Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Який врізається у спину



Та це було не із жалю,

Хотіла ти, щоб ми «розбіглись».

Я вже не знав, які слова,

Могли б тебе переконати.

Що я люблю тебе, люблю!

І тільке це, я міг лиш промовляти.

І я не знав, що могло статись,

Я міг лише про це гадати.

Я думав, мабуть, щось таке сказав,

Та я не міг би, щось таке сказати

Було це все не через мене,

І щось не те, я не сказав.

Як виявилось, все це через нього,

Він, не сказав, він це зробив.

Він знову, й знов тебе образив,

І це було не вперший раз.

І я не можу зрозуміти,

Чому це не востанній раз?

Та знову ти його пробачиш,

Та знову будете ви дрізі.

Та скільки можна мучити себе,

Постав вже крапку ти на ньому.

Скажи йому: «Ну все дістав,

Не хочу більше тебе знати;

Не хочу більше я терпіти,

Радіти хочу я життю.»

І буде все тоді прекрасно,

І буде все чудово в нас.

Не бедеш ти більше терпіти,

Радіти будем ми життю.

Р. І.В.ТАТАРИН

«Ніжний голос»

Я знов чекав, що ти подзвониш,

Бо хтів почути ніжний голос.

Такий красивий і дзвінкий,

Такий як солод він п’янкий.

Як тільки я його почув,

То вже не хтів нікого більше слухать.

Бо то був голос молодий,

Бо він стривожив мою душу.

Він заставляв мене іти,

Іти все далі, й далі по дорозі.

І по тернистому путі,

Іти коли я навіть і не взмозі.

І я все йшов, не зупинявся,

Ніде, ніколи і не перед чим.

І навіть у лиху годину,

Не зупинявся навіть, на хвилину.

Але, настав той день і час,

Коли потрібно було зрозуміти.

Чи це все сон, чи дійсно я люблю,

Чи хочу голос твій постійно чути?

Тоді я все обміркував,

І думав я доволі довго.

Та зрозумів, що лиш його,

Через віки я буду слухать.

Бо я посправжньому люблю,

Лише тебе, твій ніжний голос.

І хочу щоби знала ти,

Що жить без тебе я не зможу.

Р. І.В.ТАТАРИН

«Моя душа»

Ми знов з тобою посварились,

У цей раз була винна ти.

Ти хтіла бути самостійна,

Але я цього не хотів.

Бо так не може буть на світі,

Щоб дві споріднені душі.

Жили по різному в ті миті,

Коли бувають у біді.

Бо у біді підтримки треба,

Обпертись на чиєсь плече.

Порадитись із кимось треба,

І навіть співчуття знайти.

А хто це краще зробить,

Аніж споріднена душа.

Яка без тебе жить не зможе,

Яку переповняють почуття.

Вона живе лише тобою,

Її плекають почуття.

Вона живе лише для тебе,

Не відсилай її у небуття.

Душа без тебе ця загине,

Помре, і піде до небес.

І там можливо спокій знайде,

Бо буде поряд час увесь.

Р. І.В.ТАТАРИН

«Ти – така як є»

Таких як ти на світі мало

Розумна, доба і красива.

І хоч характер є жахливий,

Любив тебе і був щасливий.

Але настав такий момент,

Коли ти все це зруйнувала.

Зробила вибір свій тоді.

Коли сама і не чекала.

Ти думала, що все мине,

І знову я тебе пробачу.

Але не сталось, як хотіла ти,

І все,це «крапка»,навіть хоч заплачеш.

Я вирішив для себе все,

Не хочу навіть тебе знати.

Бо ти, зробила підлий вчинок,

І я, не хочу більше пробачати.

Я пробачав багато раз,

Але тепер усе, вже досить.

Обпікся я в останній раз,

Не хочу більше тебе знати.

Я вірю, знайдеш кращого ніж я,

І я напевне собі також.

І хоч забути буде важко,

Забуду я, бо буде це - на краще.

І навіть, якщо десь, колись,

Я ще хоч раз тебе побачу,

То постараюсь пройти повз,

Що навіть ти, мене і не побачиш.

Бо я казав тобі не раз,

Що якщо ми, з тобою розійдемось,

То я піду з твого життя,

І ми більше ніколи не зійдемось.

І я вже знаю – це кінець,

У наших дружніх, люблячих стосунках.

Не хочу більше бути я героєм,

Твоїх брехливих поцілунків.

Бо з кожним днем,

Обману більше й більше.

А я обману не люблю,

Просто терпіти я його не можу

Р. І.В.ТАТАРИН

«Нове життя»

Я більш не хочу тебе знати,

Живи тепер своїм життям.

Зробила ти тоді свій вибір,

Я відійду у небуття.

Моя любов із часом згасне,

Тебе забуду мабуть я,

І більш ніколи не вернуться,

Уже тодішні почуття.

А я любив тебе безмежно,

В мені буяли почуття.

Як сон, було життя у мене,

У тебе мабуть, як кошмар.

Та я зустрів собі вже іншу,

І мабуть також полюбив,

Я зразу полюбив її лиш трішки,

Але із часом це «росте».

Вона красива, добра, ніжна,

І мабуть любить теж мене.

Для мене це найголовніше,

Аби любила теж мене.

А ти іди, іди собі тихенько,

З мого бентежного життя.

Я проживу його гарненько,

Із нею вдвох, аж до кінця.

Не будем знати ні біди, ні горя,

Щасливими будемо ми.

Бо я люблю її так ніжно,

І ніжно любить вона теж.

І будем разом ми щасливі,

І жити будем взгоді ми.

І будемо ростити діток,

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.