Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Шляхи запобігання страху



Отже, для подолання, переборювання людиною страху в екстремальній ситуації необхідно використовувати адекватні заходи.

Уже було підкреслено, що стан страху опосередковується соціальною, моральною сутністю особистості й залежить від рівня розвитку її морально-психічного стереотипу, у якому відображається моральна зрілість і соціальний досвід. Люди оцінюють і переживають не лише небезпеку для свого життя цієї ситуації, а й значення розв’язання чи нерозв’язання в цих умовах поставленого завдання для себе особисто, свого колективу, держави та суспільства.

Для переборювання людиною різних видів страху насамперед необхідно сформувати в неї сильний, стійкий і міцний морально-психічний стереотип, що характеризує силу, стійкість, міцність і надійність їхніх поглядів, позицій, почуттів, переконань, ставлень, цінностей та інтересів, а також визначає духовно-психологічне й морально-практичне ставлення до світу, народу, себе, обов’язку, гідності, честі, виконання завдань професійної діяльності тощо [4, c.663-664].

Мотиваційне ядро морально-психічного стереотипу створює відповідний морально-психічний потенціал, який допомагає людині в складних і важких ситуаціях (у бою, під дією вогню противника, в екстремальних умовах тощо) протистояти страху, виявляти вибірковість дій і волі.

Наприклад, бійці, які перебували під вогнем противника і в зіткненні з його живою силою або в екстремальній ситуації, тільки завдяки своїй свідомій регуляції поведінки, здатні подолати психічні труднощі, зокрема й страх. Одним із важливих аспектів свідомої регуляції є розвиток самосвідомості, тобто тієї функції свідомості, яка пов’язана з аналізом, контролем над власною системою мотивів, формуванням і закріпленням розумних і подоланням небажаних.

Другим важливим напрямом запобігання виникненню в людини страху в екстремальних ситуаціях є відповідна морально-психічна підготовка, суть якої – у цілеспрямованому формуванні морально-психічної стійкості й надійності в умовах екстремальних чинників, підвищення активності всіх психічних функцій.

Тут важливі всі три види морально-психологічної підготовки: загальна, спеціальна й цільова. Але для утворення в психіці кожної людини захисного бар’єра на шляху виникнення страху доцільно активізувати спеціальну морально-психічну підготовку. Її сутність полягає у виробленні в людей захисних психічних механізмів від гнітючих чинників, а також у формуванні психічної стійкості, надійності й високої активності [2].

У період очікування якоїсь неприємної події, пов’язаної з ризиком для життя, досить ефективним є застосування методу баражування.

Метод баражування– спосіб відволікання уваги від страху й спрямованості людей від аналізу й синтезу гнітючих факторів бойової (екстремальної) ситуації, переживань, тривоги, роздумів про майбутній наступ, виконання завдання щодо бачення за цим ризику для свого життя, можливих невдач, його провалу тощо.

Цей метод застосовують за допомогою системи розроблених заходів із звичайним змістом, які спрямовані на зняття напруження, психічне «розвантаження», розслаблення і просто відпочинок. З цією метою проводять перегляд легких (тих, які не змушують людину глибоко замислюватись, аналізувати) кінофільмів, сатиричних журналів, мультфільмів тощо. Позитивно впливають на процес розслаблення виступи різних концертних бригад, особливо ті, до яких включені жінки, для віруючих – відправляння релігійних обрядів, проповіді тощо.

Важливе місце в сукупності методів розслаблення належить музиці, яку спеціально добирають. Водночас добре було б активізувати художню самодіяльність частини. Широке визнання щодо зняття чи послаблення страху набув метод автогенного тренування, який слугує дієвим засобом психогігієни й профілактики, засобом управління станами людини в екстремальних умовах.

В автогенному тренуванні використовують три головні шляхи впливу на стан нервової системи: повне розслаблення, уява й словесне навіювання.

Також можна використати метод образів, суть якого –у здійсненні психічного впливу на комплекс «підсвідомість-свідомість» людини через формування в них системи образів поведінки в надзвичайній ситуації.

Певні позитивні результати впливу на психіку з метою запобігти виникненню страху дає метод демонстрації.

За допомогою методу психічної концентрації формуються конкретні психологічні установки. Його суттю є утворення відповідних нервових зв’язків у корі головного мозку й підтримування їх у постійному збудженні до початку відповідальної діяльності чи настання очікуваних подій [8].

Крім цих методів, застосовують низку спеціальних. Серед них важливе місце посідає метод психічних навантажень, суть якого – у створенні відповідних штучних навантажень на психіку людей з метою виявлення їхніх індивідуально-психологічних особливостей, ступеня реактивності психіки, ригідності тощо. Навантаження на психіку досягають за допомогою різних засобів, зокрема звукових, екранних, імітації тощо. Цей метод ефективний для виявлення осіб з різними психічними травмами.

За певних умов можна використовувати парадоксальну інтенцію як психотерапевтичну техніку переборювання страху. Сутність парадоксальної інтенції (парадоксального наміру) в тому, щоб людина забажала здійснити те, чого вона так боїться. Парадоксальна інтенція - це заміна того наміру, який характеризує патогенний спосіб реагування, на протилежний. Замість уникнення ситуацій страху суб’єкт повинен захотіти зробити те, чого він уникає й боїться.

