Особливості функціонування, становлення і розвиток банківської системи України

Походження та розвиток банків

Виникнення банків і банківської справи історично пов’язане з потребою ринку у посередницькій діяльності з розміну та обміну цінностей, що виконували функцію грошей при обмінних та торговельних операціях. На окремих етапах розвитку та розширення ринку посередниками виступали, з одного боку, перекупники, купці або система торговельних послуг, а з іншого міняйли, банкіри та фінансово-кредитна система.

На українських землях формування банківської системи пов’язують із появою мережі установ Державного банку Російської імперії. У 1860 році його контори відкрили в Києві, Харкові, Одесі, а також відділення у Полтаві.

Сформована фінансово-кредитна система України ХІХ-XX ст. охоплювала: державні, іпотечні, акціонерні, приватні, сільські, міські, громадські банки, товариства взаємного кредитування, позичково-ощадні каси, ломбарди.

За часів Радянського Союзу розвиток банківської справи не відбувалось, причина – повна підконтрольність банків в державі.

Поняття, призначення та класифікація банків

Сучасний банк – це універсальне фінансове підприємство, що здійснює професійне управління грошовими ресурсами суспільства й виконує відповідні специфічні функції в економіці на законній підставі та під юрисдикцією державних органів, що забезпечують регулювання та контроль банківської діяльності.

Функції, що виконують банки, об’єднані в такі групи:

 платіжно-розрахункова – суть якої полягає у посередництві банків при платежах і розрахунках;

 ощадно-капіталотворча – полягає у залученні тимчасово вільних ресурсів суспільства, в мобілізації грошових доходів і заощаджень та перетворює їх у реально діючий капітал;

 кредитно-інвестиційна – проявляється в тому, що банки мобілізуючи ресурси різних розмірів та різної строковості повернення мають можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів одних суб’єктів господарювання за рахунок тимчасового їх надлишку інших, причому в необхідних сумах і на потрібні терміни.

Це здійснюється за допомогою кредитних засобів обігу, за допомогою регулювання обов’язкових резервів.

M = 1/R - мультиплікатор

Крім того банкам забороняється займатися діяльністю у сфері матеріального

виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх

видів страхування, крім виконання функцій страхового посередника,

забороняється використовувати союзи та інші об’єднання для згоди

спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, встановлення

монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції в

банківській справі.

Банки класифікуютьза такими критеріями:

1. За формою власності банки поділяються на: унітарні та колективні.

2. Залежно від організаційної форми банки з колективною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого та закритого типу, кооперативними банками.

3. За походженням капіталу розрізняють банки: з вітчизняним капіталом; за участю іноземного капіталу; зі стовідсотковим іноземним капіталом.

4. Залежно від розміру активів банки поділяються на малі (менше 0,4 млрд. грн.), середні (0,4 – 1,3 млрд. грн.), великі (1,3 – 2,5 млрд. грн.) та найбільші (більше 2,5 млрд. грн.).

5. Залежно від діапазону операцій: універсальні – широкий спектр операцій; з клієнтською спеціалізацією – кооперативні банки, біржові банки, страхові; з галузевою спеціалізацією – обслуговують переважно юридичних та фізичних осіб у межах певного виду діяльності; функціональною спеціалізацією – виконують переважно вузьке коло спеціалізованих операцій – інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні, облікові, депозитні, земельні, поштово-пенсійні, промислові, агропромислові, біржові, лізингові, торговельні, експортно-імпортні.

6. за територіальною ознакою: регіональні, міжрегіональні, національні, міжнародні

Особливості функціонування, становлення і розвиток банківської системи України

Банківська система –сукупність всіх банківських установ, що функціонують в Україні і перебувають у тісному взаємозв’язку між собою, мають специфічно-економічну, організаційно-правову структуру, яка забезпечує функціонування грошового ринку і економіку загалом.

Головна характеристика банків України:

- неощадність

- значні територіальні диспропорції

Головною метою стратегічного розвитку банківської системи є: створення надійної, ефективної і прибуткової банківської системи (банківська система в Україні дворівнева), яка б максимально задовольнила вимоги і потреби клієнтів, інвесторів і була б стійкою до криз. Адже сучасні банки відігравали важливу роль в суспільстві завдяки тому, що вони забезпечують передачу грошового капіталу зі сфери накопичення у сферу використання, мобілізують великі капітали, необхідні для розширення інвестицій власного капіталу.

Основні етапи становлення та розвитку банківської системи України:

І етап: 1988 – 1990 рр. – створення прототипу системи українських комерційні банків у складі банківської системи СРСР;

II етап: 1991 р. – І півріччя 1992 р. – перереєстрація українських комерційних банків і початок формування банківської системи України як незалежної держави;

III етап: II півріччя 1992 р. – 1993 р. – розвиток банківської системи України в умова становлення економічного і політичного суверенітету;

IV етап: 1994 – 1996 рр. – розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами;

V етап: 1997 – 1998 рр. – розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою і заходами щодо її структурного реформування;

VI етап: 1999 р. – по теперішній час – розвиток банківської системи в умовах реструктуризація економіки, падіння доходності банківських операцій укрупнення та консолідації капіталу банків.

4. Створення, реєстрація та ліцензування банків і банківської діяльності.

За законодавством України банки можуть створюватися лише у формі акціонерних товариств та кооперативних банків.

Учасниками банку можуть бути юридичні й фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має icтотну участь (володіє 10 або більше відсотками статутного капіталу).

Державна реєстрація банку включає такі етапи. Банки, незалежно від місця їх розташування та територіального характеру діяльності, зобов’язані проходити реєстрацію у Реєстрі юридичних і фізичних осіб, а також у НБУ. Саме з моменту реєстрації банку НБУ в державному реєстрі банків він вважається створеним та набуває статусу юридичної особи.

Мінімальний розмір статутного капіталу банків становить 120 млн. грн. При створенні банків до головного бухгалтера, керівник висуває вимогу щодо досвіду керівної роботи не менше 3 років.

Рішення НБУ про реєстрацію банку доводиться до відома спостережної ради банку і територіальне управління НБУ за місцем розташування банку у вигляді листа за підписом заступника голови управління НБУ, до якого додається статут зареєстрований банком, титульний аркуш якого завірюється печаткою НБУ і підписом заступника голови правління НБУ.

Державний банк заснований за рішенням Кабінету Міністрів України, після отримання позитивного висновку НБУ про намір заснування держ. банку. Статут держ. банку затверджується відповідною постановою Кабінету Міністрів згідно законодавства України.

Даний банк має право додавати до свого найменування державний, використовувати зображення держ. герба і держ. прапора України.

Місцевий кооперативний банк створюється фізичними і юридичними особами згідно чинного законодавства про кооперацію і ЗУ»Про банки і банк. діяльність», в якому зазначається, що між кількістю учасників, місцевого кооперативного банку – не <50осіб, кожна з яких має право 1голосу, незалежно від паю(участі) в статутному капіталі.

Банки можуть створювати відокремлені структурні підрозділи – філії, представництва, реєстрація яких здійснюється шляхом унесення відповідної інформації до Державного реєстру банків.

Філія банку – це банківська установа, яка не є юридичною особою, діє від імені головного банку на підставі окремого положення, має свій кореспондентський рахунок і МФО або працює на єдиному кореспондентському рахунку з головним банком та здійснює банківські операції, передбачені положенням про філію, за умови наявності і в межах дозволу, наданого банком-юридичною особою.

Рахунок кореспондентський – рахунок, призначений для розрахунків, здійснюваних однією кредитною установою на доручення і за кошти іншої кредитної установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

Філія є зареєстрованою після внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців, який присвоює ідентифікаційний код і видає свідоцтво про реєстрацію. Операції філії банку мають відображатися на окремому балансі.

Представництво банку – це установа банку, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку. Представництво банку не має права здійснювати банківські операції.

З метою покращення обслуговування клієнтів та виконання певних функцій банк має право відкривати такі структурні одиниці як відділення та власні обмінні пункти.

Банківська ліцензія – це документ, на підставі якого банки мають право здійснювати в комплексі базові банківські операції. Ліцензія на виконання окремих операцій – це документ, який видається юридичним особам, що не мають банківської ліцензії, і дає їм право на виконання окремої операції з відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів чи операцій з розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Без отримання ліцензії банк не має права здійснювати банківську діяльність. Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

Банківська ліцензія видається НБУ на підставі клопотання банку у разі дотримання ним таких обов’язкових умов:

- на час звернення банку з клопотанням про видачу банківської ліцензії зареєстрований підписаний капітал банку повинен бути повністю сплачений;

- банк має бути забезпечений належним банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, потрібними для здійснення банківських операцій, ведення бухгалтерського обліку;

- наявність у банку приміщення, яке відповідає вимогам, передбаченим нормативно-правовими актами НБУ;

- наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

НБУ може відмовити в наданні ліцензії, якщо зазначені вище умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. Державна реєстрація банку в такому разі теж скасовується, а банк ліквідується.

