Для мене це було, як ніж,
С.О.ОНЧУРОВ
Збірка віршів
«Почуття, як вони є»
«Присвячується людям, які заставляють рухатись вперед і не зупинятись ні перед чим»
«Для неї»
Надворі був теплий вечір,
Все буяло і цвіло.
Дощик капав нам на плечі,
Та було це всеодно.
Ми були з тобою різні,
Хоч здавалось, що не так.
Я був сам і поодинці,
Ну а в тебе все не так.
Ти була із ним щаслива.
Я так думав і не знав.
Що він покидьок, негідник,
І тебе він ображав.
Та якби я знав тоді це.
То напевно я б не зміг,
Зупинити в собі злість цю,
Ту котру зараз держу.
Я держу цю злість лиш тільки,
Бо сказала ти мені:
«Заспокойся все нормально,
Він для мене просто друг».
Та хіба є такі друзі,
Які роблять стільки сліз?
Ні не має знаю точно!
Друзі роблять тільки сміх.
Втім судити не мені тут,
Я не Бог і не суддя.
Знаю я, на цьому світі
Кожен візьме все сповна.
І хоч зараз ми з тобою,
Любиш ти лише його
І яка б, судилась доля,
Так і буде все одно.
Тільки знай, що я люблю,
Я люблю лише тебе.
І хоч рік, хоч вік чекати,
Дочекаюсь я тебе.
Ось і все моя кохана,
Що хотів тобі сказати.
Все ж життя твоє це,
І тобі тут вибирати.
Р. І.В. ТАТАРИН
«Любов буває не взаємна»
Жили з тобою ми не дружно,
Сварились ми з тобою дуже.
Бо ти хотіла, щоби я,
Прощав тобі усе насвіті,
Прощав, коли ти десь гуляєш;
Прощав, коли пізно лягаєш;
А ще хотіла ти, колись,
Щоб я пробачив за обман.
Я звісно все тобі пробачу,
Пробачу все, а ти заплачеш.
Заплачеш ти бо зрозумієш,
Як сильно я тебе люблю.
І я вже знаю, що ти скажеш.
Ти скажеш знову: «Ти хороший»,
Але насправді, це не так,
Насправді я поганий хлопець.
Поганий, я, мабуть тому,
Що забагато вимагаю,
Що забагато хочу я,
Від тебе милая моя.
Я хочу, щоби ти сиділа вдома,
Щоби чекала ти мене.
Але не буде так, не буде!
Не любиш, мабуть, ти мене.
Ти любиш своїх мату, тата,
Ти любиш, також, свого брата.
І хочу я, щоб десь в душі,
Любила, хоч мої вірші.
Р. І.В.ТАТАРИН
«А я любив, люблю, любити буду»
А я любив, люблю, любити буду
Я більше, ніж кого небуть
І хоч, би як, забути хочу,
Не можу я тебе забудь.
Бо ти, насвіті наймиліша,
Для мене ти немов зоря.
А зорь, у небі з днем все більше,
І в кожного своя, вона.
Вона в ночі найяскравіша,
І сяйвом, всі інші сліпить.
Вона моя, моя, не інших
Тому, що іншим – не віддам.
І скільки буду я ще жити,
Я буду знов дивитись в вись.
І бачитиму лиш цю зірку,
Бо більш не хочу, ніяку.
Найяскравіша ти, усіх на світі,
Всі інші то лише «пустяк».
А я люблю тебе все більше,
І хоч між нами, що не так.
Можливо ми колись не будем разом,
А будем в різних сторонах,
Та всеодно, любити буду
Якщо ти будеш навіть в невістках
Можливо, ти щаслива будеш,
І матимеш уже дітей,
Та всеодно любити буду,
Хоч буду я, серед чужих людей.
Я знатиму, що ти щаслива,
Я знатиму, що не моя.
Та всеодно любити буду,
Бо ти, колись, була моя.
І буде він, для тебе кращий,
Ніж я колись, для тебе був,
І буде це лише на краще,
Та я, тебе все не забув.
Я не забуду, як смієшся,
І те, як ти сумуєш – теж
Я не забуду твої гарні очі,
І ніжний голос твій також.
А я любив, люблю, любити буду
Я більше, ніж кого небуть
І хоч, би як, забути хочу,
Не можу я тебе забудь.
Р. І.В.ТАТАРИН
«Ти і Я»
Жили з тобою ми красиво,
Були ми разом, вдвох,щасливі.
Любила ти, любив і я,
Хотів, щоби була сім’я
Сім’я, це найдорожче в світі,
Сім’я – святе, це знають,навіть, діти.
Я хочу, щоби були разом,
І ти, і я, аж до кінця.
Щоб ми не знали більше горя,
У радості, щоб ми жили.
І все у нас було так добре,
І щоб не знали ми біди.
Щоб ми жили, як це буває,
Крізь все пройшли, і зберегли любов.
Бо так на світі не буває,
Щоб одинокая була любов.
Бо бог, нам бав змогу – любити,
Любити всіх: батьків і друзів і дітей.
Любов до друзів, це минає,
Любов до рідних – нізащо.
Я хочу, щоби жила вічно,
Наша любов, і наша палка пристрасть.
І щоб ніколи так не було,
Що хоч на мить ти це забула.
Бо я люблю тебе,
Як більш нікого в цьому світі.
Бо я люблю тебе,
І хочу, щоби так і ти мене любила.
Я буду жити, скільки Бог відміряв,
І все життя, любитиму тебе.
І хочу лиш одного, я, на цьому світі,
Щоб ти ніколи, не покинула мене.
Р. І.В.ТАТАРИН
«Хотіла ти»
Була ти не така як завжди,
І злилась ти через дрібниці.
Та не хотів з тобою сварок,
Бо це були лише дрібниці.
Ти знов робила все назло,
Хотіла ще, мене, позлити трішки.
Та я не знав, що неспроста,
Хотіла ти, щоб ми «розбіглись».
Ти знаєш, як тебе люблю,
Як ставлюсь я, до тебе мила.
І це було не із жалю,
Хотіла ти, щоб ми «розбіглись».
Для мене це було, як ніж,
Поиск по сайту:
|