Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Сутність елітизму. Теорії політичних еліт



ЛЕКЦІЯ 9. ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА ТА ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО

ПЛАН

1. Сутність елітизму. Теорії політичних еліт.

2. Функції політичних еліт.

3. Шляхи і способи формування політичних еліт.

4. Сутність, зміст, функції політичного лідерства та його типологія.

5. Становлення політичної еліти та політичного лідерства в Україні.

Основні поняття і терміни:

політичний клас, політична еліта, мерітократія, системи рекрутування еліт, політичне лідерство, концепції політичного лідерства, типологія політичного лідерства, популізм еліти.

 

Сутність елітизму. Теорії політичних еліт

Термін «еліта» був введений у науковий обіг наприкінці XIX – на початку ХХ ст. завдяки працям Ж. Сореля, який вживаючи даний термін, визначав еліту як найкращу, найціннішу групу людей, що керує суспільством завдяки притаманним їй винятковим якостям.

 

ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА (франц. elite – краще, відібране, вибране) самостійна, вища, відносно привілейована група людей, наділена особливими психологічними, соціальними і політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов’язаних з використанням державної влади або впливом на неї.

 

У цілому до характерних рис політичної еліти слід віднести такі:

 

 

Р и с . 9 . 1 Х а р а к т е р н і р и с и п о л і т и ч н о ї е л і т и

Елітисти (вчені, які вивчають проблему еліти) стверджують, що ще з стародавніх часів людство було розділено на дві нерівні частини – правлячу групу і маси. Такий поділ суспільства був зумовлений багатьма об’єктивними та суб’єктивними факторами. Становленню політичної еліти сприяла сама структура політичної організації суспільства та виділення в ній необхідного апарату управління суспільними процесами.

Якість політичної влади визначається якістю політичних еліт та їх взаємостосунками. Існує багато елітистських концепцій. Це обумовлено неоднаковою інтерпретацією самих понять «еліта» та «політична еліта».

ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ЕЛІТ відображають певні аспекти політичної діяльності, орієнтуються на конкретні історичні періоди та країни. Однак, попри ці розбіжності, найважливіші риси й аспекти суспільно-політичного змісту даного феномену дають змогу в найзагальнішому зрозуміти сутність політичної еліти.

Іноді поняття політичної еліти розмежовують із ширшим поняттям «політичний клас». В англомовній літературі існують три терміни, які позначають цей клас: ruling class (панівний клас), power class (клас, який володарює), governing class (клас, який управляє). Коли мова йде про панівний клас, то приймається до уваги той факт, що членам цього класу належить влада. Якщо говориться про клас, який управляє, то в цьому контексті люди, які управляють не обов’язково мають владу, вона може належати й комусь іншому. Співвідношення між поняттями «панівний» і «управляючий» клас схоже з співвідношенням термінів «власник» і «менеджер»: перші є реальними власниками, які можуть залишатися й поза кулісами процесу. Управляючі не є власниками і, здійснюючи функції управління та контролю, діють за дорученням власників. Таким чином, політичний клас формує еліту і, одночасно, є джерелом її поповнення.

Термін «політичний клас», однак, не набув широкого визнання у сучасній науковій літературі. Більшість дослідників прагнуть говорити про політичні еліти, що об’єднують індивідів, які прямо чи опосередковано впливають на хід справ у суспільстві. У межах кожної з них, і перш за все правлячої еліти, багато дослідників вирізняють «політиків» (вище керівництво, що приймає стратегічні рішення) і функціонерів (вище чиновництво).У певних ситуаціях і за певних умов «чиновники» відіграють зовсім не допоміжні ролі, а навпаки, основні при підготовці й ухвалені важливих рішень. Тоді вони стають реальними носіями політичної влади і політичного впливу.

Спроби згрупувати різні визначення еліти дають можливість політологам виявити два загальні концептуальні підходи у поясненні цієї проблеми: ціннісний та структурно-функціональний.

 

 

 

 

 

На теоріїВ. Парето був заснованийціннісний підхід,який пояснює існування еліти певною «перевагою» (моральною, інтелектуальною тощо) одних людей над іншими, природним виокремленням найбільш цінних людських ресурсів, здатних якнайкраще здійснювати керівництво. На даному підході (еліта як «ієрархія власних досягнень») базується концепція мерітократії ( лат. meritus – гідний і kratos – влада), появу якої пов’язують з дослідженнями таких вчених як К. Маннгейм, Д. Белл, А. Гоулднер. Основним ресурсом політичної влади мерітократичної еліти є знання, інформація. Найбільш поширений варіант ціннісного підходу – теорія «демократичного панування еліт» (теорія елітарної демократії). Її прихильники вважають, що позиції еліти в політичних інститутах плюралістично структурованої влади заповнюються завдяки змаганню особистостей, які роблять власну кар’єру в межах того чи іншого сектора суспільного буття.

Структурно-функціональний підхід акцентує увагу на важливості функцій управління, які визначають владну роль людей, котрі її виконують. Проте й за цим поясненням еліта, як носій влади, не може бути елітою без інтелектуальних, моральних якостей. Це – принципове питання для теорії та практики елітаризму. В межах структурного функціоналізму сформувалася концепція плюралізму еліт, представники якої визнають наявність у будь-якому суспільстві безлічі еліт, вплив яких обмежений певними сферами діяльності.

Особливе місце серед наукових напрямків у рамках теорії еліт займають концепції, спрямовані на вивчення феномена політичної еліти тоталітарного суспільства – в першу чергу, концепція «правлячого класу». Для правлячого класу характерні таки риси (за М. Джиласом): концентрація влади; особливий соціально-економічний статус, заснований на злитті влади і власності; монолітність структури, відсутність внутрішньої конкуренції, особливі критерії відбору.

Отже, кожна із розглянутих концепцій відбиває певні аспекти політичної дійсності, орієнтується на конкретні історичні періоди й країни. Узагальнюючи основні характерні риси політичної еліти, її можна визначити таким чином: політична елітаце самостійна, нечисленна соціальна група, яка володіє особливими якостями, займає найвищу позицію в суспільстві й бере безпосередньо участь у здійсненні рішень, пов’язаних із використанням політичної влади.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.