5.Організаційна і функціональна структура банку.

Організаційна структура банку визначається:

- структурою органів управління банком;

- структурою функціонування підрозділів і служб банку.

Основними органами управління банком є збори акціонерів банку. Цей орган збирається як правило 1 раз на рік і здійснює загальне керівництво.

Збори акціонерів обирають голову та Раду банку, а також назначають голову правління банком. Рада і голова обираються на 5 років у представ­ників, засновників та акціонерів банку і здійснюють загальне керівництво дальністю банку в період між зборами акціонерів. Засідання Ради банку збирається 1 раз на квартал.

Правління банку є виконавчим органом банку, здійснює керівництво і управління поточною діяльністю банку. Воно збирається не більше 2 разів на місяць. Голова правління банку керує всією діяльністю банку, представляє банк в інших організаціях, підписує договори, несе відповідальність за його роботу.

Ревізійна комісія банку є його контролюючим органом, формується із представників акціонерів і затверджується рішенням зборів акціонерів.

Функціональними підрозділами, що безпосередньо здійснюють банківські операції та обслуговують клієнтів, є управління, департаменти та відповідні служби банку.

Крім управлінь до організаційної структури відносять такі служби банку:

відділ кадрів ; бухгалтерія; адміністративно-господарський відділ;

юридичний відділ; ревізійний відділ; відділ впровадження і експлуатації ЕОМ організовує комп'ютерні системи банку, здійснює виконання електронних розрахунків і платежів, займається розробкою програмного забезпечення для відділів та управлінь банку, розробляє програми перспективного і поточного оснащення банку електронно-обчислювальною і оргтехнікою; управління маркетингу і зв’язків з клієнтурою; кредитне управління; валютне управління;управління депозитних операцій; управління розрахунково-касового обслуговування;управління посередницькими операціями; управління філіями банку; управління аналізу і статистики.

6. Реорганізація та ліквідація банку.

За своїм змістом форми реорганізації можуть бути:

 об’єднувальні. До них належать:

– злиття – це припинення діяльності двох (або кількох) банків як юридичних осіб і передачу всіх майнових прав і зобов’язань цих банків новоствореному банку;

– приєднання – припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу усіх його майнових прав і зобов’язань іншому банку на правах філії чи без відкриття філії;

 розподільчі. До них відносять:

– поділ – припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу за розподільчим актом у визначених частинах усіх його майнових прав і зобов’язань кільком новоствореним банкам;

– виділення – створення банку (або кількох банків), якому (яким) за розподільчим актом у відповідних частинах переходять майнові права і зобов’язання банку, котрий реорганізовується.

 реорганізація шляхом перетворення. Реорганізація банку може відбуватися шляхом перетворення, яке передбачає зміну юридичного статусу товариства, у вигляді якого було створено банк. При перетворенні банку з одного виду на інший до новоствореного банку переходять усі майнові права і зобов’язання банку, що реорганізовується.

Ліквідація банку з ініціативи власника здійснюється в порядку передбаченому законодавством України.

Примусова ліквідація банків здійсн. з ініціативи НБУ відповідно до чинного законодавства.

Примусова реорганізація здійсн. з ініціативи НБУ з надсиланням банку листа-попередження з вимогою провести реорганізацію.

Якщо в зазначений перший банк на проходження реорганізації НБУ може прийняти рішення про його ліквідацію.

НБУ контролює процес створення реорганізації та ліквідації банків України.

7.Банківські об'єднання: порядок створення та їх типи

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів;

1) банківська корпорація;

2) банківська холдингова група;

3) фінансова холдингова група.

Порядок створення банківських об'єднань в Україні регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Банківські об'єднання створюються за попередньою згодою Національного банку України та підлягають державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Порядок отримання дозволу на створення банківського об'єднання та порядок Його державної реєстрації встановлюються Національним банком України.

Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання. Учасники банківського об'єднання перед своєю власною назвою вказують назву банківського об'єднання.

Учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору.

Банківське об'єднання ліквідується за рішенням його учасників або з ініціативи Національного банку України за рішенням суду в разі, якщо діяльність такого банківського об'єднання суперечить антимонопольному законодавству України або загрожує інтересам вкладників банків чи стабільності банківської системи. Ліквідація банківського об'єднання не припиняє діяльності банків — його учасників.

Поиск по сайту: