ВЧИТИСЬ, А НЕ ПРАЦЮВАТИ

Автор цієї статті не хоче, щоб факультет став для студента юридичною конторою, канцелярією суду або ще чимось. Жодна робота не замінить студенту навчання. Проте студента ще на перших курсах слід готувати до практичної діяльності. Навчальний план має будуватися таким чином, аби студент, опановуючи знання, вже на студентській лаві починав вчитись їх застосовувати. На моє глибоке переконання, такий випускник матиме не лише набагато більше шансів знайти хорошу роботу, але і зможе якнайкраще її робити. Таке практичне навчання студентів входить у навчальні плани більшості юридичних ВНЗ і передбачає проходження студентами виробничої практики в суді, прокуратурі, місцевих державних адміністраціях тощо. Проте вимоги до її проходження, відверто кажучи, не завжди суворі.

Хорошим “тоном” в юридичній освіті слід визнати створення при юридичних ВНЗ так званих “юридичних клінік”, де студенти під наглядом досвідчених викладачів і практичних працівників роблять свої перші кроки в практичній діяльності, допомагаючи малозабезпеченим верствам населення в захисті їх прав та інтересів. Корисним також є проведення на семінарських заняттях імітованих судових процесів, ситуацій із консультування клієнта, дискусій із правових проблем тощо.

Автору цієї статі імпонує сучасна вітчизняна система юридичної освіти, де студент набуває ґрунтовну теоретичну підготовку, на базі якої і прив’язуються необхідні практичні навички і уміння. Західна ж освіта переважно готує практично підготовлених, але науково “короткозоріших” спеціалістів. Такі юристи бачать кілька кроків попереду і йдуть у потрібному напрямі, однак, не мають уявлення про шлях загалом. Натомість, наші студенти мають уявлення про шлях, однак, із перших кроків своєї практичної діяльності почасти тупцюють на місці або навіть рухаються в неправильному напрямі. Тому необхідно знайти “золоту середину”, коли студент буде мати не лише уявлення і знання про державу і право, але і буде знати, як це право в державі слід застосовувати. Вітчизняним юридичним ВНЗ, на мій погляд, доцільно переосмислити співвідношення практичної і теоретичної складових у “професіограмі” студента-випускника, адже сучасні умови життя не просто вимагають, а диктують випускнику: “не лише знай, але і вмій”. При цьому кожному юридичному вищому навчальному закладу необхідно вирішити для себе кілька запитань:

· коли саме, на якому курсі навчати студентів практичним навичкам?

· як поєднати теоретичне і практичне навчання без нанесення шкоди обом складовим?

· як включити практичне навчання до навчального плану?

· чи потрібні спеціальні методики практичного навчання юристів?

10.​ Офіційний характер результатів правової форми діяльності.

11.​ Предмет та зміст правової психології.

Психологія – наука і система знань про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини.Якщо виходити з того , що соціальна психологія , передусім, аналізує ті закономірності людської поведінки і діяльності , які обумовлені фактом включення людей в реальні соціальні групи, то перший факт, з яким стикається ця наука , є факт спілкування і взаємодії людей. За якими законами розвиваються ці процеси , ніж детерміновані їх різні форми , яка їхня структура, нарешті, яке місце вони займають у всій складній системі людських відносин. Як відомо регулятором всіх людських відносин у суспільстві є право! Звідси і виникає спеціальна галузь соціальної психології яка називається «правова або юридична психологія» Юридична (правова ) психологія - наука, що вивчає закономірності та механізми психіки людей , включених в сферу відносин, регульованих правом ("людина -право"). У центрі уваги цієї науки знаходяться психологічні проблеми узгодження людини і права як елементів однієї системи. Правова психологія - як галузь соціальної психології , займається дослідженням психічних підстав права і впливу його на психіку. Сюди відносяться, напр., Питання про правовий почутті, про психічні передумови дії, про свободу волі, про духовне впливі заборони та дозволи. Правове почуття найбільш дорогоцінний благо, яке належить берегти і множити державі, бажаючому користуватися повагою ззовні , фортецею і непохитністю всередині.Свобода волі - філософське поняття, що означає самовизначеності людини у своїх діях.

12.​ Поняття процесуальної діяльності та її принципи.

13.​ Характеристика психічного складу особи.

Поиск по сайту: