Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ



ІВ ТА ЇЇ РОЛЬ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

В умовах ринкової економіки ІВ є і товаром як і майнові права. Світовий досвід свідчить, що ІВ стає визначальним фактором соціально-економічного розвитку.

Специфіка відносин у сфері ІВ полягає в тому, що вони стосуються інтелектуальної діяльності, їхнім об’єктом є результат творчої діяльності визначений законом. Законодавство містить перелік результатів інтелектуальної діяльності, які підлягають правовій охороні. Правда з розвитком науково-творчої думки неможливо передбачити усі результати творчої діяльності. Результати творчої діяльності поділяються на духовної творчості та продукти науково-технічної діяльності. Перші це об'єкти авторських і СП, другі винаходи, корисні моделі, промислові. Відмінність між ними полягає в тому, що результати духовної творчості не потребують визнання уповноважених державних органів, тоді як результати технічної діяльності навпаки потребують такого визнання шляхом видачі свідоцтва або патенту.

Духовна творчість призначена для задоволення духовних потреб суспільства, а технічна для забезпечення науково-технічного прогресу. Об’єкти і.в є своєрідним товаром, предметом різних договорів.

ІВ, що охороняється зараз у більшості країн світу, в сучасних умовах є одним з наймогутніших стимуляторів про­гресу в усіх галузях розвитку суспільства.

 

ПОНЯТТЯ ІВ

Поняття ІВ має два основних значення: як цивільно-правовий інститут і як сукупність суб’єктивних прав творцяна результат його інтелектуальної (творчої) діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України, під інтелектуальною власністю розуміється право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об’єкт права ІВ, визначений ЦК України та іншими законами України.

Із цього визначення випливає таке: по-перше, право ІВ визнається державою шляхом закріплення його в законі; по-друге, воно охороняється та захищається у встановленому законом порядку; по-третє, це право пов’язується з відповідними об’єктами, які визначаються законодавством України, у тому числі і міжнародно-правовими актами. До таких об’єктів належать, перш за все, результати інтелектуальної, творчої діяльності, а також деякі інші прирівняні до них об’єкти, конкретний перелік яких встановлюється національним законодавством з урахуванням прийнятих державою міжнародних зобов’язань.

У спеціальній юридичній літературі з питань ІВ можна знайти різні визначення поняття «право ІВ»: в об’єктивному розмінні (як цивільно-правовий інститут) та в суб’єктивному розумінні (як суб’єктивне право).

П.І.В (як ц-п інститут) – це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері створення, оформлення, використання й охорони результатів інтелектуальної діяльності людей.

Суб’єктивне П.ІВ– це право його суб’єкта на володіння (відповідно до пропрієтарної теорії), (виключні права творця на:) користування і розпорядження (теорія виключних прав – більше відповідає правовій природі ІВ, проте в Україні співіснують обидві) належним йому відповідно до закону результатом інтелектуальної діяльності

 

ПРОПРИЄТАРНА ТЕОРІЯ

Представники проприєтарної теорії ототожнюють права авторів та інших осіб на продукти творчої діяльності з правом власності на матеріальні об’єкти.Перед ними одразу постала проблема визначення змісту правомочностей власника, способів охорони цієї власності, правових форм передачі цієї власності іншим особам. Отже, будь-який винахід чи відкриття було проголошено власністю його автора, а згодом постало питання про поширення облігаторного підходу і на твори літератури, мистецтва і науки. За суб’єктом права власності на «нетілесні» об’єкти було визнано ті ж правомочності, які належали власникам «тілесних об’єктів»: право володіння, право користування і право розпорядження.

Пропрієтарна теорія: право ІВ – це різновид права власності. Пропрієтарна теорія права на творчі результати найбільшого поширення набула в 19ст. Ця теорія уже спочатку її появи піддавалася гострій критиці. На певному етапі ця теорія себе вичерпала, тому домінуючою зараз є теорія виключних (інтелектуальних) прав: право ІВ – це самостійний цивільно-правовий інститут, зокрема по відношенню до права власності.

ТЕОРІЯ ВИКЛЮЧНИХ ПРАВ

«Теорія виключних прав», полягає в тому, що права авторів результатів творчої діяльності розуміються як виключні права, котрі не є правами власника.Теорія виключних прав полягає в тому, що автор твору, винахідник або інша особа, творчою працею якої створено корисну модель чи інші об’єкти, має виключне право користуватися і розпоряджатися результатами своєї творчої діяльності. Тобто в теорії виключних прав відсутня така правомочність власника, як володіння об’єктом П.ІВЦе видається обґрунтованим, оскільки дані об’єкти не належать до матеріального світу, їх не можна фізично утримувати у себе, їх існування опосередковується у певних носіях, але володіння останніми не можна вважати володінням власне об’єктом П.ІВ, насамперед про це свідчить можливість тиражування (наприклад компакт-дисків з аудіо-візуальними творами). Отже, виключне право дозволяє заборонити використання цього права будь-якій третій особі.

Виключні права характеризуються такими специфічними ознаками: 1) усі права на об’єкти ІВ, які є результатом творчої праці, виникають незалежно від волі третіх осіб; 2) усі треті особи є пасивними суб’єктами права. Вони зобов’язані утримуватися від неправомірних дій стосовно нетілесних, нематеріальних результатів творчої праці (творів, винаходів, торговельних марок, знаків для товарів і послуг тощо), так само як стосовно тілесних, матеріальних речей, які є об’єктами права ІВ; 3) до кожного з пасивних суб’єктів права у разі, якщо їхні дії будуть протиправними щодо суб’єктів, яким належать права ІВ, можна подати відповідні позови. Відповідно до такого підходу право на об’єкти ІВ складається з двох правомочностей: права забороняти та/чи дозволяти їх використання всім третім особам.

