Мистецтво Нового царства ( 16-11 ст. до н.е.)

Мистецтво Середнього царства (21 століття до н.е. початок 18 століття до н.е.)

Мистецтво Середнього царства являло собою складне явище. В умовах відзначеної політичної боротьби й фараони й номархи, природно, використовували також мистецтво. Прагнення фараонів початку XII династії наслідувати пам'ятники Древнього царства змусило єгипетських зодчих повернутися до зразків цього періоду.

Однак внаслідок економічних умов, що змінилися, спорудження гігантських кам'яних пірамід було вже неможливо, що й відбилося на масштабах і техніці пірамід XII династії. Розміри цих пірамід значно зменшилися. Будівельним матеріалом служив тепер в основному цегла-сирець, причому різко змінився спосіб кладки піраміди. Основу її становили вісім капітальних кам'яних стін, які несходились радіусами від центра піраміди до її кутів і до середини кожної сторони. Від цих стін під кутом в 45 градусів відходили інші вісім стін, проміжки ж між ними заповнювалися уламками каменю, цеглою або піском. Піраміди облицьовувалися вапняними плитами, що з'єднувалися один з одним дерев'яними кріпленнями. Таке облицювання в основному тільки й стримувала будинок піраміди Середнього царства; не дивно тому, що ці піраміди в цей час являють собою купи руїн. Зрозуміло, у момент спорудження пірамід недоліки техніки були сховані облицюванням, і зовні піраміди початку Середнього царства точно відтворювали тип усипальниці царів Древнього царства. Так само як і раніше, до східної сторони піраміди примикав невеликий у порівнянні із самою пірамідою заупокійний храм, від якого йшов прохід до храму в долині.

В епоху середнього царства (21-18 ст. до н.е.) з'являється новий тип заупокійного храму. Яркий зразок-храм Ментухотепа в долині Деир - ель - Бахари (західний берег Нила). Особливості цього такі: поперше- зміна місцевості: не в пустелі, а в скелі Лівійського нагір'я.Подруге - ускладнення композиції заупокійного храму, що складається із двох терас, розташованих одна над іншою й завершувалась невеликою пірамідою. Горизонтальне розташування терас, підкреслені пологим пандусом, як би з вертикальними портиками, що йдуть по фасаду й з боків храму. За основним ядром комплексу йде невеликий відкритий двір, оточений колонадою. Додатковими елементами цього архітектурного комплексу були кам'яні розфарбовані статуї , що стояли на дорозі, і сад із двома басейнами перед першим залом.

Ці особливості зумовили інші особливості храмової архітектури Нового царства, одним з найбільш ранніх зразків якого, був заупокійний храм цариці Хатшепсут (поч. 15 ст до н.е.). Він зведений в долині Деір - ель – Бахарі.

Найголовніша новація - поховання окремо від храму. Достаток колонад, дерева й штучні ставки, що розміщалися на терасах.

Із храмів зберігся - Луксорский храм, що називався Іпет-Рес. У більшій своїй частині побудований архітектором Аменхотепом-Молодшим в 15 ст. до н.е.

Мистецтво Нового царства ( 16-11 ст. до н.е.)

Період Нового Царства складався з декількох великих етапів, що характеризують складні шляхи розвитку культури цього часу.

На рубежі Середнього і Нового царства Єгипет був завойований гіксосами - прибульцями з Передньої Азії. Найбільше поширення в період Нового царства одержав тип храму із чітким прямокутним планом. Фасад храму звертався до Нілу, від якого йшла дорога, обрамлена по сторонах кам'яними сфінксами. Алея сфінксів приводила до входу – грандіозної стіни, яка звужувалась догори у формі трапеції , розділеної вузьким проходом усередині. Перед пілоном споруджувалися колосальні статуї, обеліски. За пілоном відкривався прямокутний у плані відкритий двір, обнесений колонами. У Фівах були зведені колосальні присвячені богові Амону храмові ансамблі Карнака й Луксора.

Першим будівельником храму в Карнаке в16 ст. до н.е., був - Аменхотеп Молодший, котрий уперше ввів в архітектуру колонаду двору.

Заупокійний храм цариці Хатшепсут (початок 15 ст. до н.е.), вибудуваний біля Фів, у Дейр-Ель-Бахри, у тій же долині, що й храм Ментухотепів, являв собою грандіозний ансамбль, що складається із трьох колосальних терас, об'єднаних пологими пандусами. Поступово піднімаючись, храм вростає в товщу скелю. Сенмут - будівельник цього храму. Рельєфи стін храму цариці Хатшепсут оповідають про подорожі, іноземних послів, тури, що пускаються в плавання. Жіночі статуї й портрети приватних осіб стають більше пластичними, м'якими по пропрацьованості об’ємів. У живописі майстра Нового царства також шукали сміливішого й складного зображення навколишнього світу. Побут знаті, полювання, бенкети, виїзди показані надзвичайно барвисто. Ускладнилася композиція, різноманітніші стали рухи фігур, колорит збагатився бузковими, рожевими відтінками. У розфарбування фігур уводиться золотаво-рожевий колір. Жінки в прозорих одягах представлені танцюючими. (Розпис гробниці Нахта у Фівах, кінець 15 ст. до н.е.).

Поблизу від храмів Карнака Ехнатон повелів звести перший храм на честь Атона.В цьому храмі стояли колосальні статуї Аменхотепа IV.Культ тварин і рослин існував в Єгипті з давніх-давен,але тепер він переродився в щось інше,що доречніше назвати просто любов’ю до природи. Більше не виготовляли статуй з головами левів і шакалів,зате палаци щедро прикрашалися декором з натуральними зображеннями лотосів,папірусів,виноградних лоз,газелей,лелек,качок які злітають з заростей очерету.

По-новому стали зображувати людей. Руйнується броня душевної непроникності,виникає інтерес до інтимних переживань,ліричних мотивів. Збереглися рельєфи з зображенням сцен приватного життя Ехнатона: він у родинному колі,пестить і бавить дітей.

Кінець XVIII династії (кінець XV - початок XIV в. до н. ер.) - це період, що мав виняткове значення в історії єгипетського мистецтва.

Природно, що не менш різкий перелом повинен був відбутися й у мистецтві, настільки тісно зв'язаному в Єгипті з релігією. І дійсно, уже пам'ятники, створені на початку правління Ехнатона, дуже сильно відрізняються від усього попередньою свідомою відмовою від канонічних форм. Розкопки Ахетатона дали можливість установити загальний характер основних його будинків. Храми, як і раніше, були орієнтовані зі сходу на захід, їхні території обнесені стінами, вхід оформлений у вигляді пілона із щоглами. Однак вони мали ряд нових рис, які були обумовлені особливостями нового культу, що відбувався під відкритим піднебінням, і необхідністю спорудження храмів, як і всього міста в найкоротший строк. Храми Атона не мали характерних для Єгипту колонних залів і, побудовані наспіх, в основному із цегли, з невисокими пілонами, вони не відрізнялися ні монументальністю, ні художньою якістю. Колонади були зведені лише до павільйонів перед пілонами. Чергування ж пілонів і величезних відкритих дворів, позбавлених портиків і наповнених рядами незліченних жертовників, додало храмам сухість і одноманітність. Розквіту, мистецтва Ахетатона раптово був покладений кінець. Реформи Ехнатона не могли закріпитися.

Таким чином, простеживши розвиток мистецтва Древнього Єгипту, ми можемо зробити деякі висновки щодо його культури.

Тут уперше з'явилися різні науки, література, філософська думка, образотворче мистецтво, і, нарешті, писемність.

Культура Древнього Єгипту пройшла ряд послідовних стадій розвитку. Особливого розквіту вона досягла в епохи Стародавнього, Середнього й Нового царства. Ці три періоди визначають своєрідність і особливості давньоєгипетської культури.

У єгиптян училися мудрості філософи й учені Древньої Греції. У Єгипті всі види образотворчого мистецтва можна назвати породженими від архітектури. Зодчество Єгипту - провідний вид мистецтва, багато в чому визначальний характер пластики й живопису. Скульптура й настінний живопис, підкоряючись архітектурі, становлять із нею єдине й органічне ціле.

Поиск по сайту: