Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Органи, які регулюють опіку і піклування



 

Компетенція органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, а також напрям їх діяльності детально регламентовано Правилами опіки та піклування.

1. Органи освіти здійснюють діяльність з питань виявлення, обліку та передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до дитячих будинків, шкіл-інтернатів різних профілів, на усиновлення, під опіку (піклування) та з інших питань, що належать до їх компетенції.

2. Органи в справах сім'ї та молоді, служби в справах неповнолітніх здійснюють діяльність з питань виявлення, обліку та тимчасового влаштування безпритульних дітей, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що утримуються в державних дитячих закладах, на виховання в сім'ї (прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу) та з інших питань, що належать до їх компетенції.

3. Органи соціального захисту населення здійснюють діяльність щодо забезпечення догляду, надання соціально-побутового та медичного обслуговування громадянам похилого віку, інвалідам і дітям з вадами фізичного та розумового розвитку, які цього потребують.

4. Органи охорони здоров'я здійснюють діяльність (діагностичну, лікувальну, експертну) щодо осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок психічних захворювань або визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними речовинами, а також щодо утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком до трьох років у будинках дитини.

Для допомоги в роботі при органах опіки та піклування створюються опікунські ради, що мають дорадчі функції і до складу яких входять депутати, представники місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і громадськості.

Законодавство України спонукає і громадин до активної позиції у питанні виявлення та влаштування осіб, які потребують опіки або піклування. Так, згідно зі ст. 57 ЦК України особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов'язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування.

Цивільний кодекс закріплює обов'язок, який кореспондується не конкретній особі (уповноваженому державою органу), а невизначеному колу осіб, поставити до відома уповноважений державою орган (орган опіки та піклування) про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування. Законодавець поширює цей обов'язок не тільки на посадових осіб уповноважених органів (органів державної влади та органів місцевого самоврядування, працівників Міністерства внутрішніх справ України, працівників органів соціального захисту населення, житлово-експлуатаційних організацій, навчальних закладів), а і на громадян, осіб без громадянства, іноземних громадян. Повідомлення повинно бути здійснене за місцем знаходження особи, що потребує опіки та піклування. Щодо способу, в який має бути здійснено таке повідомлення, то чинне законодавство його не визначає. Однак за правилами ділового спілкування та документообігу зазвичай таке повідомлення має бути здійснене в письмовій формі (заява).

Разом з тим, у законодавстві чітко зазначено осіб, які зобов'язані виявляти нужденних осіб внаслідок своїх прямих службових обов'язків, тобто здійснювати моніторинг осіб, які потребують опіки і піклування, вживати заходів для здійснення опіки та піклування. Так, згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р. № 2402-111, п. 2.5 Правил опіки та піклування (з наступними змінами) до таких осіб належать:

а) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

б) працівники Міністерства внутрішніх справ України;

в) працівники органів соціального захисту населення;

г) працівники житлово-експлуатаційних організацій;

г) працівники навчальних закладів;

д) громадяни та інші особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без опіки (піклування) батьків;

е) близькі родичі нужденної особи;

є) власники чи орендатори жилих будинків;

ж) керівники навчально-виховних закладів;

з) керівники органів РАЦС;

и) нотаріуси та працівники нотаріальних контор;

і) працівники суду;

й) працівники лікувально-профілактичних установ та установ психіатричного профілю.

При одержанні відомостей про осіб, які самостійно не в змозі піклуватися про себе, залишилися без піклування батьків, органи опіки та піклування зобов'язані негайно здійснити відповідне обстеження і при встановленні факту самотності особи, її хворобливого стану, відсутності опіки батьків забезпечити тимчасове влаштування цих осіб до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника.

При виявленні осіб, які мають статус дитини (малолітні, неповнолітні) та потребують опіки або піклування, органи опіки і піклування повинні негайно влаштувати їх до відповідних установ або місць тимчасового влаштування дітей. Установами і місцями тимчасового влаштування неповнолітніх є: сім'ї громадян, які погодились утримувати дитину до визначення її подальшої долі; навчально-виховні заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; притулки для неповнолітніх (п. 2.6 Правил опіки та піклування).

Поряд з опікою та піклуванням існує ще одна форма турботи про осіб, які потребують сторонньої допомоги внаслідок певних фізичних вад. Коли повнолітня дієздатна особа за станом здоров'я не може самостійно здійснювати догляд, вона може обрати собі помічника, ім'я якого за її заявою реєструється органом опіки та піклування. Отже, йдеться про особливу форму піклування, що полягає у систематичному догляді та наданні допомоги дієздатній фізичній особі, яка її потребує внаслідок тяжкої хвороби, фізичних вад, похилого віку.

На сьогоднішній день чинне законодавство України не встановлює яких-не-будь значних вимог до особи помічника. У абз. 2 ч. 1 ст. 78 ЦК зазначено, що помічником може бути дієздатна фізична особа.

Якщо говорити про обсяг прав помічника, то слід зазначити, що помічник порівняно з опікуном або піклувальником наділений обмеженим обсягом прав. Окремі права помічника закріпленні ч. 4 ст. 78 ЦК, яка надає помічникові дієздатної фізичної особи право і процесуального представництва, однак не в повному обсязі. Так, наприклад, помічник має право звертатися до суду в інтересах особи лише на підставі окремої довіреності.

Чинний ЦК України відносить дії помічника до дій, спрямованих на надання послуг, а тому і послуги, які надає помічник, за загальним правилом, носять оплатний характер. Однак за домовленістю сторін договір про надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків може бути безоплатним. Всі інші питання (обсяг послуг, розмір платні, її періодичність) так само визначаються за домовленістю сторін.

Припинення повноважень помічника детально не регламентовано в ЦК. У ч. 6 ст. 78 ЦК зазначено, що помічник може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги. У цьому разі повноваження помічника припиняються. Процедура відкликання не врегульована. Якщо ім'я особи було зареєстроване органом опіки та піклування, було видане відповідне посвідчення помічника, то процедура відкликання помічника повинна здійснюватися лише після письмової заяви особи, яка потребує допомоги.

 

 

Висновок

Опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб.

Опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування, і є однією з сімейних форм влаштування таких дітей (поряд з усиновленням, влаштуванням у прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу).

Опікавстановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, піклування – над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених частинами 3, 4 статті 60 Цивільного кодексу України.

Опіка, піклування над дітьми встановлюється до повноліття дитини (якщо батьки померли, покинули дитину, не можуть піклуватись про дитину за станом здоров’я тощо) або на визначений термін (батьки відбувають покарання за скоєння злочину, перебувають під слідством тощо).

Порядок організації опіки і піклування в Україні визначається:

- Конституцією України (ст.51, 52);

- Сімейним кодексом (ст.243 – ст.251);

- Цивільним кодексом (ст.55 – ст.79),

а також низкою законів України та підзаконних актів.

 

Список літератури

1. Цивільний Кодекс України

2. Сімейний Кодекс України

3. Конституція України

4. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.) Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. Юрінком Інтер 2008

5. Закон України « Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»

6. «Опіка та піклування» на сайті Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини

7. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР

8. Закони України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р. № 2402-1II

9. ЗУ "Про попередження насильства в сім'ї" від 15 листопада 2001 р. № 2789-1 і І

10. ЗУ "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13 січня 2005 р. № 2342-IV

11. Указ Президента України "Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей" від 11 липня 2005 р. № 1086/2005

12. Постанова Кабінету Міністрів України "Питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування" від 17 жовтня 2007 р. № 1228

13. Правила опіки та піклування, затверджені спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.