Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Специфіка обряду в системі традиційної культури



Утопія як стан свідомості концепція Е.Блоха.

Е.Блох розробив учення про іманентне дійсності утопічне на­чало буття людини. Е.Блох вважає, що утопія втілює в собі “історичний зміст надії” як універсального принципу життя та філософії.

Вже в «Дусі утопії» Блох проводив думку, що утопія є складовою частиною життя людини, з його неминучою спрямованістю вперед. Пропонуючи людині образ майбутнього як бажаного ідеалу, утопія, по Блоху, виступає як космологічна-антропологічна категорія, оскільки сама матерія наділяється можливістю нового і прагненням до досконалості. Утопія має універсальний характер. Через становлення космічного суб'єкта - об'єкта можливе зняття протилежності мислення і буття, суб'єкта та об'єкта. Кінцевий момент об'єкта укладений у звільненні суб'єкта, кінцевий момент суб'єкта-в невідчуженому об'єкті. Відчуження людини виступає як центральна проблема у Блоха.

Традиційне суспільство і традиційна культура.

ТРАДИЦІЇ - концентраційні зразки, стереотипи діяльности, що шляхом тимчасового передатку забезпечують відтвір у житті людських спільнот, у діяльності нових поколінь акумульованого соціяльного досвіду.

ТРАДИЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО - суспільство, ґрунтоване на відтворі схем людської діяльности, форм спілкування, організації побуту, культурних зразків. Традиція в ньому виступає головним способом передачі соціяльного досвіду з покоління в покоління, соціяльним зв'язком, що підкоряє собі особистісний розвиток людських індивідів. Якщо користуватися загальноприйнятою термінологією, можна сказати, що Т. с. охоплює розвиток докапіталістичних формацій або соціяльну еволюцію аж до початку розвитку індустріяльного суспільства. Т. с. не заохочує індивідуальної творчости, й соціяльні іновації здійснюються в ньому так би мовити самі собою, еволюційним шляхом впродовж життя й діяльности багатьох поколінь.

Т. с. є «закритим», «замкнутим» суспільством, що оберігає норми і стандарти своєї культури від упливу й упливів з боку инших суспільств і культур. Т. с. починає утрачати свої позиції в міру розвитку торговельних, економічних контактів між країнами, в ході утвору універсальних засобів спілкування, техніки й технології, що відокремлює особисті зв'язки між людьми від їхніх функцій у процесах поділу діяльности. Виник машин та індустріяльної технології остаточно підриває систему особистих залежностей, що скріплювала основні структури Т. с.

За пострадянської доби українськими та російськими фольклористами та етнографами активно вживається поняття "традиційна культура". Найімовірніше, його широке входження у науковий обіг викликане притаманній посттоталітарній добі зростанням національної свідомості колишніх "підімперських" народів, а звідси – й посиленням інтересу до власних національних культур як цілісних, поліфункціональних організмів, ширше – як самоцінніх культурних універсумів. З цього погляду, поняття "традиційна культура", "традиційна народна культура" дозволяють акумулювати всі культурні чинники, що свого часу (у кожного народу по-різному) відігравали визначальну етнотворчу роль – міфи, прадавні (язичницькі) вірування, "споконвічні" обряди, фольклор, народне образотворче мистецтво тощо – у єдину систему знань про "питомий", вивірений часом культурно-історичний фонд кожного етносу.

 

Специфіка обряду в системі традиційної культури.

Обряд – традиційні символічні дії, що в образній формі виражають соціально визначні події в житті людини та соціуму. Першооснову обряду етнографи вбачають у виробничій діяльності та соціальних відносинах.

Первісне буття людини як родово-суспільної одиниці було повністю підпорядковане нормам і правилам існуючих обрядів та звичаїв. І обряд як феноменальне явище культури своїм корінням сягає часів первісного буття. С. Безклубенко вбачає в обряді один із способів фіксації досягнень людської спільноти. Д. Угринович розглядає обряд як символічну дію, метою якої є розпалювання в його учасників визначних ідей, образів, уявлень. Він підкреслює символічність обряду як в атрибутах, так і в самих діях. С. Токарєв вважає обряд різновидом звичаю, у якому безпосередні дії замінюються символічними. А Ю. Бромлей бачить смисл обряду не в сукупності складових його дій, а в тому, що ці дії символізують. Хведір Вовк вважає обряд кінцевим наслідком вірувань людини.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.