Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Заходи, щодо подолання кризового стнану на ТОВ «Київенерго»



Підприємство «Київенерго» знаходиться на стадії глибокої кризи. Маючі данні з попередніх розрахунків можна зробити висновки:

1)Структура балансу на підприємстві є незадовільною, підприємство неплатоспроможне. За 6 місяців підприємство не має реальної можливості відновити свою платоспроможність. Підприємство не може виконувати свої зобовязання перед кредиторами.

2) Можливість настання банкруцтва на підприємстві є дуже висока, підприємство знаходиться на стадіїї - за 1 рік до банкруцтва.

3)Підприємство згортає свою діяльність, присутня фінансова криза, криза постачання.

Проблеми:

-Підвищення собівартості реалізованої продукції на 30%

-Зниження прибутковості,адже всі показники рентабельності значно зменшились.

-Чистий прибуток зменшився на 66%

-Значне перевищення дебіторської заборгованості перед кредиторською(на 25%)

Заходи, що до виведення підприємства з кризи:

1)Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації:

-Реструктуризація активів.

-Зменшення (заморожування) витрат.

-Збільшення виручки від реалізації.

а) мобілізація прихованих резервів. Приховані резерви — це частина капіталу підприємства, яку не відображено в його балансі. Величина прихованих резервів у активній стороні балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об’єктів під­приємства та їхньою реальною (вищою) вартістю. Мобілізація прихованих резервів здійснюється:

-через реалізацію окремих об’єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов’язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, нематеріальні активи, наднормативні запаси сировини й матеріалів тощо);

б) використання зворотного лізингу (господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг). Підприємство «Київенерго» може продати лізинговій компанії адміністративну будівлю з одночасним укладанням договору про лізинг даного об’єкта нерухомості. Кредитоспроможність даного підприємства знижується. Однак його платоспроможність різко поліпшується. Крім того, підприємство з причини своєї збитковості може отримати значну економію на податкових платежах, які супроводжують операцію купівлі-продажу даного об’єкта основних фондів;

в) лізинг основних фондів. Цей метод уможливлює модернізацію обладнання, коли бракує необхідних інвестиційних ресурсів;

г) здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі;

д) оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо);

е) продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів (філій). За рахунок такої операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності;

є) використання давальницької сировини, тобто — спосіб завантаження виробничих потужностей підприємства, за якого сировина та матеріали надаються підприємству безкоштовно, однак готова продукція, виготовлена на давальницьких умовах, є власністю постачальника сировини. Переробка давальницької сировини розгля­дається як послуга, що за неї підприємство отримує обумовлену в договорі частину готової продукції або певні грошові кошти;

Рефінансування дебіторської заборгованості:

(переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів: гроші, короткострокові фінансові вкладення тощо). Одним із головних факторів, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства «Київенерго» є високий рівень невиправданої дебіторської заборгованості.

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать:

Факторинг (продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку). На підставі договору про проведення розрахункових операцій через факторинг банк, наприклад, може придбати в підприємства-продавця право вимоги за поставлені товари та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість), або за поточними розрахунками. Підприємства поступаються правом на одержання грошей згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одержання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуванням комісійної винагороди факторинговій фірмі, розмір якої залежить від ризиковості операції, чинної відсоткової ставки та строків настання платежу).

Облік або дисконт векселів. Зміст цієї операції полягає в тім, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред’явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку погашення. Економічною суттю операції дисконтування є дострокова реалізація векселя його держателем банку і переведення комерційного кредиту в банківський. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає на цей вексель у строк платежу, також називається дисконтом.

Форфейтинг — кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептовано імпортером. Продавцем вимог за форфейтингу може бути підприємство, яке виконало зобов’язання за контрактом і прагне рефінансувати дебіторську заборгованість з метою зменшення кредитного ризику та поліпшення ліквідності (платоспроможності). Форфейтинг, як правило, здійснюється за участю банківської установи і є також однією із форм трансформації комерційного кредиту в банківський.

Крім того, у межах заходів щодо рефінансування дебіторської заборгованості проводиться комплекс процедур з примусового стягнення заборгованості, у тім числі зверненням із позовом до арбітражного суду.

Наступні дві групи заходів пов’язані в основному зі змінами у звіті про фінансові результати та їх використання (звіт про прибутки та збитки).

2)Зменшення (заморожування) витрат:

1. Заморожування інвестиційних вкладень.

2. Зниження валових витрат.

Строк окупності інвестицій (особливо зовнішніх), здійснюваних даним підприємством, має бути якомога меншим. Окупність капіталовкладень може відбуватися або в результаті збільшення грошових доходів, або завдяки зменшенню витрат. Може бути прийнято рішення про заморожування ризикових інвестиційних проектів та інвестицій з довготривалим строком окупності.

-Заходи, спрямовані на зниження витрат виробництва, доцільно здійснювати на засаді нуль-базис-бюджетування (ZBB — Zero-Base-Budgeting). Головною метою ZBB є визначення оптимального рівня валових витрат підприємства та пріоритетних напрямків використання обмежених фінансових ресурсів. Основна відмінність ZBB від звичайного оперативного планування полягає в тім, що останнє значною мірою зорієнтоване на показники рівня витрат попередніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Базою для ZBB є так звана точка-нуль, тобто планові показники розраховуються на підставі нового обрахунку всіх норм та нормативів витрат, їхнього складу та структури. ZBB є складовою частиною контролінгу витрат підприємства. Порядок проведення ZBB показано на рис. 1

Відділ контролінгу перевіряє рівень виконання бюджетних показників та аналізує причини відхилення факту від плану  
Відділ планування розробляє бюджет з відображенням контрольних показників для окремих носіїв рішень  
На рівні підприємства приймається рішення про пріоритети у використанні ресурсів, рівень виробництва та витрат  
Керівництво підприємства зіставляє дані окре­мих структурних підрозділів, будує власний ієрархічний ряд пріоритетів та альтернатив  
Керівництво підрозділами визначає пріоритетні напрямки використання наявних обмежених ресурсів і будує ієрархічний ряд пріоритетів  
Керівники підрозділів визначають альтернативні методи досягнення поставлених завдань та відповідні витрати  
Керівники підрозділів розробляють конкретні ці­льові показники для окремих функціональних одиниць  
Керівництво структурними підрозділами визначає часткові цілі і доводить їх до окремих функціональних одиниць  
Керівництво підприємства визначає стратегічні та оперативні цілі та приймає рішення про сфери застосування zbb
                     

Рис. 1. Етапи нуль-базис-бюджетування (За: Meyer-Piening. )

-радикальне зменшення витрат на персонал.

Економії за цією статтею можна досягти зменшенням заробітної плати або зменшенням величини необхідного робочого часу. Найбільш поширеними заходами для скорочення робочого часу є:

-запровадження неповного робочого тижня;

-достроковий вихід на пенсію;

-неоплачувані відпустки;

-звільнення персоналу.

Збільшення виручки від реалізації продукції:

Використання всього арсеналу заходів для активізації збутової (маркетингової) політики підприємства. Стимулювати збут можна як наданням знижок покупцям, так і помірним збільшенням цін; як масованою рекламою, так і її припиненням.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.