Мультиплікатори оцінки вартості бізнесу

Слід відзначити, що фінансові мультиплікатори мають опосередкований характер, оскільки враховують непрямі зв'язки та досить часто використовуються як допоміжні інструменти під час оцінки вартості бізнесу. Крім того, рекомендується застосовувати систему традиційних фінансово-економічних коефіцієнтів платоспроможності, рентабельності, ліквідності, ділової активності тощо.

Метод галузевих співвідношень базується на використанні емпірично визначених і рекомендованих співвідношень між вартістю бізнесу та окремими фінансово-економічними параметрами. Він є ніби спрощеним варіантом методу мультиплікаторів, тому що передбачає визначення вартості бізнесу за вже встановленими спеціалізованими коефіцієнтами.

Метод галузевих співвідношень, на жаль, не набув достатнього поширення у вітчизняній оціночній практиці через відсутність мінімально необхідного масиву статистичної інформації чи її закритого характеру. Тому з огляду на це можна рекомендувати досвід іноземних оцінювачів:

· бухгалтерські фірми та рекламні агентства продаються відповідно за 0,5 та 0,7 річної валового виторгу;

· ресторани і туристичні агентства — відповідно за 0,25-0,5 та 0,04-0,1 річного валового виторгу;

· автозаправочні станції — за 1,2-2,0 місячного валового виторгу;

· підприємства роздрібної торгівлі — за 0,75-1,5 суми чистого прибутку, обладнання та запасів;

· машинобудівні підприємства — за 1,5-2,5 суми чистого прибутку та виробничих запасів тощо.

Метод аналогових продаж (ринку капіталу) базується на використанні інформації щодо ринкової вартості пакетів акцій схожих компаній, на основі чого робиться висновок щодо вартості оцінюваного бізнесу. Відповідно до принципу заміщення інвестор інвестує кошти, в оцінюваний бізнес у такому ж розмірі, як і в аналогічну компанію, акції котрої вже котируються на ринку. Слід відзначити, що ринкову інформацію щодо ціни на акції аналогічних компаній коригують з огляду на специфіку оцінюваного бізнесу. Основною перевагою цього методу є використання фактичної ринкової інформації, а не прогнозних даних. хоча обов'язковою вимогою використання даного методу оцінки є схожість організаційно-правової форми порівнюваних компаній та достовірність ринкової інформації.

Процес визначення вартості бізнесу за даним методом передбачає виконання таких етапів.

Етап 1. Збір ринкової інформації, її аналітичне опрацювання та відбір необхідної, допоміжної й довідкової.

Етап 2. Формування переліку схожих (аналогічних) компаній, що передбачає:

– визначення максимального переліку компаній, схожих чи пов'язаних з оцінюваною (за галузевою ознакою, продуктовою подібністю, обсягами виробництва, основним видом сировини тощо);

– відбір на базі попереднього пункту компаній-кандидатів, які мають найбільшу схожість з оцінюваним за ключовими критеріями успішності функціонування бізнесу.

Етап 3. Фінансово-економічний аналіз компаній зі списку на базі таких вимог:

– аналітичні розрахунки повинні базуватися на інформації останніх п'ять років діяльності;

– аналіз повинен мати проблемно орієнтований характер і базуватися на системному підході;

– розрахунки повинні давати можливість визначати рейтинг компаній на основі системи цільових орієнтирів оцінювача.

Етап 4. Розрахунок оціночних коефіцієнтів (мультиплікаторів) і визначення їх нормативного значення на базі результатів попереднього етапу.

Етап 5. Визначення розрахункової вартості бізнесу, зважування проміжних результатів і внесення остаточних коригувань у розрахункову вартість бізнесу. Найтиповішими поправками є коригування залежно від непривабливого для покупця характеру диверсифікації бізнесу (портфельна знижка); частки виробничих активів у загальній вартості майна (виробнича знижка); недостачі власного оборотного капіталу чи інвестицій (фінансова знижка); рівня контролю наданого інвесторові чи власникові (контрольна знижка); рівня ліквідності (знижка ліквідності).

Різновидом методу аналогових продаж є також метод угод чи продаж,який орієнтується на використанні комерційної інформації щодо купівлі-продажу схожих цілісних майнових комплексів у найближчому минулому.

У світовій практиці здійснюються розрахунки репутації фірми, що виступає ніби інтегрованою характеристикою вартості бізнесу. Існує кілька методів розрахунку вартості репутації. Так, німецький метод можна виразити такою формулою:

,

де — вартість репутації; М — вартість майна підприємства, що складається з перелічених вище складових; D — дисконтована величина майбутніх прибутків, яка дає змогу визначити сучасну вартість або фінансовий еквівалент майбутньої грошової суми, тобто зменшити його на дохід, який наростає за певний строк за правилом складних процентів.

Швейцарський методвизначення вартості репутації передбачає використання тих самих показників:

,

Згідно з англосаксонським методомвизначення вартості репутації застосовується рівняння:

,

де — коефіцієнт загального дисконту річної ренти від вартості репутації (ставки) для облікового процента по п років.

Існує дисконтний методвизначення вартості репутації на підставі вищого облікового процента (ставки). Основними показниками в цьому випадку є офіційний обліковий процент або облікова ставка банку і комерційна облікова ставка або зміна ставки протягом певного часу. За цим методом вартість репутації визначається так:

,

де — вища облікова ставка.

Застосовується метод щорічного визначення:

,

де п — кількість років.

У цьому випадку, як правило, враховують амортизацію або зростання вартості репутації протягом часу. У наведеній формулі виходять з того, що вартість репутації фірми з часом зростає.

За методом Грефавизначення вартості репутації підприємства здійснюється так:

,

де т — кількість років амортизації репутації фірми.

У разі застосування комбінованого методу виходять з процентної ставки амортизації або реновації капіталу, прибутку підприємства, періоду амортизації майна (реновації капіталу):

,

де R — процентна ставка амортизації (реновації капіталу); Z — річний прибуток; п — кількість років амортизації майна (реновації капіталу).

У перелічених вище методах визначення вартості репутації використовується вартість бізнесу, розрахована через його майно і здатність цього майна приносити дохід. Кожний з методів у той чи інший спосіб визначає можливість підприємства отримувати прибуток. Комбінований метод найбільш прийнятний в умовах України, оскільки передбачає аналіз активів з урахуванням прибутковості підприємства.

Поиск по сайту: