Оцінку органів травлення потрібно проводити з урахуванням віку пацієнта на основі комплексного дослідження органів травного тракту. При цьому враховують дані анамнезу, огляду, пальпації, перкусії, оцінюють результати лабораторних та інструментальних досліджень.
Збираючи анамнез потрібно з'ясувати: ® чи є скарги на біль у животі;
• локалізація, іррадіація, характер, інтенсивність, періодичність, сезонність болю в животі;
• чи пов'язаний біль у животі зі споживанням їжі, її кількістю та якістю;
• кількість випорожнень, їх характер, домішки слизу, крові, біль під час акту дефекації;
• чи є нудота або блювання;
• характер блювотних мас, частота блювання, час виникнення;
• наявність печії, її зв'язок зі споживанням їжі;
• чи є зміни в апетиті, відчуття переповнення шлунка;
• наявність скарг, які вказують на порушення загального стану (слабкість, зниження працездатності, порушення сну, підвищена дратливість, плаксивість тощо).
Під час огляду за системами та органами важливо дати оцінку стану органів травної системи за такими критеріями:
• колір шкіри: блідість, жовтяниця, субіктеричність;
• наявність елементів висипки — геморагії, підвищення сухості шкіри з лущенням, рубці, розширення венозної сітки на передній стінці живота;
• стан губ, зубів, язика слизової оболонки ротової порожнини, зіва, глотки (звернути увагу да підвищену сухість слизових оболонок, гіпертрофію сосочків язика або їх атрофію), каріозні зуби, наявність афт, ерозій, ділянок лейкоплакії, запзльні процеси ясен, язика, мигдаликів;
• форма живота, його симетричність і розміри;
• участь м'язів живота в акті дихання.
Пальпація. Перкусія. Аускультація
За допомогою поверхневої пальпації можна виявити:
• болісність живота і резистентність м'язів черевної стінки;
• грижі пупкового кільця, білої лінії живота, пахвинні та стегнові грижі, збільшення паренхіматозних органів (печінки, селезінки), наявність пухлиноподібного утворення.
За допомогою глибокої пальпації виявляють:
• розміри відрізків кишок, паренхіматозних органів;
• рівень проекції на черевну стінку країв печінки та селезінки;
• консистенцію збільшених паренхіматозних органів, їх болючість;
• рухомість, болісність, щільність, характер поверхні відрізків тонкої й товстої кишки, наявність газів у них;
• симптоми Кера, Мерфі, Ортнера та інші патологічні зміни. Перкусія живота дозволяє виявити наявність рідини в черевній порожнині.
За допомогою аускультації можна визначити перистальтику кишок та ін. Стан пацієнта допомагають оцінити такі додаткові методи дослідження: