Особисті немайнові права є чинними безстроково

Майнові права суб'єкта права інтелектуальної власності - це суб'єктивні права учасників правовідносин, що виникають в результаті інтелектуальної, творчої діяльності, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу цього майна і його міни.

Майнові права у правовідносинах інтелектуальної власності можуть бути як абсолютним (виключним) правом творця або інших осіб на об'єкт права інтелектуальної власності, так і мати зобов'язальний характер у правовідносинах, пов'язаних з передачею цих прав від автора до іншої особи.

Частина 1 ст. 424 ЦК включає обидва згадані вище майнових права інтелектуальної власності, зазначаючи, що такими майновими правами є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

5) Джерела права інт власності

Джерелами права інтелектуальної власності є способи або фор­ми вираження державної волі українського народу, щодо яких ця воля стає правом. Ними є національні нормативно-правові акти та міжнародно-правові акти, якими регулюються питання виник­нення (або набуття), реалізація та захист прав інтелектуальної власності.

За об'єктною ознакою, тобто залежно від того, з приводу якого об'єкта права інтелектуальної власності нормативно-правовий акт регулює суспільні правовідносини, їх можна класифікувати на:

1) нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов'язані з
охороною авторського права і суміжних прав;

2) нормативно-пра­вові акти, що регулюють питання, пов'язані з охороною прав наоб'єкти промислової власності.

Залежно від того, в якому нормативно-правовому акті права інтелектуальної власності отримали своє закріплення:

1) норматив­но-правові акти України з питань інтелектуальної власності;

2) міжнародно-правові акти з права інтелектуальної власності,
згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Залежно від юридичної сили нормативно-правового акта,яким регулюються відносини у сфері інтелектуальної власності: 1) Кон­ституція України; 2) міжнародні договори, угоди, згода на обов'яз­ковість яких надана Верховною Радою України; 3) закони України та кодекси України; 4) підзаконні нормативно-правові акти (укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, постанови міністерств і відомств України та ін.).

Можна також провести систематизацію за змішаною основою: 1) нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов'язані з охороною авторського права і суміжних прав; 2) нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов'язані з охороною прав на об'єкти промислової власності; 3) міжнародно-правові акти з авторського права і суміжних прав, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 4) міжнародно-правові акти з промислової власності, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

6) Ефективність захисту прав у сфері інтелектуальної власності

залежить від:

- досконалості нормативно-правової бази;

- сформованої інфраструктури національної системи правової охорони інтелектуальної власності,

- ефективності підготовки та підвищення кваліфікації фахівців;

- інформаційного забезпечення її діяльності [2, с.1].

Єтапи:

1. Перший етап становлення системи охорони прав інтелектуальної власності в Україні (1991-1994 рр.) став періодом закладення її найнеобхідніших законодавчих основ та створення базових організаційних структур. Цей процес розвивався за наступними напрямами:

1) Підтвердження участі України в міжнародних угодах з питань захисту прав інтелектуальної власності:

2) Прийняття, з урахуванням міжнародних регулятивних норм, низки спеціальних законів України щодо охорони інтелектуальної власності в окремих сферах:

3) Внесення положень про охорону інтелектуальної власності до інших законів, що регулюють окремі сфери соціально-економічної діяльності

4) прийняття низки нормативних документів, що захищають економічні інтереси творчих працівників -- постанови Кабінету Міністрів

2) Другий етап становленнясистеми захисту прав інтелектуальної власності в Україні (1995-1999 рр.) був обумовлений двома чинниками. По-перше, запровадженням курсу на радикалізацію соціально-економічних реформ в країні (жовтень 1994 р.). По-друге, прийняттям Україною низки важливих міжнародних зобов'язань, що безпосередньо включали заходи із впровадження міжнародних стандартів охорони інтелектуальної власності, -- укладенням Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС та початком з 1995р. переговорного процесу про набуття повноправного членства в Світовій організації торгівлі (CОТ).

Помітним розширенням міжнародно-правової основи охорони інтелектуальної власності

Закріпленням у 1996 р. в Конституції України гарантій захисту інтелектуальної власності

Запровадженням порядку державної реєстрації прав автора на твори науки, літератури та мистецтва.

3) Третій етап становлення Державної системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні розпочався у 2000 р. Він пов'язаний із завершенням кризового періоду розвитку економіки України та проголошеними стратегічними планами переходу на інноваційну модель розвитку.

Поиск по сайту: