Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Регуляція температури тіла



 

Однією із систем терморегуляції є термоіндиферентна зона — діапазон зовнішніх температур, у якому нормальна температура підтримується в умовах мінімальної теплопродукції, тобто в умовах основного обміну. Для дорослої людини без одягу ця зона становить 28—30 °С, для новонарод­женого без пелюшок — 32—34 °С. Вища термоіндиферентна зона у дітей зумовлена співвідношенням теплопродукції й тепловіддачі.

Терморегуляція у новонародженого на 1 кг маси в 1,4 разу більша, ніж у дорослих. Але і тепловіддача у новонароджених відбувається в 2,5 разу інтенсивніше, ніж у дорослих. Тому для підтримання постійної температу­ри тіла потрібна вища температура навколишнього середовища.

Дитина, загорнута в пелюшки і ковдру, почувається комфортно при температурі повітря 22 °С. Якщо температура середовища вища за 36 °С, то може статися перегрівання.

Найважливішим захистом від перегрівання є потовиділення. У ново­народженого кількість потових залоз на одиницю площі поверхні тіла більша, ніж у дорослих, однак вони виділяють свій секрет значно менше. Новонароджені діти швидко перегріваються, що зумовлено малою масою тіла, наближенням температури тіла до температури термоіндиферентної зони, зменшеним потовиділенням.

У разі зниження температури тіла у новонароджених теплопродукція підвищується. Однак інтенсивність цього процесу часто недостатня для підтримання нормальної температури тіла у новонародженого. У дітей максимальне підвищення теплопродукції відбувається в разі збільшення основного обміну в 2 рази, а в дорослих — у 4 рази. У дітей порівняно з дорослими більше значення має нескоротливий термогенез. Джерелом тепла у малюків є бура жирова тканина. У клітинах бурої жирової ткани­ни дуже багато мітохондрій, тому для них характерна дуже велика інтен­сивність окисних процесів. Клітини поглинають 60 мл кисню на 100 г тка­нини за 1 хв. Це в 10 разів більше від кількості кисню, яку використовує нервова тканина. Обмін у бурій жировій тканині регулюється симпатич­ною нервовою системою.

Існує тісний зв'язок між скоротливим і нескоротливим термогенезом. Частина жирних кислот вивільнюється внаслідок розкладання бурої жи­рової тканини й окислюється в скелетних м'язах з додатковим утворенням тепла.

Загалом терморегуляція у новонароджених значно менше досконала, ніж у дорослих. Однак у малюків добре функціонують холодові рецепто­ри, центри терморегуляції в гіпоталамусі недостатньо морфологічно роз­винуті. Незрілість механізмів терморегуляції у малюків необхідно компен­сувати одягом, який підбирають відповідно до сезону.

Розвиток терморегуляції з віком

 

Збільшення маси тіла дітей супроводжується відносним зменшенням його поверхні. Зі збільшенням товщини підшкірного жирового шару поси­люється теплоізоляція організму та інтенсивність теплопродукції. Унаслідок цього з віком термоіндиферентна зона знижується.

У дітей у легкому одязі термоіндиферентна зона у віці 1 міс становить 22—25 °С, 6 міс — 19—33 °С, 1 рік — 17—21 °С. Значно удосконалюють­ся механізми терморегуляції, посилюється і прискорюється реакція судин шкіри, знижується поріг потовиділення. Посиленню теплопродукції допо­магає відносне збільшення маси скелетних м'язів. У дітей віком 1 рік уже підтримується температура тіла в разі змін температури повітря. Але у дітей дошкільного віку недостатньо розвинутий контроль температури тіла, вони відчувають дискомфорт у разі перегрівання й охолодження.

До 15—16 років умови теплообміну і розвиток терморегуляції набли­жаються до таких у дорослої людини.

У процесі старіння організму відбуваються зміни в гіпоталамо-гіпофізарній системі, що пов'язано з морфологічними, метаболічними і функціональними процесами. Вікові зміни в ядрах гіпоталамуса призво­дять до порушення терморегуляторної функції організму, інтеграції гомео­статичних реакцій, зниження адаптивних можливостей організму в людей похилого і старечого віку.

Загартування

 

Під загартуванням розуміють підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного ти­ску, сонячного випромінювання та інших фізичних чинників навколиш­нього середовища. Фізіологічно загартування розглядають як адаптацію, яка досягається багаторазовим тренуванням, впливом загартувального чинника або комплексу чинників. Загартування підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до погодних, а й до інших несприятливих (фізико-хімічних, біологічних, психофізіологічних) умов. Знижується чут­ливість до респіраторних та інших заразних захворювань, підвищується працездатність, яка сприяє формуванню позитивних психофізіологічних реакцій. Загартування — ефективний шлях корекції генетично зумовленої чутливості до несприятливих природних впливів. Значення загартування в сучасних умовах дуже велике, особливо для дітей з малорухомим спосо­бом життя. Загартування потрібно починати з грудного віку.

Під час проведення загартування слід дотримуватися таких принципів:

• поступовість (поступове збільшення інтенсивності й тривалості впливу загартувального чинника);

• систематичність (загартувальні процедури слід використовувати ре­гулярно за визначеною схемою);

• комплексність (цілеспрямоване поєднання впливу кількох чинників, наприклад, повітря, води тощо);

• індивідуальний режим (характер, інтенсивність і режим загартуван­ня мають враховувати індивідуальні особливості людини, зокрема, вік, стать і стан здоров'я).

Загартування можна розпочинати і проводити в будь-яку пору року. Унаслідок дії загартувальних процедур в організмі відбуваються корисні морфологічні та функціональні зміни: удосконалюються процеси терморе­гуляції, підвищується бар'єрна функція шкіри, стовщується епідерміс, збільшується вміст жиру в поті й зменшується вміст води в тканинах.

Основними загартувальними чинниками є повітря, вода, сонячне ви­промінювання.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.