Типи вогнегасників. Будова, призначення та правила використання вогнегасників

Вогнегасники перед придбанням та розміщенням на об'єкті повинні обов'язково пройти первинний огляд особою, відповідальною за пожежну безпеку на об'єкті.

Під час проведення первинного огляду встановлюють, що:
1. вогнегасники мають сертифікат відповідності;
2. на кожний вогнегасник у наявності є паспорт;
3. пломби на вогнегасниках не порушені;
4. вогнегасники не мають видимих зовнішніх пошкоджень;
5. стрілки індикаторів тиску закачних вогнегасників перебувають у межах робочого діапазону (у зеленому секторі
6. шкали індикатора) залежно від температури експлуатації;
7. на маркуванні кожного вогнегасника і в його паспорті вказано виробника та пункт технічного обслуговування вогнегасників, які мають право проводити його технічне обслуговування, дату виготовлення (продажу) та дату проведення технічного обслуговування.
Після проведення первинного огляду вогнегасникамприсвоюються облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації.
Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об'єкті, повинна оформити журнал обліку вогнегасників на об'єкті.
Всі вогнегасники поділяються на:
- переносні вогнегасники(масою до 20 кг);
- пересувні вогнегасники (масою не менше 20, але не більш 270 кг).
Пересувні вогнегасники можуть мати одну або більше ємкостей для зарядки вогнегасною речовиною, змонтованих на візку.
За видом вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на:

- водяні вогнегасники;

- водопінні вогнегасники;

- порошкові вогнегасники;

- газові вогнегасники (вуглекислотні, хладонові) ;

- комбіновані вогнегасники.

Водяні вогнегасники за видом струменя поділяють на:

- вогнегасники з компактним струменем;

- вогнегасники з розпиленим струменем (середній діаметр крапель більше 100 мкм);

- вогнегасники з дрібнодисперсним розпиленим струменем (середній діаметр крапель менше 100 мкм).

Водопінні вогнегасники за параметрами формованого ними пінного потоку поділяють на:

- з генераторами піни низької кратності (кратність піни від 5 до 20 включно);

- з генераторами піни середньої кратності (кратність піни понад 20 до 200 включно).

За принципом витиснення вогнегасної речовини вогнегасники поділяють на:

- закачані;

- з балоном стисненого чи зрідженого газу.

За значенням робочого тиску вогнегасники поділяють на вогнегасники низького тиску (робочий тиск до 2,5 МПа включно за температури навколишнього середовища (20 ± 2) °С) і вогнегасники високого тиску (робочий тиск вище 2,5 МПа за тієї ж температури).

За можливістю і способом відновлення технічного ресурсу вогнегасники підрозділяють на такі, що перезаряджаються і ремонтуються, і такі, що не перезаряджаються.

Вогнегасники слід розміщувати у легкодоступних і помітних місцях, а також поблизу місць, де найбільш імовірна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від дії сонячних променів, опалювальних і нагрівальних приладів, а також хімічно агресивних речовин (середовищ), які можуть негативно вплинути на їх працездатність.

Переносні вогнегасники розміщують шляхом навішування за допомогою кронштейнів на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх повного відчинення, або встановлюють у пожежні шафи пожежних кранів, на пожежні щити чи стенди, підставки чи спеціальні тумби.

Розміщення вогнегасників за допомогою кронштейнів на вертикальні конструкції, установлення їх у пожежних шафах або тумбах має бути виконано таким чином, щоб забезпечувати можливість прочитування маркувальних написів на їх корпусах.
Вогнегасники повинні розміщуватись з урахуванням зручності їх обслуговування, огляду, користування, а також досягнення найкращої видимості з різних точок захищуваного простору.

Підходи до місця розташування вогнегасниківмають бути завжди вільними.
Для зазначення місцезнаходження вогнегасників на об'єктах повинні встановлюватися вказівні знаки.

Знаки розташовують на видних місцях на висоті 2,0 - 2,5 м від рівня підлоги як у середині, так і поза приміщеннями.

У приміщеннях, у яких немає постійного перебування працівників, вогнегасники слід розміщувати ззовні приміщень або біля входу до них.

Періодичний огляд вогнегасників здійснюється особою, відповідальною за пожежну безпеку на об'єкті, не рідше одного разу на місяць.

Переносні вогнегасники містять у собі обмежену кількість вогнегасноїречовини і, як правило, безперервне подання відбувається протягом короткого проміжку часу, через що помилки, які допущені при користуванні, виправити не має змоги.

Нижче наведені практичні прийоми (у різних ситуаціях), яких слід дотримуватися при користуванні найбільше розповсюдженими порошковими (1) та вуглекислотними (2) вогнегасниками:

1). Порошкові вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класів A, B і C (горіння твердих, рідких та газоподібних речовин).

При гасінні пожежі класу А (горіння твердих речовин) вогнегасний порошок необхідно подавати до осередку пожежі, переміщаючи струмінь з боку в бік з метою збиття полум'я. Після того як полум'я збито, треба наблизитись і покрити всю поверхню речовини, що горить, і особливо окремі осередки шаром порошку, при цьому порошок подається переривчастими порціями.

Під час гасіння пожежі класу B (горіння рідких речовин) струмінь порошку спочатку подають на найближчий край, переміщаючи насадок з боку в бік для покриття пожежі по всій ширині. Подачу порошку слід робити безперервно при повністю відкритому клапані, переміщуючись уперед і не залишаючись позаду й з боків непогашеної ділянки, намагаючись постійно підтримувати у зоні горіння порошкову хмару.

Під час гасіння пожежі класу C (горіння газоподібних речовин) струмінь вогнегасного порошку спочатку необхідно спрямовувати в струмінь газу майже паралельно газовому потоку.

Під час гасіння електроустаткування струмінь вогнегасного порошку слід спрямовувати безпосередньо у джерело полум'я.

До початку гасіння знеструмити електроустаткування.

Деякі рекомендації щодо роботи з порошковими вогнегасниками:

1.Гасити за вітром.

2.На рівній поверхні гасіння починати з переднього плану.

3.Стіну, що горить гасити знизу до верху.

4.За наявності кількох вогнегасників, використовувати всі одночасно.

5.Стежити, щоб горіння не поновилося.

6.Після використання вогнегасники відправити на заряджання.

2) Вуглекислотні вогнегасники застосуються, як правило, для гасіння пожежі класу B (горіння рідких речовин) й електроустаткування (Е).

Під час гасіння пожежі і класу B розтруб має бути спрямований в основу вогнища пожежі, що знаходиться найближче до оператора. Під час гасіння оператор зобов'язаний виконувати рухи розтрубом з боку в бік, пересуваючись уперед. При гасінні електроустаткування тактика аналогічна користуванню порошковими вогнегасниками.

При застосуванні всіх типів вогнегасників необхідно дотримуватися таких загальних правил безпеки:

- у випадку виявлення пожежі подати сигнал тривоги й сповістити пожежну охорону;
- не проходити повз пожежу у пошуках вогнегасника, тому що тупикове приміщення може стати пасткою;
- під час гасіння електроустаткування, що знаходиться під напругою, необхідно, щоб відстань від електроустаткування - до насадка (розтруба) вогнегасника була не менше, ніж 1 метр;
- гасіння здійснювати з навітряного боку;
- залишати вільним шлях евакуації (забезпечити собі можливість евакуації);

у разі невдалого гасіння залишити приміщення і очікувати на допомогу;
під час використання для гасіння кількох вогнегасників не здійснювати гасіння струменями вогнегасної речовини, спрямованої назустріч один одному;
після закінчення гасіння відходити необхідно, залишаючись лицем до вогнища;

Будова та принцип дії вогнегасників різних типів.

Будь-який вогнегасник складається з корпуса для зберігання вогнегасної речовини та запірно-пускового пристрою. Якщо маса заряду вогнегасної речовини переносного вогнегасника перевищує 5 кг, то він повинен бути оснащений гнучким рукавом. Запірно-пусковий пристрій складається з головки, насадка-розпилювача або гнучкого рукава з насадком, ручки для транспортування та важеля управління подаванням вогнегасної речовини, запобіжної чеки від випадкового спрацьовування, клапану переривання подавання вогнегасної речовини, сифонної трубки, джерела надлишкового тиску (газовий балон або газогенерувальний елемент) та кнопки зведення (у закачних вогнегасників газ-витискувач міститься в корпусі), а також пристроїв, що запобігають перевищуванню тиску вище допустимого. Джерело надлишкового тиску у пересувних вогнегасниках знаходиться зовні корпуса. Окрім того, закачні вогнегасники повинні бути оснащені манометрами або індикаторами тиску.

Принцип дії вогнегасників полягає в створенні надлишкового тиску в корпусі (за винятком закачних) і викиданні під його дією вогнегасної речовини на вогнище пожежі. Цей принцип втілився в різних моделях вогнегасників, кожна з яких має свої особливості.

Нижче, для ознайомлення, подано опис роботи вогнегасника з газовим балоном та закачного вогнегасника, а на малюнках 1 та 2 наведено приклади їх будови.

Поиск по сайту: