчаються в курсах спеціальних та загальнотехнічних дисциплін.

Під час професійної підготовки працівників на підприємстві теоретична частина предмета «Охорона праці» вивч. в обсязі не менше 10 годин, а під час перепідготовки та підвищення кваліфікації – не менше 8 годин.

Працівники, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою, проходять підготовку лише в навчальних закладах. При цьому теоретична частина предмета «Охорона праці» вивчається обсягом не менше 30 годин, а під час перепідготовки та підвищення кваліфікації – не менше 15 годин. Специфічні питання охорони праці для конкретних професій вивчаються в курсах спеціальних та загальнотехнічних дисциплін.

На підприємствах на основі Типового положення з урахуванням специфіки виробництва та вимог НПАОП, розроблюються і затверджуються відповідні положення підприємств про навчання з питань охорони праці, формуються плани графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, з якими повинні бути ознайомлені працівники.

Працівники при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи, а вихованці, учні і студенти під час навчально-виховного процесу проходять навчання і перевірку знань з охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки у разі аварії, а також відповідні інструктажі. Особи, які суміщають професії, проходять навчання та інструктажі з охорони праці як з їх основних професій, так і з професій за сумісництвом. Допуск до роботи (виконання навчальних практичних завдань) без навчання і перевірки знань з питань охорони праці забороняється.

Відповідальність за організацію і здійснення навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці покладається на роботодавця.

Посадові особи та працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою та на роботах, де є потреба у професійному доборі проходять щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних НПАОП.

Особлива увага приділяється навчанню і перевірці знань з охорони праці посадових осіб, перелік яких наведено в додатку до Типового положення. До цього переліку включені Перші заступники та заступники міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівники та спеціалісти підприємств, установ і організацій, виробничих та науково-виробничих об’єднань незалежно від форм власності та характеру виробничої діяльності, їх заступники, виконання службових обов’язків яких пов’язано з організацією безпечного ведення робіт, керівники та викладачі кафедр охорони праці навчальних закладів, навчальних центрів з охорони праці, технічні та страхові експерти та інші категорії посадовців.

Ці посадові особи і спеціалісти проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці до початку роботи і періодично раз на три роки згідно з тематичним планом і програмою навчання, що наведені в Типовому положенні.

Усі працівники повинні проходити на підприємстві навчання у формі інструктажів з питань охорони праці, першої допомоги потерпілому, правил поведінки та дій у разі виникнення аварійних ситуацій.

19.Інструктаж з охорони праці – це усне пояснення положень відповідних нормативних документів, що закінчується вибірковою перевіркою шляхом опитування засвоєних знань і навичок в обсязі викладених питань. За характером і часом проведення інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

♦з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

♦ з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

♦з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

♦ з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, або іншим фахівцем, на якого покладено ці обов’язки і який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджується керівником підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу, який зберігається в службі охорони праці або в працівника, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

• новоприйнятим (постійно чи тимчасово);

• який переводиться з одного структурного підрозділу до іншого;

• який буде виконувати нову для нього роботу;

• відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Первинний інструктаж проводиться також з учнями, курсантами,слухачами та студентами навчальних закладів:

♦ до початку трудового або професійного навчання;

♦ перед виконанням кожного навчального завдання, пов’язаного з

використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з группою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.

Повторний інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників, які виконують однотипні роботи за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені НПАОП, які діють в галузі, або роботодавцем, з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

• на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці;

• для решти робіт – 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

♦ у разі введення в дію нових або переглянутих НПАОП, внесення змін та доповнень до них;

♦ у разі зміни технологічного процесу, заміни або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

♦ у разі порушень працівниками вимог НПАОП, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

♦ у разі перерви в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт– понад 60 днів.

З учнями, студентами, курсантами та слухачами позаплановий інструктаж проводиться при порушеннях ними вимог НПАОП, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

• при ліквідації аварії або стихійного лиха;

• при проведенні робіт, на які оформлюються наряд1допуск, наказ або розпорядження

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників. Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються в залежності від виду робіт, що ними виконуватимуться.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер), завершуються вони перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж. При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів для працівника протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань.

При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.

Працівники, які суміщають професії (в тому числі працівники комплексних бригад), проходять інструктажі як з їх основних професій,так і з професій за сумісництвом.

Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажу та про допуск до роботи особою, якою проводився інструктаж, вноситься запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані,журнали прошнуровані і скріплені печаткою.

У разі виконання робіт, що потребують оформлення наряду допуску, цільовий інструктаж реєструється в цьому наряді-допуску, а в журналі реєстрації інструктажів – не обов’язково.

Перелік професій та посад працівників, які звільняються від первинного, повторного та позапланового інструктажів, затверджується роботодавцем. До цього переліку можуть бути зараховані працівники участь у виробничому процесі яких не пов’язана з безпосереднім обслуговуванням обладнання, застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів тощо.

20. Вимоги до розміщення та планування території навчально виховних закладів.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Державні санітарно-гігієнічні правила та норми становлять гігієнічний стандарт для всіх типів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів (шкіл трьох ступенів, спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв) незалежно від форм власності.

1.2. Середній загальноосвітній навчально-виховний заклад функціонує у відповідності з Положенням про середній загальноосвітній заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1993 р. N 660, створює необхідні умови для загальної середньої освіти на рівні державних стандартів і сприяє вихованню морально і фізично здорового покоління.

1.3. Улаштування, обладнання приміщень шкіл, що будуються, реконструюються, а також — існуючих, здійснюється у відповідності до вимог ДБН В.2.2-3–97 «Будинки та споруди навчальних закладів».

1.4. Відповідальність за виконання санітарних правил накладається на керівника загальноосвітнього навчально-виховного учбового закладу.

1.5. Щоденний контроль за виконанням теперішніх санітарних правил здійснює медичний персонал загальноосвітнього навчально-виховного учбового закладу.

1.6. Періодичний контроль за виконанням теперішніх санітарних правил проводять спеціалісти санітарно-епідеміологічної служби.

ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА

2.1. Розміри земельних ділянок шкіл, що будуються, приймаються відповідно з ДБН 360–92 «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень».

2.2. Відведення земельної ділянки здійснюється при наявності погоджених технічних умов на водопостачання, каналізування, опалення тощо.

2.3. Ділянки під забудову шкіл повинні розташовуватися в сельбищних зонах населеного пункту з дотриманням санітарних норм щодо відстані від джерел викидів шкідливих речовин, шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань (не допускається їх розміщення в санітарно-захисних зонах промислових підприємств та інших об'єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей). Санітарно-захисні зони слід приймати згідно додатка N 4 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України N 173 від 19.06.96 р. Допускається за погодженням з органами державного санепіднагляду розташування земельної ділянки для будівництва на відстані не менше 50 м від підприємств, при умові дотримання ними нормативних рівнів викидів шкідливих речовин, шуму, вібрації, електромагнітного та іонізуючого випромінювань.

Будівництво поблизу загальноосвітніх навчальних закладів індивідуальних гаражів та автостоянок заборонено.

Розміри санітарно-захисної зони між межею шкільної ділянки та гаражами повинні бути не менше 50 м і повинні погоджуватися з Держсанепіднаглядом.

2.4. Будівля загальноосвітнього навчального закладу повинна бути розміщена на відстані 100 — 170 м від проїжджої частини дороги.

2.5. Будинки загальноосвітніх шкіл розміщуються не ближче 25 м від червоної лінії. Відстань від межі ділянок шкіл до стін житлових будинків із входами та вікнами приймаються не менше 10 м, від будинків шкіл до житлових і громадських будинків та споруд — згідно з нормами інсоляції, природного освітлення та шумозахисту.

2.6. По периметру земельної ділянки слід передбачити захисну земельну смугу (дерева, кущі, газон) завширшки не менше 1,5 м, а збоку вулиць не менше 3-х м.

2.7. Огорожа території повинна бути завширшки не менше 1,2 м. При розміщенні шкіл всередині житлових кварталів допускається застосування живої огорожі заввишки не менше 1 м.

2.8. Площа озеленення земельних ділянок повинна складати 45 — 50% загальної площі ділянки. При приляганні ділянки безпосередньо до зелених масивів (парків, садів, скверів), а також при розміщенні шкіл у сільській місцевості або за умов реконструкції, площі зелених насаджень допускається скорочувати, але не більше ніж 30%.

Високорослі дерева належить висаджувати на відстані не меншій 10 м від стін з вікнами навчальних приміщень, а кущі — не менше 5 м.

Розташування та орієнтація основних функціональних приміщень шкіл повинні забезп. безперервну тригодинну тривалість інсоляції на день.

Нормативна тригодинна інсоляція повинна бути забезпечена на території спортивної зони та зони відпочинку, в тому числі спортивних та гральних майданчиків.

Для поливу території слід передбачати спеціальні крани.

Забороняється висаджувати колючі дерева і кущі (біла акація, глід, шипшина) і рослини з отруйними ягодами («вовче око», «бріонія», «сумах отруйний»).

2.10. Земельна ділянка поділяється на наступні функціональні зони:

— навчальна;

— навчально-виробнича;

— навчально-дослідна;

— фізкультурно-дослідна;

— фізкультурно-спортивна;

— відпочинку;

— сільськогосподарська (для шкіл в сільській місцевості);

— житлова.

Розміри зон ділянок шкіл визначаються завданням на проектування, але не менш, ніж в додатку N 2 до ДБН В.2.2-3–97.

2.11. Фізкультурно-спортивну зону належить розміщувати поруч з навчальною, але не з боку вікон приміщень початкових класів.

Майданчики для ігор з м'ячем та метання спортивних снарядів розміщувати на відстані не менше 25 м від вікон навчальних та навчально-допоміжних приміщень будинків (при наявності огорожі 3 м заввишки і завдовжки не менше 15 м), а майданчики для інших видів фізкультурних занять — на відстані не меншій 10 м.

Спортивні майданчики повинні мати тверде покриття. Заборонено проводити заняття на зволожених майданчиках, які мають нерівності і вибоїни. Спортивні майданчики краще розміщувати по довжині з півночі на південь.

Бігова доріжка влаштовується навколо футбольного поля, доріжка довжиною 100 м входить до складу бігової. Ями для стрибків в довжину і висоту заповнюються піском, змішаним з тирсою.

При будівництві бігових доріжок і спортивних майданчиків (волейбольних, баскетбольних, гри у ручний м'яч) необхідно використовувати дренаж.

Комбінований майданчик можна асфальтувати (бетонувати), футбольне поле повинно мати трав'яне покриття. З метою попередження травм різноманітні дефекти поверхні майданчиків слід систематично вирівнювати.

Борти ям для стрибків, крім переднього, оббиваються гумою.

Наливні льодяні катки для катання, хокею та швидкісного бігу на ковзанах повинні мати товщину льоду 5 — 6 см, гладеньку поверхню без розколин і виямок.

Штучне освітлення катка повинно бути рівномірним на всій льодяній поверхні і не меншим 100 Лк.

Майданчики для учнів 1 — 4 класів повинні бути обладнанні тіньовим навісом, ліанами, гірками для з'їжджання, гойдалками, бетонованою стіною для ігор з м'ячем і малювання, лавками, доріжками з твердим покриттям для катання на роликових ковзанах та велосипедах, плескальним басейном.

Займатися на спортивних майданчиках дозволяється тільки у спортивному одязі та взутті.

Діти повинні бути навчені правильному користуванню спортивним інвентарем і обладнанням.

Фізкультурні майданчики необхідно огороджувати один від одного зеленими насадженнями.

Ігрові майданчики, розміщені біля будинку школи, засівають невисокою травою.

2.12. Господарська зона повинна мати окремий в'їзд і розташовуватися поблизу навчально-виробничої зони, приміщень їдальні. В цій зоні розміщуються ремонтні майстерні, склади, гаражі, підсобно-виробничі приміщення, навіси, сміттєзбірники. Сміттєзбірники повинні щільно закриватися кришками і встановлюватися на відстані не менше 25 м від вікон і входу в їдальню на бетонованому майданчику під навісом.

В'їзд і виходи на ділянку, проїзди та проходи до господарських будівель, майданчики для сміття, а в сільських школах, які не мають каналізації,— до надвірних вбиралень асфальтують або бетонують.

Підходи до приміщень школи не менш як за 100 м повинні мати тверде покриття.

2.13. В житловій зоні розміщуються гуртожитки для учнів, допускається розміщення житлових будинків для викладачів та обслуговуючого персоналу. Житлова зона повинна мати окремий вхід з боку вулиць та проїздів, ізолюватись від господарської зони на відстань не менше 100 метрів.

Санітарні розриви між спальними корпусами і межею ділянки житлової зони повинні складати не менше 50 м. Відстань від спальних корпусів до автомагістралей повинна бути не менше 150 м, до господарської зони — не менше 100 м.

На території земельної ділянки повинні бути передбачені поливальні установки та питні фонтани.

Територія ділянки повинна бути освітлена у вечірній час.

2.14. Майданчики для рухливих ігор і відпочинку повинні розташовуватися біля виходів з приміщень (для максимального використання їх під час перерв) і бути розділені для учнів кожної вікової групи.

2.15. Навчально-дослідна зона повинна бути не більшою 25 відсотків площі ділянки. В міських школах вона може бути зменшеною за рахунок будівництва на ділянці парників, теплиць і оранжерей, органічно пов'язаних з комплексом кабінетів біології та хімії.

2.16. Земельні ділянки сільських шкіл повинні бути розширені за рахунок будівництва парників, теплиць, оранжерей, приміщень для зберігання сільськогосподарської техніки, садово-городнього інвентарю та ін.

ОСНОВНІ ПРИМІЩЕННЯ

3.1. Будівля школи повинна забезпечувати оптимальні умови для організації навчально-виховного процесу, відпочинку, харчування учнів. Будівлю школи на території земельної ділянки слід розташовувати так, щоб не знижувати рівень освітлення та інсоляції окремих груп приміщень, а взаємозв'язок між ділянкою і будівлею щоб був раціональним.

Блочно-секційна і павільйонна структура навчальних будівель найбільш раціональні з гігієнічної та педагогічної точок зору. В одній секції слід розміщувати максимум три паралелі класів для дітей одного віку або дві паралелі класів двох суміжних вікових груп (1 і 2, 3 і 4 і т. д.).

Кількість поверхів будівлі не повинна перевищувати 3-х. При розміщенні загальноосвітніх навчальних закладів в раніш збудованих 4 — 5 поверхових будівлях, четвертий і п'ятий поверхи відводять кабінетам, які несуть найменше навчальне навантаження.

Кількість учнів загальноосвітнього навчального закладу не повинна перевищувати його місткості, передбаченої проектом, за яким збудовано або пристосовано приміщення.

Поиск по сайту: