Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Для мене це було, як ніж,



С.О.ОНЧУРОВ

Збірка віршів

«Почуття, як вони є»

«Присвячується людям, які заставляють рухатись вперед і не зупинятись ні перед чим»

«Для неї»

Надворі був теплий вечір,

Все буяло і цвіло.

Дощик капав нам на плечі,

Та було це всеодно.

Ми були з тобою різні,

Хоч здавалось, що не так.

Я був сам і поодинці,

Ну а в тебе все не так.

Ти була із ним щаслива.

Я так думав і не знав.

Що він покидьок, негідник,

І тебе він ображав.

Та якби я знав тоді це.

То напевно я б не зміг,

Зупинити в собі злість цю,

Ту котру зараз держу.

Я держу цю злість лиш тільки,

Бо сказала ти мені:

«Заспокойся все нормально,

Він для мене просто друг».

Та хіба є такі друзі,

Які роблять стільки сліз?

Ні не має знаю точно!

Друзі роблять тільки сміх.

Втім судити не мені тут,

Я не Бог і не суддя.

Знаю я, на цьому світі

Кожен візьме все сповна.

І хоч зараз ми з тобою,

Любиш ти лише його

І яка б, судилась доля,

Так і буде все одно.

Тільки знай, що я люблю,

Я люблю лише тебе.

І хоч рік, хоч вік чекати,

Дочекаюсь я тебе.

Ось і все моя кохана,

Що хотів тобі сказати.

Все ж життя твоє це,

І тобі тут вибирати.

Р. І.В. ТАТАРИН

«Любов буває не взаємна»

Жили з тобою ми не дружно,

Сварились ми з тобою дуже.

Бо ти хотіла, щоби я,

Прощав тобі усе насвіті,

Прощав, коли ти десь гуляєш;

Прощав, коли пізно лягаєш;

А ще хотіла ти, колись,

Щоб я пробачив за обман.

Я звісно все тобі пробачу,

Пробачу все, а ти заплачеш.

Заплачеш ти бо зрозумієш,

Як сильно я тебе люблю.

І я вже знаю, що ти скажеш.

Ти скажеш знову: «Ти хороший»,

Але насправді, це не так,

Насправді я поганий хлопець.

Поганий, я, мабуть тому,

Що забагато вимагаю,

Що забагато хочу я,

Від тебе милая моя.

Я хочу, щоби ти сиділа вдома,

Щоби чекала ти мене.

Але не буде так, не буде!

Не любиш, мабуть, ти мене.

Ти любиш своїх мату, тата,

Ти любиш, також, свого брата.

І хочу я, щоб десь в душі,

Любила, хоч мої вірші.

Р. І.В.ТАТАРИН

«А я любив, люблю, любити буду»

А я любив, люблю, любити буду

Я більше, ніж кого небуть

І хоч, би як, забути хочу,

Не можу я тебе забудь.

Бо ти, насвіті наймиліша,

Для мене ти немов зоря.

А зорь, у небі з днем все більше,

І в кожного своя, вона.

Вона в ночі найяскравіша,

І сяйвом, всі інші сліпить.

Вона моя, моя, не інших

Тому, що іншим – не віддам.

І скільки буду я ще жити,

Я буду знов дивитись в вись.

І бачитиму лиш цю зірку,

Бо більш не хочу, ніяку.

Найяскравіша ти, усіх на світі,

Всі інші то лише «пустяк».

А я люблю тебе все більше,

І хоч між нами, що не так.

Можливо ми колись не будем разом,

А будем в різних сторонах,

Та всеодно, любити буду

Якщо ти будеш навіть в невістках

Можливо, ти щаслива будеш,

І матимеш уже дітей,

Та всеодно любити буду,

Хоч буду я, серед чужих людей.

Я знатиму, що ти щаслива,

Я знатиму, що не моя.

Та всеодно любити буду,

Бо ти, колись, була моя.

І буде він, для тебе кращий,

Ніж я колись, для тебе був,

І буде це лише на краще,

Та я, тебе все не забув.

Я не забуду, як смієшся,

І те, як ти сумуєш – теж

Я не забуду твої гарні очі,

І ніжний голос твій також.

А я любив, люблю, любити буду

Я більше, ніж кого небуть

І хоч, би як, забути хочу,

Не можу я тебе забудь.

Р. І.В.ТАТАРИН

«Ти і Я»

Жили з тобою ми красиво,

Були ми разом, вдвох,щасливі.

Любила ти, любив і я,

Хотів, щоби була сім’я

Сім’я, це найдорожче в світі,

Сім’я – святе, це знають,навіть, діти.

Я хочу, щоби були разом,

І ти, і я, аж до кінця.

Щоб ми не знали більше горя,

У радості, щоб ми жили.

І все у нас було так добре,

І щоб не знали ми біди.

Щоб ми жили, як це буває,

Крізь все пройшли, і зберегли любов.

Бо так на світі не буває,

Щоб одинокая була любов.

Бо бог, нам бав змогу – любити,

Любити всіх: батьків і друзів і дітей.

Любов до друзів, це минає,

Любов до рідних – нізащо.

Я хочу, щоби жила вічно,

Наша любов, і наша палка пристрасть.

І щоб ніколи так не було,

Що хоч на мить ти це забула.

Бо я люблю тебе,

Як більш нікого в цьому світі.

Бо я люблю тебе,

І хочу, щоби так і ти мене любила.

Я буду жити, скільки Бог відміряв,

І все життя, любитиму тебе.

І хочу лиш одного, я, на цьому світі,

Щоб ти ніколи, не покинула мене.

Р. І.В.ТАТАРИН

«Хотіла ти»

Була ти не така як завжди,

І злилась ти через дрібниці.

Та не хотів з тобою сварок,

Бо це були лише дрібниці.

Ти знов робила все назло,

Хотіла ще, мене, позлити трішки.

Та я не знав, що неспроста,

Хотіла ти, щоб ми «розбіглись».

Ти знаєш, як тебе люблю,

Як ставлюсь я, до тебе мила.

І це було не із жалю,

Хотіла ти, щоб ми «розбіглись».

Для мене це було, як ніж,

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.