Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Що таке боргові і не боргові інструменти грошового ринку?



Вивчаючи тему, необхідно насамперед усвідомити, що грошовий ринок — це ринок, де продається і купується специфічний товар — гроші. На ринку формується їх попит і пропозиція. Від їх співвідношення залежить розмір відсоткової ставки як ціни грошей. Це свідчить про те, що закономірності функціонування грошового ринку такі ж, як будь-якого ринку.

Суб'єкти грошового ринку — юридичні та фізичні особи, які є кредиторами, позичальниками та посередниками.

Для розуміння сутності грошового ринку необхідно усвідомити інституційну модель, згідно з якою грошовий ринок поділяють на два сектори: сектор прямого фінансування та сектор опосередкованого фінансування.

У секторі прямого фінансування питання купівлі-продажу вирішують безпосередньо кредитор і позичальник. Цей сектор має два канали руху грошей: канал капітального фінансування та канал запозичень.

У секторі опосередкованого фінансування гроші реалізуються через посередників.

Важливе значення для розуміння функціонування грошового ринку має його структура.

За строками обігу фінансових інструментів фінансовий ринок поділяють на ринок грошей (до 1 року) та ринок капіталів (більше 1 року).

За видами інструментів фінансовий (грошовий) ринок поділяють на ринок позичкових зобов'язань, ринок цінних паперів, валютний ринок, страховий ринок та ринок золота.

Необхідно звернути особливу увагу на те , що кожний вид грошового ринку має свої фінансові інструменти.

Інструменти грошового ринку за своїм характером поділяють на боргові і неборгові.

Неборгові інструменти — це зобов'язання покупця грошей надати право участі в управлінні його діяльністю та в його доходах продавцеві грошей. До таких зобов'язань належать акції.

Боргові інструменти— це зобов'язання покупця грошей повернути їх у визначений час і сплатити відсоток за користування ними.

До таких інструментів належать депозитні сертифікати, кредити, облігації та інші позичкові зобов'язання.

Інструменти грошового ринку в процесі руху капіталу самі можуть стати об'єктом купівлі-продажу.

Вивчаючи тему, необхідно звернути особливу увагу на поняття вартості грошей.

Під вартістю грошей як засобу обігу розуміють їх купівельну спроможність, яка визначається індексом цін. Під вартістю грошей як капіталу розуміють проценти, які необхідно сплатити за користування ними, і її показником є ставка відсотка. Треба усвідомити, які чинники впливають на вартість грошей. Важливо уяснити залежність відсоткової ставки від попиту і пропозиції на капітал. Слід відзначити, що зміна попиту впливає прямо пропорційно на зміну відсоткової ставки, а зміна пропозиції — обернено пропорційно.

Вартість грошей як засіб обертання і вартість грошей як засіб накопичення і капітал взаємозалежні, цей взаємозв'язок виражається в існуванні реальної і номінальної ставки відсотка.

Номінальна ставка відсотка — це фактично встановлена ставка.

Реальна ставка відсотка визначається перерахуванням із номінальної на основі рівня інфляції.

І. Фішер розробив модель "співвідношення реальної і номінальної ставки відсотка"

де R — реальна ставка відсотка;

і — номінальна процентна ставка;

АР — темп інфляції (десятковий дріб).

Таким чином, на розмір номінальної ставки відсотка впливає рівень інфляції. Крім того, на розмір ставки відсотка по окремих операціях впливає фактор ризику. Чим вищий ризик, тим вища ставка відсотка.

Велике значення має співвідношення попиту і пропозиції на грошовому ринку. Досягнення рівноваги попиту і пропозиції є одним із завдань грошово-кредитної політики. Рівень відсоткової ставки, за якого попит на гроші дорівнює їх пропозиції, називається рівноважною ставкою відсотка, або ставкою рівноваги. Існують різні моделі встановлення рівноваги на фінансовому ринку залежно від типу грошово-кредитної політики (гнучка, жорстка).

 

Процес становлення банківської системи України охоплює два періоди:

1) етап формування провідних інститутів (1991-1993 рр.);

2) етап стагнації і наростання кризових явищ. Зокрема, в роки першого періоду швидко зростала чисельність банків, збільшувався персонал їх працівників та зростали обсяги операцій з клієнтами. Вже тоді було сформовано дворівневу структуру банківської системи, розроблено основні нормативно-законодавчі акти, розпочалося впровадження нових банківських технологій, нагромаджувався досвід регулювання монетарної сфери.

Водночас, кількісні та якісні зміни гальмувалися загальною економічною кризою, наростанням тіньового обороту капіталу, відсутністю системи страхування депозитів і кредитів та відпливом капіталу за межі України. Негативні процеси стагнації й кризи банківської системи зумовили скорочення кількості банків із зареєстрованих у 90-і pp. 238 комерційних банків до 158 усередині 2002 року. Прогресивним явищем могло стати об´єднання банківських установ з метою нарощування виробництва їх специфічного продукту - банківських послуг. Але дозволом Закону України «Про банки і банківську діяльність» створювати холдингові компанії і банківські союзи скористалися лише три пари банків. Під тиском інших негативних економічних процесів відбувається уповільнення нарощування банківського капіталу і погіршення фінансового стану банків. Невирішеними залишаються проблеми кредитного потенціалу комерційних банків, їх кількість і диверсифікація банківського продукту.

Банківська система в ринковій економіці виконує три провідні функції:

Реалізуючи трансформаційну функцію, банки мобілізують вільні кошти і передають їх різним суб´єктам економічних відносин. При цьому в процесі взаємодії всієї сукупності банків, у тім числі і центрального, трансформуються кошти грошового ринку за строками, розмірами, ступенем ризику, клієнтами і регіонами. Емісійною функцією оперативно змінюється грошова маса в обігу у відповідності до змін попиту на гроші. Це ключова функція банківської системи, що реалізується методами й інструментами грошово-кредитної політики. При цьому з 2000 року в Україні відсутні інфляційні випадки емісії гривні, а темп зростання грошової маси реалізується оптимально до потреб реального зростання виробництва і скорочення незайнятості та забезпечення стабільності гривні. Стабілізаційна функція забезпечує сталість банківської діяльності і грошового ринку. Вона проявляється в регламентації діяльності усіх ланок грошово-кредитної системи та створенні дієвого механізму державного контролю і нагляду за дотриманням законодавства у діяльності банків.

Характерними рисами банківської системи, що виокремлюють її з поміж інших суб´єктів ринкових відносин, є її дворівнева побудова, поглиблене централізоване регулювання діяльності кожного окремого банку і банківської діяльності в цілому, централізований механізм контролю і регулювання руху банківських резервів, наявність загальносистемної інфраструктури і гнучке поєднання високого рівня централізації управління банківської системи зі збереженням повної економічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку. На вищому рівні у дворівневій системі зосереджується відповідальність за вирішення макроекономічних завдань грошово-кредитної сфери і підтримання сталості грошей. Банки другого рівня, що складають основу всієї банківської системи і забезпечують обслуговування економічних суб´єктів, діють на засадах комерційного розрахунку і конкуренції з метою отримання прибутку.

Отже, склад сучасної банківської системи охоплює два рівні: центральний (національний) банк - емісійний центр, з його організаційною структурою, як вищий рівень; і базовий нижчий рівень: ділові (комерційні) банки зі своєю організаційною структурою (філіями, відділеннями). Структура національної банківської системи у кожній країні визначається рівнем розвитку продуктивних сил, потребами задоволення розширеного відтворювального процесу в національній економіці, законодавством даної країни. Тому банківські системи в кожній країні істотно різняться.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.