Застосовуючи цю психотерапевтичну техніку, особистість має не уникати страху і ситуацій, які його зумовлюють, а навпаки, прагнути до цього. Вдаючись до «гумористичного перебільшення» і власного страху, і страху інших людей, можна позбутися його [4, c.665-666].

Метод системної десенситизації («знечутливлення» до стимулів страху) є одним із найпоширеніших у допомозі людям із вираженим фобічним синдромом.

Окремими складовими методу «знечутливлення» є такі прийоми:

· розслаблення у формі автогенного тренування Шульца;

· ієрархічна (поступова) подача ситуацій страху;

· власне десенситизація з уявленням окремих моментів страху в ситуації розслаблення.

Поступова подача ситуацій, які спричинюють страх і розслаблення у формі автогенного тренування, є необхідними компонентами методу. Спочатку людині подають ситуацію, яка частково нагадує їй ту, яка спричинила фобію або невроз страху, (наприклад, можуть демонструвати картинки, фотографії, кінофільми тощо). Поступово їй подають такі ситуації, які дедалі більше схожі на ту, у якій вона відчуває хворобливий страх або тривогу. Це все відбувається в стані релаксації (розслаблення). Отже, людину поступово вводять у ситуацію, яка щоразу більше схожа на ту, що її травмує.

Чіткість уявлень є дуже важливою умовою застосування систематичної десенситизації (ДС). Здатність викликати чіткі уявлення може спрацьовувати і без допоміжних засобів, однак їхня чіткість поліпшується під час автогенного тренування: для кращої чіткості можна скористатися фільмами чи діапозитивами.

Систематична десенситизація спирається на теорію вчення і теорію зумовлення, крім того, насамперед на взаємне пригнічення одних реакцій іншими через їхню несумісність. У цьому разі застосовують розслаблення, несумісне із страхом.

До інших несумісних зі страхом виявів належить злість, яка також може відволікати спрямованість людини чи скеровувати її активність в іншому напрямі (П. Сімонов виявив, що у виникненні обох цих емоцій - страху і злості - беруть участь ті самі центри головного мозку).

Крім зазначених шляхів, методів і способів подолання й переборювання страху людини і в різних надзвичайних ситуаціях використовують також інші.

Висновки

Страх розглядається в якості однієї з первинних емоцій поряд з радістю, гнівом і сумом. Страх є емоцією яка свідомо розпізнається як уникнення зовнішньої, реальної небезпеки. На відміну від страху, тривога є емоцією сприймання, але здебільшого не розпізнає небезпеку, в той час як фобії є ірраціональні нав'язливі ідеї і характеризуються ретельним униканням специфічних об'єктів і ситуацій. Слова "страх", "тривога" і "фобії" означають стан збудження, що виникає в результаті усвідомлення людиною нестачі сил і здібностей або відсутності можливості впоратися з деякою загрозливою ситуацією, причому страху, тривозі і фобій відповідають подібні фізіологічні стану [9, c.867].

Для зміни установок особистості неабиякий вплив має залякування. Це загроза фізичному життю або психологічний дискомфорт людини з метою підпорядкування його чужій волі. Стандартним мотиватором людської поведінки при акціях залякування є страз за: фізичну безпеку; збереження своєї власності; нормальне функціонування своєї справи та ін. Крім того страх є частково негативною емоцією і являється сигналом порушення сталості внутрішнього середовища.

 


Список використаної літератури:

 

1. Выготский Л. С. Учение об эмоциях / Л.С.Выготский // Собр. соч. Т. 4. – М.:Просвещение, 1984. – С. 90-318.

2. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений / В.К.Вилюнас – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976.

3. Захаров А.И. Страх и тревога в генезе неврозов / А.И.Захаров – М.:Медецина, 1988. – 144с.

4. Варій М. Й.Загальна психологія: навчальний посібник / 2-ге видан., випр. і доп. - К.: Центр учбової літератури, 2007.- 968 c.

5. Зобов А. С. Особенности волевой регуляции поведения в эмоциогенных условиях (на примере школьников старшего возраста): Автореф. дис.... канд. наук. / А.С.Зобов – Л., 1983. – 19с.

6. Изард К. Психология эмоций. – СПб.: Питер, 2000.

7. Изард Э.К. Эмоции человека. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.

8. Левитов Н.Д. Психические состояния человека / Н.Д.Левитов – М.: Просвещение, 1964.

9. Психологічна енциклопедія / під ред. Р.Корсіні і А.Ауербаха. – М.: Питер, 2003.

10. Платонов К. К. Значение структурного понимания личности для психотерапии и психоневрологии.- В кн.: Вопросы психотерапии в общей медицине и психоневрологии / К.К.Платонов – Харьков, 1968. С. 43-44.

11. Роджерс К.Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К.Р.Роджерс. – М., 1994. – 480 с.

12. Сеченов И. М. К вопросу о влиянии раздражения чувствующих нервов на мышечную работу человека / И.М.Сеченов // Избранные труды. М., 1935.

13. Черникова О. А. Эмоции и их значение в спортивной деятельности: Авто­реф. дис.... докт. наук. / О.А.Черникова – М., 1970. – 22 с.

14. Tomkins S. S. Affect as the primary motivational system. 1970.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.