Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Теорія інтелекту і когнітивного розвитку Андерсона



 

Одне з критичних зауважень на адресу теорії Гарднера вказує на те, що високий рівень здібностей будь-якого з проявів виділеного ним інтелекту, як правило, корелює з високим рівнем здібностей і інших проявів інтелекту; тобто що жодна із специфічних здібностей не є повністю незалежною від інших (Messick, 1992; Scarr, 1985). Крім того, психолог Майк Андерсон вказує на те, що Гарднер недостатньо чітко визначає природу множинних інтелектуальних здібностей – він називає їх «то формами поведінки, то когнітивними процесами, то структурами мозку» (1992, р. 67). Внаслідок цієї невизначеності Андерсон спробував розробити теорію, що базується на ідеї загального інтелекту, висуненій Терстоуном й іншими авторами.

Теорія Андерсона свідчить, що індивідуальні відмінності, що стосуються інтелекту і пов'язаних з індивідуальним розвитком змін в рівні інтелектуальної компетентності, пояснюються рядом різних механізмів. Відмінності в інтелекті є наслідком відмінностей «базових механізмів переробки інформації», що припускають участь мислення і, у свою чергу, призводять до оволодіння знаннями. Швидкість, з якою протікають процеси переробки, варіюється у різних індивідуумів. Так, індивідуум з повільно функціонуючим базовим механізмом переробки, ймовірно, зазнаватиме великі труднощі при оволодінні новими знаннями, чим індивіду зі швидко функціонуючим механізмом переробки. Це еквівалентно твердженню, що повільний механізм переробки є причиною низького рівня загального інтелекту.

Проте Андерсон відмічає, що існують когнітивні механізми, які не характеризуються індивідуальними відмінностями. Наприклад, особи, що страждають синдромом Дауна, можливо, будуть не в змозі скласти два і два, проте вони усвідомлюють, що інші люди мають переконання і діють виходячи з цих переконань (Anderson, 1992). Механізми, що забезпечують такі універсальні здібності, дістали назву «модулів». Кожен модуль функціонує незалежно, роблячи складні обчислення. Модулі не піддаються впливам базових механізмів переробки; в принципі, вони є автоматичними. На думку Андерсона, саме дозріванням нових модулів пояснюється ріст когнітивних здібностей в процесі індивідуального розвитку. Наприклад, дозріванням модуля, відповідального за мовлення, пояснюється розвиток здібності говорити повними (розгорнутими) реченнями.

Згідно теорії Андерсона, окрім модулів інтелект включає дві «специфічні здібності». Одна з них пов'язана з пропозиціональним мисленням (мовне математичне вираження), а інша – із зоровим і просторовим функціонуванням. Андерсон вважає, що завдання, які вимагають цих здібностей, виконуються «специфічними процесорами». На відміну від модулів специфічні процесори піддаються впливу базових механізмів переробки. Високошвидкісні механізми переробки дозволяють індивідуумові ефективніше використати специфічні процесори і завдяки цьому отримувати більш високі оцінки за тестами і домагатися більшого в реальному житті.

Таким чином, теорія інтелекту Андерсона припускає наявність двох різних «маршрутів» до оволодіння знаннями.

Ø Перший включає використання базових механізмів переробки, що приводять завдяки специфічним процесорам до придбання знань. З точки зору Андерсона, саме цей процес ми розуміємо під «мисленням» і саме він відповідальний за індивідуальні відмінності, що стосуються інтелекту (із його точки зору, еквівалентні відмінностям в знаннях).

Ø Другий маршрут включає використання модулів для здобування знань. Знання, засноване на модулях, як, наприклад, сприйняття тривимірного простору, приходить автоматично, якщо відповідний модуль достатньою мірою дозрів, і цим пояснюється розвиток інтелекту.

Теорію Андерсона можна проілюструвати прикладом 21-річної молодого чоловіка, відомого під ініціалами М. А., який страждала в дитинстві від конвульсій та мав діагноз аутизм. Досягнувши зрілого віку, він не міг говорити і отримував найнижчі оцінки за психометричними тестами. Проте у нього був виявлений IQ, рівний 128 балам, і надзвичайні здібності до оперування простими числами, яке він виконував точніше, ніж фахівець, що має вчений ступінь з математики (Anderson, 1992). Андерсон дійшов висновку, що базовий механізм переробки у М. А. не був пошкоджений, що дозволяло йому мислити абстрактними символами, проте його лінгвістичні модулі були уражені, що перешкоджало оволодінню ним повсякденними знаннями і процесами комунікації.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.