Теорія виключних прав переважно ґрунтується на використанні категорії «привілею». Привілей розглядається як особлива перевага, що надається законом певним особам, групам осіб або певному станові, а отже, майнові права автора розглядаються прихильниками цієї теорії як різновид привілею. На думку В. Дозорцева, виключне право є абсолютно новим видом прав, які можна назвати «послабленими абсолютними правами», або квазіабсолютними правами.

На відміну від правового поля ІВ будь-якої іншої країни, на якому діють норми права лише однієї з існуючих теорій, на правовому полі ІВ України одночасно діють два ці інститути права.На думку відомого адвоката професора Віктора Жукова, наявність такого суперечливого правового поля нагадує дорогу, на якій одночасно діють правила лівостороннього і правостороннього руху. Звісно, що при такому рухові неминучі аварії й жертви.

 

5. Загальна характеристика об'єктів права ІВ.

Чинний нині перелік об’єктів права ІВ був легалізований на міжнародному рівні у 1967 р. у Конвенції, якою засновувалася Всесвітня організація ІВ (ВОІВ). Так, згідно зі ст. 2 цієї Конвенції інтелектуальна власність включає права, що належать до: літературних, художніх і наукових творів; виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телевізійних передач; винаходів у всіх галузях людської діяльності; наукових відкриттів; промислових зразків; торговельних марок, фірмових найменувань і комерційних позначень; захисту від недобросовісної конкуренції.

Загальний пефрелік об’єктів права ІВ у національному законодавстві закріплений у ст. 420 ЦК України.Так, до об’єктів права ІВ належать: №1-11 літературні та художні твори; комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційна таємниця.

Система права ІВ.

Об’єктом права інтелект. власн може бути лише той творчий результат, який відпов вимогам чинного законодавства.

Ознаки: 1) мають нематеріальний характер (природний); 2) має бути визначений як такий в законі; 3) є результатом творчої інтелектуальної діяльності людини. Ст..420 ЦКУ – перелік об’єктів не вичерпний.

Об’єкти права ІВ: 1) авторське право і СП– стосується результату духовної творчості. Об’єкти: а) літературні та художні твори; б) комп’ютерні програми; в) компіляції даних; інші. Об’єкти СП: фонограми, відеограми, виконання, програми організацій мовлення. 2) Патентне право – результат науково-технічної творчості і художнього конструювання. Об’єкти: винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

3) Правові засоби індивідуалізації – це не результат творчої діяльності. Об’єкти: комерційні (фірмові) найменування, торгівельна марка, географічне зазначення. 4) Інші (нетрадиційні). Об’єкти, що охороняються не в усіх правових системах: наукове відкриття, раціоналізаторські пропозиції. Об’єкти, що охороняються відносно недавно: сорти рослин, породи тварин, компонування інтегральних мікросхем, комерційна таємниця. (ноу-хау-вужче).

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Стосовно права і.в,то потрібно зазначити шо безпоседньо даного права стосуються ст.9,41,54, ст 9-відносно міжнародних договорів.

Ст 41 Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ст.54 Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист ІВ, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

 

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Книга 4 з 12 глав - містяться положення стосовно,визначення,об’єктів,суб’єктів,підства виникнення прав на ІВ вказуються майнові та особисті немайнові права ІВ,строк чинності,порядок використання об’єктів ,передача майнових прав.Крім загальних норм інші розділи ЦКУ регулють відносини з різними об’єктами, наприклад: авторські та СП,відносини з приводу наукового відкриття, право на винахід,корисну модель,промисловий зразок,,компонування інтегральної мікросхеми,раціоналізаторську пропозицію,сорти рослин,породу тварин,КМ,торговельну марку,географічне зазначення,комерційну таємницю. У Книзі 5 ЦК (глави 75, 76), в якій врегульовуються договірні відносини з приводу розпоряджання майновими правами ІВ.

 

СПЕЦІАЛЬНІ ЗАКОНИ

ЗУ: «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про науково-технічну інформацію», «Про охорону прав па винаходи і корисні моделі», Про охорону прав на промислові зразки»,, Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про племінну cправу у тваринництві», «Про охорону прав на топографії інтегральyиих мікросхем»,, «Про охорону прав на сорти рослин», «Про авторське право і СП» , «Про державну таємницю» , ПРО наукову і науково-технічну експертизу».

10.Правове становище Державної служби ІВ.

 

ДСІВ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України.

Основними завданнями ДС є:реалізація державної політики у сфері ІВ; внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у сфері ІВ.

ПовноваженняДС:1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру; 2) організовує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права ІВ; 3) здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності,проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів; 4) визначає уповноважені заклади експертизи та доручає їм проведення експертизи заявок; 5) веде державні реєстри об'єктів права ІВ;6) організовує проведення перевірок суб'єктів господарювання на предмет дотримання законодавства у сфері ІВ; 7) аналізує стан дотримання суб'єктами господарювання всіх форм власності вимог законодавства у сфері ІВ; 8) здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони ІВ і представляє інтереси України з питань охорони прав на об'єкти права ІВ у міжнародних організаціях відповідно до законодавства; ...12) здійснює атестацію представників у справах ІВ (патентних повірених);14) забезпечує облік організацій колективного управління ...; 17) ліцензує виробництво дисків для лазерних систем зчитування, матриць;19) видає документи для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України;

20) погоджує видачу державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування аудіовізуальної продукції щодо дотримання авторського права і СП; 22) веде реєстр виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення;

ДС очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.