Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Електронагрівальні установки



Електронагрівальні установки широко застосовуються в сільськогосподарському виробництві завдяки їхнім перевагам, основні з який наступні: постійна готовність до дії і виключення використання вогневих котелень зі спеціальними приміщеннями для котлів і сховищ палива, транспортування палива і золи; можливість повної автоматизації процесів нагрівання; поліпшення санітарно - гігієнічних умов обслуговуючого персоналу; полегшення в розподілі теплоти по великих територіях; зменшення собівартості теплової енергії і пожежної небезпеки.

Для підігріву води використовують установки як прямого нагрівання шляхом пропущення струму через воду, так і непрямого нагрівання за допомогою теплових електронагрівальних елементів (ТЕНів), а також установок індукційного і діелектричного нагрівання, хоча останні в сільському господарстві використовуються рідко.

Перевагами прямого електродного нагрівання полягають в простоті пристрою, великої швидкості нагрівання і високому КПД.

У сільському господарстві для підігріву води для поїння тварин і технологічних потреб використовують елементні електроводонагрівач низького тиску — термоси типу УАП (ВЕТ) з місткістю резервуара від 50 до 1000 л, проточні електроводонагрівачи типу ЕПВ продуктивністю від 80 до 200 л води в 1 г. з температурою нагрівання до 95 °С, ВЕП-600 із продуктивністю 600 л теплої води в годину й інші.

Для одержання гарячої води і пари застосовуються електродні котли типів: КЕВ (котел електродний водогрійний), КЕВЗ (із замкнутим контуром) потужністю від 10 до 6000 кВт, ЕПЗ (електродний прямоточний із замкнутим контуром), КЕПР (котел електродний паровий регульований) потужністю 160, 250, 2500 і 5000 кВт, ЕКП (електродний котел парової) потужністю 100, 300 кВт і вище й інші.

Для електропідігрівання повітря у тваринництві до 50°С використовують стаціонарні електрокалориферні установки типу СФОА з потужністю від 5 до 100 кВт.

Електрокалориферні установки серії СФОЦ (рис. 6) потужністю 5, 10, 16, 25, 40, 60 і 100 кВт призначені для нагрівання повітря в системах припливної вентиляції тваринницьких і інших приміщень. Установка складається з електрокалорифера 1, вентилятора 4 з електродвигуном 5, установлених на рамі 7.

Рис. 6 Електрокалариферна установка СФОЦ:

1 – електрокалорифер; 2 –перехідний патрубок; 3 – м’яка вставка; 4 – вентилятор; 5 – електродвигун; 6 – пружини; 7 – рама.

Нагрівання повітря в електрокалорифері здійснюється трубчастими ребристими нагрівальними елементами, виготовленими зі сталевої трубки, усередині якої в діелектрику розміщена спіраль із тонкого дроту. Засмоктуєме вентилятором 4 атмосферне повітря в електрокалорифері 1 нагрівається до температури 363К і подається в приміщення. Теплопродуктивність регулюють зміною числа включених у мережу нагрівальних елементів на використання 100, 67 і 33 % потужності.

Тепловентилятори ТВ-6...ТВ-36 (рис. 7) призначені для забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату у тваринницьких приміщеннях. До складу тепловентилятора входять корпус 4, відцентровий вентилятор 5 з двошвидкісним електродвигуном 7, калорифер 2, жалюзійний блок 11, виконуючий механізм.

При включенні тепловентилятора вентилятор 5 всмоктує зовнішнє повітря через жалюзійний блок. калорифер 2 і нагрітим нагнітає його в патрубок 6. Регулювання кількості повітря, що проходить через калорифер 2 і обвідний канал 3, здійснюється за допомогою механізму 1. Керування їм і перемикання електродвигуна з однієї швидкості на іншу здійснюються залежно від температури повітря усередині приміщення по сигналу регулятора температури 8. При літньому режимі вентилятор працює на максимальній частоті обертання, жалюзі калорифера (без теплоносія) і обвідного каналу відкриті. При зниженні температури в приміщенні нижче заданої вентилятор автоматично перемикається на мінімальну швидкість.

Рис. 7 Тепло вентилятор типу ТВ:

1 – механізм повороту жалюзі; 2 – калорифер; 3 – обвідний канал; 4 – корпус; 5 – вентилятор; 6 – патрубок подачі нагрітого повітря; 7 – електродвигун; 8 – регулятор температури; 9 – жалюзі обвідного каналу; 10 – жалюзі калорифера; 11 – жалюзійний блок.

При зимовому режимі в калорифер подається гаряча вода, вентилятор працює на мінімальній швидкості, а при підвищенні температури вище заданої вентилятор автоматично перемикається на максимальну швидкість.

Тепловентилятори розрізняють за повітро - і теплопродуктивностю.

Вентиляційна установка з утилізацією теплоти УТ-Ф-12 (ТУ lQ5-4-972r85) призначена для вентиляції й підігріву свіжого приточного повітря з використанням теплоти витяжного повітря тваринницьких приміщень. "Може працювати як самостійний виріб, так і в складі комплексу вентиляційного встаткування «Клімат».

Рис. 8 Тепло-вентиляційна установка з утилізацією теплоти УТФ –12:

1 – Конденсаційна секція теплообмінника; 2 – випарна секція теплообмінника; 3 – витяжний вентилятор; 4 – фільтр; 5 – припливний вентилятор; 6 – обвідний канал з заслінкою і приводом; 7 – жалюзі; 8 – теплова труба.

Умовна позначка установки УТ-Ф-12 розшифровується так: УТ — установка теплових труб; Ф -літерний індекс за ДСТ 2472—80*; 12 - подача повітря в номінальному режимі, тис. м3/ч. Кліматичне виконання: СУ1 - для електродвигунів; В3.1 - для пристрою керування; УЗ - для іншого встаткування.

Установка має витяжний 3 (рис. 8) і припливний 5 вентилятори, теплообмінник, повітряний фільтр 4, обвідний канал 6 із заслінками й приводом, жалюзі і ящик керування. Всі елементи установки, крім ящика керування, змонтовані на металевому каркасі. Припливний і витяжний канали розділені між собою перегородкою. З обох торців канали мають прямокутні патрубки для приєднання повітропроводів.

Теплообмінник призначений для утилізації теплоти, що віддаляється із приміщення з відпрацьованим повітрям. Теплообмінник складається з теплових труб 8, скріплених планками у верхній, середній і нижній частинах. Середні планки утворять суцільну перегородку, що розділяє теплообмінник на конденсаційну 1 і випарну 2 секції. Конденсаційна секція розміщена в потоці повітря, що видаляється, випарна - у потоці припливного повітря. Сталева теплова труба герметична й для збільшення теплообмінної поверхні має зовнішнє алюмінієве оребреня. Внутрішня порожнина труби заповнена теплоносієм (фреон-12). Для регулювання подачі повітря через обвідної канал у ньому змонтована заслінка з жалюзі 7. Вони виготовлені у вигляді вісімнадцяти лопаток, установлених у спеціальному каркасі, і приводяться в рух виконавчим механізмом. Чотири з них, крім того, можуть відкриватися електромаг нітом. Для захисту теплообмінника від обмерзання передбачені жалюзі, що складаються із шістнадцяти лопаток в окремому каркасі, що приводяться від іншого електромагніта. Фільтр 4 призначений для очищення відпрацьованого повітря й складається з каркаса й фільтруючих пластин із тканини або поролону.

Установка працює так. Повітря, вилучений із тваринницького приміщення вентилятором 3, проходить через випарну секцію 2 теплообмінники, де віддає частина теплоти. Під дією цієї теплоти фреон усередині теплових трубок 8 випаровується, і його пари піднімаються в конденсаційну секцію 1 теплообмінника. Припливне повітря, що нагнітається вентилятором 3 у тваринницьке приміщення, проходить через конденсаційну секцію й підігрівається за рахунок конденсації пар фреону. Теплова потужність теплообмінника регулюється зміною кількості минаючого через нього припливного повітря.

У випадку обмерзання випарної секції теплообмінника датчик температури, установлений в витяжному каналі, дає сигнал на закриття жалюзі 7 у припливному каналі й відкриття частини лопаток в обвідному каналі 6. При цьому зменшується кількість повітря, омиваючого конденсаційну секцію, зменшується знімання теплоти теплообмінника й труби відтають.

При зниженні температури повітря у вентильованому приміщенні нижче встановленої межі по сигналі датчика температури включається додаткове джерело теплоти, наприклад, электрокалорифер типу СФО.

Електрокотельнями називають електронагрівальні пристрої, що складаються з одного або декількох водогрійних або парових казанів, розміщених у спеціальному приміщенні й призначених для комплексного теплопостачання тваринницьких і інших підприємств. Їхні потужності можуть досягати 12...15Мвт. В електрокотельні також монтують системи автоматичного або програмного керування. Застосування електронагрівальних установок у тваринництві знижує трудомісткість робіт, поліпшує умови праці й санітарно-гігієнічний стан, вивільняє обслуговуючий персонал, підвищує технологічний і економічний ефект.

Казани електродні водогрійні типу КЭВ, ЭПЗ призначені для використання в котельнях для опалення тваринницьких і інших приміщень, а при наявності теплообмінника - для одержання гарячої води на технологічні або санітарно-гігієнічні потреби. Схема використання електронагрівника для одночасної роботи на опалення й гаряче водопостачання представлена на рис.

В електронагрівнику 1 у зазорах між електродами при проходженні електричного струму нагрівається до 368К циркулююча по замкнутому контурі вода. У теплообміннику 5 вона віддає частину теплоти подаваній водопровідній воді, що нагрівається й надходить споживачам. В опалювальних приладах 6 теплота передається повітрю опалювальних приміщень. Далі насосом 7 остигла вода подається назад в електроводонагрівач, де знову нагрівається й багаторазово циркулює.

Електроводонагрівач типу КЭВ(рис. 9 ) складається із циліндричного корпуса 8 з теплоізоляцією й двома патрубками для підведення води 12 і відводу води 7. На верхній кришці 3 установлений регулятор потужності з маховиком 6. На нижній кришці 11 є патрубок 13 для спуску води. До неї кріплять пакет металевих електродів 10. Струм до електродних пластин

Рис. 9 Електроводонагрівач типу КЭВ:

1 – огородження; 2 – ізолятор; 3,11 – верхня і нижня кришки; 4 – ущільнення; 5 – стійка; 6 – маховик регулювання потужності; 7 – патрубок відводу води; 8 – корпус; 9 – пакет діелектричних пластин регулятора потужності; 10 – пакет фазних електродів; 12,13 – патрубки підведення і зливу води.

підводить через струмопроводи у нижній кришці із прохідними ізоляторами 2. На верхній кришці закріплений рухомий пакет діелектричних пластин 9, які за допомогою регулятора потужності можуть переміщатися відносно фазних електродів 10.

Вода, у якій перебувають електроди, нагрівається минаючим електричним струмом у зазорах між фазними електродами. Регулювання теплової потужності установки залежно від електропровідності використовуваної води й потреби в теплоті здійснюють підйомом або опусканням пакета діелектричних пластин щодо фазних електродів обертанням маховика 6. Потужність казана регулюється в межах 25...100% потужності.

Температура вихідної води в межах 368...403 К підтримується автоматично. При підвищенні температури води вище допустимої казан відключається

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.