 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Поздовжній і поперечний профіль
Площею поперечного перерізуназивається певна площа, обмежена поверхнею води і дном річки (рис. 3.3, б). У межах поперечного профілю розрізняють площі водного і живого перерізу та мертвої зони. Площа водного перерізу при незамерзлій річці дорівнює площі поперечного перерізу. За наявності льодового покриву площа водного перерізу дорівнює різниці площі поперечного перерізу і площі зануреного у воду льоду. Площею живого перерізуназивається та частина водного перерізу, де спостерігається течія води. Площею мертвої зониназивається та частина площі водного перерізу, де немає течії води. За відсутності льодового покриву і мертвої зони розміри площ поперечного, водного і живого перерізів однакові. = Живий переріз характеризується; шириною річки В,м; площеюw, м2; змоченим периметром Р,м (лінія, яка проходить від урізу води одного берега до урізу води протилежного берега по дну річки), гідравлічним радіусом R =w/Р, м; середньою глибиною річки Нсер = w/В, м. Елементи живого перерізу русла не постійні і змінюються зі зміною рівнів води в річці: найчастіше при підвищенні рівнів вони збільшуються, при зниженні - зменшуються. Проте середня глибина, при виході води на заплаву (при підвищенні рівнів) може зменшуватись, тому що значно збільшується ширина потоку при менш значному збільшенні площі поперечного перерізу. Поздовжній профіль річки- це графік змін відміток дна і водної поверхні вздовж русла. На горизонтальній осі графіка відкладають відстань по довжині річки (d), на вертикальній - абсолютні або умовні відмітки дна (звичайно по лінії найбільших глибин) та рівні води. Різниця висот ∆h двох будь-яких точок водної поверхні або дна річки по довжині річки називається падінням.Відношення величини падіння до довжини річки на ділянці називається похилом річки І, який дорівнює І = ∆h/сі. Величина падіння обчислюється в метрах на 1 км (м/км) або сантиметрах на 1 км (см/км). Для характеристики крутості поздовжнього профілю річок користуються поняттям похилу. Похил - величина безрозмірна і записується в частках одиниці, %о. Лінія дна на поздовжньому профілі завжди нерівна внаслідок чергування глибоких та мілких місць у руслі річки [плес і перекатів). Лінія ж поздовжнього профілю водної поверхні має порівняно плавний характер. Залежно від похилу дна долини і порід та ґрунтів, які складають русло, похили (як і падіння) окремих річок різні (табл. 3.1). У рівнинних районах, де річки течуть у м'яких породах, поздовжній профіль має вигляд увігнутої кривої з підвищеними похилами у верхній течії і поступовим зменшенням їх у напрямку до гирла. Для гірських річок характерні неправильні східчасті обриси поздовжніх профілів: окремі ділянки з малими похилами чергуються з ділянками крутого падіння, на яких можуть бути пороги або водоспади. Поздовжній профіль русла з часом змінюється мало, тимчасом як для поздовжнього профілю водної поверхні характерні значні зміни, пов'язані зі змінами водного режиму. Серед великої різноманітності поздовжніх профілів виділяються: плавно-ввігнутий, на якому відзначається зменшення похилу від витоку до гирла; прямолінійний, коли похил має майже постійне значення від витоку до гирла; опуклий, для якого характерне зниження похилів у верхів'ях потоку і збільшення - в пониззі; ступінчастий - з різкими змінами похилів по довжині річки (рис. 3.4). Поздовжній профіль будь-якого водного потоку є результатом взаємодії вод річки, порід і ґрунтів, які складають русло. Водний потік на одних ділянках розмиває русло, на інших відкладає наноси, по всій річці проносить якусь кількість їх у завислому стані або пересуває по дну. Формування поздовжнього профілю річки відбувається найінтенсивніше в початковій його стадії. З часом потік, поглиблюючи і розмиваючи русло, поступово вирівнює свій поздовжній профіль. Велике значення у формуванні профілю має висотне положення базису ерозії. При підвищенні базису ерозії розмив зменшується, при зниженні - посилюється. При сталому положенні базису ерозії встановлюється рівновага між розмивом русла, відкладанням наносів та перенесенням їх. У результаті утворюється порівняно сталий поздовжній профіль, який має досить правильну ввігнуту форму, - профіль рівноваги.
1 - плавно увігнутий; 2- прямолінійний; 3 - опуклий; 4 - ступінчастий; 5 - дно річки; б - водна поверхня в межень; 7 - водна поверхня під час водопілля; ∆Нм - падіння між створами А і Б у межень; ∆Нп - те ж саме, під час повені;Пл - плесо; Пр - перекат
Поздовжній профіль водної поверхні потоку не залишається постійним протягом року. При збільшенні стоку води похили на плесах збільшуються, на перекатах - знижуються, при зменшенні стоку - навпаки. Це явище можна пояснити так. Припустимо, що в якийсь період витрати води в річці такі малі, що вода заповнює лише глибокі місця (плеса). У цей час поздовжній профіль водної поверхні матиме східчастий характер. При збільшенні витрат води і підвищенні її рівнів вода в річці почне переливатися через перекати,похили на плесах будуть малими,а на перекатах – підвищеними. При подальшому збільшенні витрат води і підвищенні її рівнів різниця в похилах на плесах і перекатах зменшується і зовсім зникає.
Живлення річок Джерела живлення.Живлення річок пов'язане з атмосферними опадами. Надходження води в річку називається живленням. Однак, незважаючи на спільність атмосферного походження (у підсумку) всіх річкових вод, безпосередні шляхи води в річки можуть бути різними. Виділяють чотири види живлення річок: снігове, дощове, льодовикове, підземне. Від переважання того чи іншого виду живлення залежить водний режим річки, її терміка, гідрохімічний режим та режим наносів. У холодну пору року опади накопичуються на поверхні річкових басейнів у вигляді сніїу. У рівнинних районах і на невисоких горах цей сніг у теплу пору року тане і стає джерелом живлення річок. На високих горах сніг в теплу пору року тане не повністю, поповнює запаси, що залишилися з попередніх років, і дає початок льодовикам. Талі води цих снігів і льодовиків є ще одним джерелом живлення річок. Частина дощових і талих вод не стікає по поверхні, а просочується у верхні шари земної кори і частково дренується річками. Деяка частина цих вод йде на поповнення глибокозалягаючих запасів грунтових і підземних вод, які значно повільніше потрапляють у русла річок. Кількість води, яку одержують річки від того або іншого джерела живлення, неоднакова в різних районах і залежить переважно від кліматичних умов. Природно, що в жарких районах, де снігу не буває і ґрунтові води залягають на великій глибині, єдиним джерелом живлення річок є дощі. У районах із холодним кліматом, тривалою і сніжною зимою основна роль у живленні річок належить ґрунтовим і та- лим водам. Основна частина річок України має переважно снігове живлення, причому частка його збільшується з півночі на південь. У зоні степів, де ґрунтові води залягають глибоко і не дренуються річками, а літні дощові води в основному витрачаються на випаровування, річки живляться лише за рахунок весняного сніготанення (Причорноморська низовина, Приазов'я). Річки із значною частиною дощового живлення характерні для Карпат.
Поиск по сайту: |
