Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Проблеми інвестиційного менеджменту на мезорівні



У теорії управління інвестиційними процесами виділяється три рівні ієрархії інвестиційного менеджменту в національній економіці: макрорівень (рівень країни в цілому), мезорівень (рівень окремих регіонів) і мікрорівень (рівень окремої корпорації, фірми, підприємства).

Мезорівень національної економіки або рівень окремого регіону повинні розглядатися, з одного боку, як самостійний, з точки зору теорії інвестиційного менеджменту, аспект управління інвестиціями, з іншою, - як сполучна ланка між макро- і мікрорівнем, оскільки саме в регіонах реалізується державна інвестиційна політика, розвинена і доповнена регіональною політикою відносно інвестицій.

Регіональний інвестиційний клімат відображає міру сприятливості ситуації, що складається в регіоні відносно інвестиційних процесів. Його рівень визначається за допомогою розрахунку узагальнених оцінок територій, службовців базою для ухвалення відповідних інвестиційних рішень російськими і вітчизняними інвесторами. Узагальнена оцінка інвестиційних процесів регіону повинна включати аналіз накопиченого на його території економічного потенціалу, а також оцінку рівня його використання в розрізі окремих суб'єктів потенціалу (підприємств) і в розрізі профільних для конкретного регіону напрямів його використання (галузей і підгалузей).

На активність інвестиційних процесів в регіоні істотний вплив надає:

1. Наявність координуючого центру по розробці програмно-цільових комплексів регіону по взаємодії з аналогічними федеральними економічними програмами.

2. Наявність відлагодженого організаційно-правового механізму інвестиційного процесу регіону, включаючи законодавчу спроможність визначення статусу самого регіону.

3. Характер ключових економічних механізмів в країні:

- ціноутворення в галузях (з врахуванням рівнів монополізації);

- оподаткування;

- тарифікація послуг і квотування;

ліцензійно-митні, валютно-кредитові і інші процедури фіскального характеру;

- методи і форми приватизації в промисловості і сільському господарстві, сприяючі здійсненню реального контролю діяльності з боку інвесторів.

4. Диференціація доходів населення.

5. Рівень злочинності.

6. Рівень безробіття.

7. Рівень екологічної безпеки і комфортності інвестиційного клімату в регіоні.

8. Відношення місцевої адміністрації до ринкових нововведень.

9. Рівень сприятливості регіонального законодавства для інвестицій в основний капітал.

10. Відношення населення регіону до курсу реформ.

11. Рівень політичної стабільності в регіоні та інші.

Узагальнена оцінка рівня інвестиційного клімату відображає стан окремих складових, що характеризують розвиток регіональної суспільної системи, кожна з яких оцінюється з врахуванням відповідного набору показників (чинників риски). До них перш за все відносяться: людський потенціал регіону, рівень матеріального добробуту населення регіону, матеріально-технічний потенціал, культурно-технічний і інформаційний потенціали. У оцінках інвестиційної риски враховується також рівень організованості в суспільстві, рівень управління народним господарством, стан законодавства (у тому числі інвестиційного) і ін.

Використання методики peйтингизaції дозволяє в результаті порівняльного аналізу виявляти слабкі і сильні сторони регіонів з врахуванням окремих показників, що враховуються в узагальнених оцінках. Інвестиційна привабливість регіонів оцінюється як з точки зору вітчизняних, так і іноземних інвестицій. Порівняння окремих рейтингів між собою дає можливість виявити взаємозв'язку між рівнем інвестиційного клімату і рівнем фактичної інвестиційної привабливості одних і тих же регіонів. Аналіз показує, що між цими показниками існує тісна кореляційна залежність, що дає можливість використовувати вказану закономірність для управління інвестиційними ризиками.

Рeйтінгизaція регіонів щодо вітчизняних і іноземних інвестиціях здійснюється шляхом обліку долі регіону в країні за об'ємом інвестицій і з врахуванням співвідношення цього показника з ВРП регіону і об'ємом основних фондів, що дає можливість оцінки якості інвестицій.

Центральною ланкою інвестиційної політики в системі регіональної економіки є підтримка і стимулювання створення нових форм асоційованого підприємництва - фінансово-промислових структур, що дозволяють в рамках єдиної організаційно-правової форми об'єднувати постачальників і споживачів продукції. Практика підтверджує, що можна говорити про певні інвестиційні переваги фінансово-промислових груп, а також про додаткові джерела ресурсного забезпечення інвестиційних програм, які з'являються за рахунок інтенсифікації використання готівкового економічного потенціалу. Бажання отримати інвестиції - основна мета створення більшості реєстрованих ФПГ. Учасники ФПГ зберігають самостійність в питаннях ухвалення рішень і питаннях власності, а перевага інтеграції полягає перш за все в можливості ефективнішого розподілу обмежених фінансових ресурсів. Збільшення віддачі групи від наявних в її розпорядженні виробничих фондів відбувається головним чином за рахунок: економії на витратах за рахунок кооперації в постачальницько-збутовій і маркетинговій діяльності, зниження потреби в оборотних коштах; підвищення поточної конкурентоспроможності у зв'язку із зміцненням партнерських стосунків між технологічно зв'язаними підприємствами.


Додаток 3.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.