Сутність лідерства та його основні ознаки

Тема: Лідерство як соціально-економічне явище

План

1. Сутність лідерства та його основні ознаки.

2. Теоретичні підходи до розуміння лідерства.

3. Авторитет лідера.

4. Типи лідерів за особистими якостями.

Сутність лідерства та його основні ознаки

Для того, щоб успішно здійснювати управлінські функції, менеджеру потрібно вміти вести за собою підлеглих. Питання лідерства викликали інтерес людей з давніх часів. Проте систематичне, цілеспрямоване і широке вивчення лідерства почалось тільки за часів Ф. Тейлора. Разом з тим, до сих пір так і не досягнуто повної згоди щодо поняття лідерства і методів його вивчення. У процесі вивчення проблеми лідерства вченими було запропоновано багато різних визначень цього поняття.

Лідерство – це тип управлінської взаємодії, який ґрунтується на більш ефективному для даної ситуації поєднанні різних джерел влади і спрямований на спонукання людей до досягнення загальних цілей.

Лідерство – це здатність особи за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Виступаючи сьогодні в ролях керуючого, дипломата, вихователя, новатора і просто людської істоти, менеджер, насамперед, повинен виявляти себе як лідер. Навколишні сприймають такого лідераза чотирма моделями:

Вплив – це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни в поведінку іншого індивіда.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей згідно певних повноважень.

Тільки лідер може домогтися від інших, щоб вони робили те, що він хоче, і робили це з задоволенням. Влада лідера базується:

· на доброму знанні послідовників, умінні поставити себе на їхнє місце;

· уміння тверезо і грамотно аналізувати різні ситуації, прораховувати найближчі і віддалені наслідки своїх дій;

· усвідомленні необхідності приймати ті чи інші рішення або дії;

· прагнення до самовдосконалення;

· здатності вселяти в підлеглих упевненість.

Джерелом влади лідера над людьми є його незалежність, готовність у будь-який момент звільнити займане місце.

Таким чином, лідерство – це і талант, і мистецтво, і майстерність, і уміння. Вивчення природи лідерства показує, що лідер, як правило, має низку чітко виражених якостей:

· спосіб життя лідера тісно поєднує кар’єру й особисте життя;

· лідер ніколи не зупиняється у своєму розвитку; здібності, талант, честолюбство і знання стимулюють його до подальшого розвитку й удосконалювання;

· лідер бачить своє дійсне покликання в застосуванні наявних здібностей і придбаних знань, навичок, розуму, таланту як способу самореалізації саме в управлінні іншими людьми;

· лідер – це оптиміст, він завжди охоче вислуховує людей та їхні ідеї, оскільки, на відміну від песиміста, налаштований на отримання добрих звісток і вважає, що більшість людей готові прийти на допомогу, прагнуть до творчості, мають творчий початок;

· лідер любить людей, піклується про своїх співробітників, цікавиться їхніми справами, завжди доступний підлеглим, людяний, терплячий до слабостей інших;

· лідер – честолюбна, впевнена в собі і смілива людина, яка шукає нові способи дій і не боїться експериментувати;

· лідер завжди готовий прийняти рішення. Навіть в умовах недостатності інформації (ризик), коли усвідомлює, що рішення може бути помилковим;

· лідер – чесний, справедливий, тактовний і уважний до співробітників.

Важливе значення в менеджменті має співвідношення керівництва та лідерства. Лідерство має місце у всіх сферах професійної діяльності керівника будь-якого рангу. Проте у випадку коли формальний лідер колективу не стає його дійсним лідером, функція лідерства може перейти до неформальних лідерів – найбільш авторитетних членів колективу. За такої ситуації лідерство стає процесом стихійного, спонтанного керівництва колективу і може здійснювати негативний вплив на нього, якщо формальний керівник не звертатиме на це уваги.

Безлідерні колективи є менш ефективними. Найбільшої ефективності досягають ті колективи, де керівник є одночасно й лідером. Керівник повинен вміти впливати на колектив через його неформальних лідерів, а не протиставляти себе ним і боротися з ними.

Важливими характеристиками керівника-лідера є його висока інтелектуальна та емоційно-вольова стресостійкість. Інтелектуально означає бажання керівника набувати нових знань, прагнути до них. Емоційно-вольова стресостійкість характеризує здатність особи приймати компетентні рішення в умовах нестачі інформації, дефіциту часу, ділових протиріч і власних конфліктів.

Поиск по сайту: