Поняття валютного ринку. Охарактеризуйте операції, які здійснюються на валютному ринку

Валютний ринок-це офіційні центри,де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту і пропозиції. Призначення валютного ринку-забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти саме в тому проявляється ступінь зрілості валютного ринку.Валютні ринки бувають:Світові-зосереджені у світових фінансових центрах(наблільші у Лондоні,Париж)Регіональні та Місцеві- валютні ринки –здійснюють операції з конкретними конвертованими валютами(синг. Долар).Економічні суб’єкти вал.ринку:-продавці-покупці –посередники. Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.Ці операції класифікуються за кількома критеріями.1. За терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти:- касові, або операції з негайною поставкою;- строкові.2. За механізмом здійснення операцій:- операції спот;- форвардні операції;- ф 'ючерсні операції;- опціонні операції.3. За цільовим призначенням:- операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрахунками; операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування);- операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції.4. За формою здійснення:- безготівкові;- готівкові.5. За масштабами операцій:- оптові (здійснюються між банками);- роздрібні (здійснюються між банками та їх клієнтами). Основними його функціями є:- забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;- створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;- забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;- формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;- страхування валютних ризиків-диверсифікація валютних резервів.

4.Форми грошей та їх еволюція. Роль держави у створенні грошей Еволюція Г. поділяється на 3 етапи: повноцінні Г., змішані форми і неповноцінні Г. Повноцінні- перші товарні Г., спочатку предмети першої необхідності до предметів розкоші.Форми: товарні Г. предметів,предмети розкоші, металеві Г.(від недорогих металів до благородних), та монети(мідні, срібні, золоті.)Змішані форми: металеві повноцінні г. і неповноцінні Г. Неповноцінні – це Г., які не мають власної вартості.(білонна монета, квазі г., депозити, вклади, бан. Зобов.).Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно важливій економічній та соціальній ролі гроші і держава існують у тісному взаємозв’язку і взаємовпливі.Із закріпленням ролі грошей за дорогоцінними металами втручання держави у створення грошей помітно посилилось. Вона взяла на себе зобов’язання надавати грошам точно визначену форму (монета), установила контроль за виробництвом грошей (чеканка монет, фіксація проби металу, контроль вмісту дорогоцінного металу в монетах), організувала боротьбу із фальшуванням монет тощо.Ще більшою стала роль держави у функціонуванні грошей після демонетизації золота. Вона визначає не тільки форму грошей, а й їх вартість, регулюючи насамперед масу грошей в обороті. Завдяки зусиллям держави, передусім її центрального банку, звичайні клаптики паперу чи прості записи в бухгалтерських книгах банків набули здатності виконувати функції і роль грошей. Держава контролює виробництво, організовує боротьбу з фальшуванням, регулює масу грошей в обороті тощо. Гроші – продукт ринку. Саме ринок спричиняє об’єктивну потребув грошах і висуває вимоги перед државою щодо грошових функцій

5.Дайте характеристику ринкових і неринкових грошових систем, грошових систем відкритого і закритого типу . Грошові системи залежно від ступеня втручання держави в економічні відносини можуть бути ринковими та неринковими. Неринковим грошовим системам притаманне переважання адміністративних неринкових методів регулювання грошового обігу, що проявляється насамперед у штучному розмежуванні його на готівкову та безготівкову сфери. Такі грошові системи відповідали потребам адміністративно-командних економічних систем, що мали місце у колишніх соціалістичних країнах .Для ринкових грошових систем характерним є переважання економічних методів та інструментів регулювання грошового обігу. Такі системи властиві країнам з економічними системами ринкового типу. За характером регулювання національної валютної системи грошові системи можуть бути відкритими та закритими. Для відкритих грошових систем характерним є мінімальне втручання держави у регулювання валютних відносин всередині країни, що виражається у де регулюванні валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізмі формування валютного курсу. Таке можливе лише за умов достатнього розвитку та відкритості економіки країни. Закриті грошові системи характеризуються наявністю значної кількості валютних обмежень, що проявляється в адміністративному регулюванні валютного ринку, не конвертованості валюти, штучному формуванні валютного курсу та ін. Такі грошові системи характерні для країн із закритою економікою. Закриті грошові системи були притаманними СРСР та країнам так званого "соціалістичного табору". Грошова система України нині має кредитний ринковий характер, який формувався поступово в процесі ринкової трансформації її економіки, розвитку грошового ринку та його інфраструктури.

6.Стадії руху кредиту. Принципи кредитування. 1-ша стадія — формування вільної вартості як джерела надання позичок 2-га стадія — розміщення вільної вартості в позичку; 3-тя стадія — використання позичальником коштів, одержаних у тимчасове - 4-та стадія — вивільнення використаних позичальником коштів з його обороту або формування в нього доходів, достатніх для повернення позички 5-та стадія — повернення позичальником вартості кредитору та сплата процента. На цьому етапі завершується рух позиченої вартості і закінчуються відносини між кредитором і позичальником щодо даної позички. Виділення стадій руху кредиту має дещо умовний характер, оскільки всі ці стадії між собою нерозривно пов'язані. Зупинка руху на будь-якій стадії може призвести до розриву відносин між суб'єктами кредиту, загрожує їх економічним інтересам. Проте таке вичленення стадій руху сприяє не тільки кращому розумінню сутності кредиту, а й усвідомленню механізму реалізації взаємовідносин між його суб'єктами. Принципи кредитування. Основними, найбільш визнаними є такі принципи кредитування:— цільове призначення позички полягає в тому, що економічні суб'єкти, що виявили намір вступити в кредитні відносини, повинні заздалегідь чітко визначити, на яку ціль будуть використані позичені кошти;— строковість передання коштів кредитором позичальнику- передбачає, що вільні кошти кредитора передаються позичальнику на чітко визначений строк, який сторони повинні узгодити в момент вступу в кредитні відносини.;— поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі- кредитору означає, що позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичку вартості;— забезпеченість позички- полягає в тому, що кредитор при наданні позички мусить вжити додаткових заходів щодо гарантування повернення позички у визначені строки. Додатковими ці заходи є відносно принципів цільового спрямування та строковості позички, які за своєю сутністю сприяють поверненню позички.;— платність користування позиченими коштами- озичкою полягає в тому, що позичальник повертає кредитору не тільки основну суму боргу, а й сплачує додаткові кошти у формі процента. Для встановлення такого принципу є вагомі економічні підстави..

7.Що таке вартість грошей, на чому вона базується і які фактори впливають на зміну вартості грошей у часі?Коли гроші були повноцінними, їх вартість визначалася вартісю матеріалу , з якого вони виготовлені.Їх купівельна сроможність могла відхилятися від реальної , але незначно..Зараз, коли функціонують неповноцінні знаки вартість їх є лише номінальною , атрибутою в обороті. Внутр. реальної вартості сучасні гроші не мають.. Суч. гроші проявляють вартість у формі купівельної спромможності( або реальна вартість грошей-к-ть товарів та послуг, які можна придбати за грошову одиницю.)Вартість грошей як капіталу виявляється в формі ціни на грошовому ринку-реалізується у вигляді вітсотку.Через те , що гроші - це богові зобовязання певних суб.економіки вони приймаються в оплату реальних цінностей.(банкноти і монети- боргові зобов’язання ЦБ, за яким стоїть вся еколноміка країни.;деп.гроші - зоб ком. банків;векселі - зоб.підприємтсв.) На економічному потенціалі цих емітентів і формується довіра до сучасних грошей, крім того банкноти функціонують в обігі , бо мають статус закониих плат засобів. держава своїм декретом зоб. приймати на своїй територій як засіб платежу , проте вона не мможе продекларувати їх вартість. Вартість суч грошей формується під впливом ринкових сил стихійно.

8.Розкрийте суть активних і пасивних операцій комерційних банків.Пасивні операції - операції за доп. яких банки формують свої грош. рес. для проведення кредитних, інвестиц., та інших активних операцій. Ресурси ком. банків - сук-ть грошових. коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання певних операцій. Їх поділяють на власні (становлять третину усіх рес.), залучені і позичені (70%). Власний кап.: основний (стат., резервний фонди, нерозподілен. прибуток минул. рр.), додатковий (заг. рез. за акт. операціями , поточні доходи). Статутний фонд залежить від форми організаціїї банку. Резерв. фонд призначений для покриття можливих збитків, сплати дивідендів; його розмір - на рівні 50% від стат. фонду, форм. за рах. відрахувань з прибутку (не <5%). Спеціальні фонди призначені для покриття збитку від акт. операцій та для виробничого та соц. розвитку банку, та формуються за рахунок прибутку. Прибуток є ресурсом внутрішнього походження. Залучені: - сук-ть коштів на поточних , депозитних, та інших рах. банківських клієнтів, громадських організацій, сусп. фондів, що розміщуються в активи з метою отрим. приб. чи забезп. ліквідності банку. Зал. поділяються на депоз.(до запитання - для здійсн. пот. розрахунків, нестабільні; і строкові - розм. на певний строк >міс, знімаються після закінч. терміну або попер. повідомлення банку) та недепозитні (позичені). Формами строкових вкладів є сертифікати (депозитні: юр. особам та ощадні - фіз.особам). Недепоз. залуч. у формі міжбанк. кредитів і кред. ЦБ, операцій з цін. паперами на вторин. фондовому ринку, позик на рахункуку євродоларів. Активніопер. полягають у діяльності, пов’язаній з розміщенням і використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при рац. розподілі ризиків за окр. видами операцій і підтримані ліквідності. Акт. опер.: кредитні та інвестиційні. Кредитні:проведення комплексу дій, пов’язаних з наданням і погашенням банківських позичок, здійснюється відповідно до принципів строковості, цільового характеруру, забезпеченості та платності кредиту. Рішення про надання кред. приймається колегіально. Кред. надаються в межах наявних ресурсів з урахуванням кредитоспроможності, фін. стабільності, рентабельності, ліквідності позичальника. Загальний розмір кредитів не може перевищ. 8-микратного розміру власних коштів банку. Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, що входить до складу певного пакету документів. У кред. договорі передбач.: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, %на ставка, порядок і форма сплати %ів і осн. боргу, права, зобов’язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кред. тощо. Банк. кредитув. здійсн. із застос. таких позичкових рах.: простий (на ньому може бути тільки активне сальдо), спец. (застос. в окр. випадках: при кредитув. позичальника під заставу векселів; він є формою обліку позичок до запитання), контокорентний (це активно-пасивний рах., на якому облік. всі операції банку з клієнтом). Осн. передумова поверн. банк. позички - одерж. цільових грош. надходжень, доходу, прибуток від реаліз. об’єкта, що прокредитований. У банк. практиці використовуються 2 види джерел погашення позичок - первинні і вторинні. Викор. такі форми забезп. позичок: застава, гарантія, перевідступлення на користь банку вимог і рах. до 3ї особи, іпотека, страх. угода (поліс). Інвестиційні означ. вклад. коштів у цінні папери підпр. на відносно тривалий період часу. Інвест. цінні папери - боргові зобов’яз. у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Ф-ції банк. інвестицій поляг. у створ. вторинних резервів для задоволення потреби у коштах. Здійснюючи інвест. опер., банки мають на меті: додержання безпеки грош. коштів, забезпечення їх диверсифікації, доходу та ліквідності. Виділ. 3 фактори ризику: кредитний (фін. можл. емітента зменш. на стільки, що він буде не в змозі викон. свої фін. зобов’яз.), фін. (у зв’язку з непередбач. змінами на ринку цінних паперів привабливість деяких цінних паперів може бути частково втрачена), %ний (пов’яз. з фіксацією % за облігаціями в момент їх випуску: чим > часу до погашення облігацій, тим вищий ризик). 1 з методів зменш. ризику - формування інвестиційного портфеля за рахунок багатьох видів цінних паперів, що мають різний рівень якості та різні строки погашення

Поиск по сайту: