Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Підходи до класифікації інвестицій



Тема 1. Сутність інвестиційного менеджменту та інвестиційної діяльності підприємств

Поняття та основні функції інвестицій на різних рівнях економіки

Термін "інвестиції" походить від латинського слова invest, що означає вкладення коштів. У більш широкому значенні інвестиції є вкладенням капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення.

За фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарську діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати так: інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані із цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

Інвестиції в широкому розумінні - це вкладення різних ресурсів з метою отримання економічного ефекту або іншого запланованого результату (соціального, економічного, політичного та ін.). Економічна діяльність окремих суб'єктів господарювання та країни в цілому значною мірою характеризується обсягом здійснюваних інвестицій.

Інвестиції - це ключова економічна категорія. Вони відіграють вирішальну роль, як на макро-, так і на мікрорівні.

Так, в макроекономічному масштабі сьогодні інвестиції закладають основи завтрашнього зростання продуктивності праці та більш високого рівня життя населення.

Інвестиції на макрорівні мають забезпечити:

• здійснення політики розширеного відтворення та прискорення науково-технічного прогресу;

• реформування галузевої структури суспільного виробництва;

• підвищення якості продукції;

• поліпшення структури зовнішньоторговельних операцій;

• вирішення соціальних та екологічних проблем;

• вирішення проблем обороноздатності країни і т. ін.

На мікроекономічному рівні інвестиції необхідні насамперед для забезпечення функціонування підприємства в майбутньому.

Інвестиції як на макро-, так і на мікрорівні мають забезпечувати:

• зростання ринкової вартості підприємства;

• розширення виробництва;

• запобігання морального та фізичного зносу основних фон­дів і підвищення технічного рівня виробництва;

• підвищення якості продукції підприємства;

• здійснення заходів з охорони навколишнього середовища;

• досягнення інших цілей підприємства.

В ролі інвестицій можуть виступати:

1) кошти (цільові банківські вклади, паї) та цінні папери (акції, облігації та ін.);

2) рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна техніка та ін.);

3) об'єкти авторського права, ліцензії, патенти, ноу-хау, технології, продукти програмного забезпечення та інші інтелектуальні цінності;

4) права на користування землею, природними ресурсами, а також іншим майном або майнові права.

Підходи до класифікації інвестицій.

1. За напрямками вкладення ресурсів інвестиції класифікують таким чином:

а) реальні інвестиції, які в свою чергу поділяються на:

• інвестиції у матеріальні активи (земельні ділянки, засоби виробництва, запаси, інше майно);

• інвестиції в нематеріальні активи (ноу-хау, дослідження і розробки, придбання ліцензій, навчання персоналу, реклама, фірмовий імідж, соціальна сфера);

б) фінансові інвестиції - це вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), переважно цінні папери.

2. За характером участі у справах підприємства розрізняють прямі та портфельні інвестиції.

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" під прямою інвестицією розуміють господарську операцію, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Як правило, інвестиції здійснюються без фінансових посередників у виробничі фонди з метою одержання доходу і участі в управлінні виробництвом. Такі інвестиції передбачають, що інвестор бере участь у виборі об'єктів інвестування і має повну інформацію про останніх. Іноді обсяги інвестованих коштів зростають. Це здійснюється інвесторами, які намагаються заволодіти контрольним пакетом акцій. Прямі інвестиції дають право на участь в управлінні підприємством.

Портфельні інвестиції-це господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку. Цим видом інвестицій оперують інвестиційні чи фінансові посередники. Інвестор, який інвестує, називається - пасивним інвестором. Він одержує невелику частину акцій компанії в надії на отримання хоч невеликого, але стабільного прибутку. Такий інвестор не може брати участь в управлінні компанією, його зацікавленість зосереджується на дивідендах від інвестицій.

3. Залежно від терміну інвестиційного проекту:

• короткострокові - це короткострокові депозитні вклади, державні та корпоративні облігації, придбання короткострокових ощадних сертифікатів;

• середньострокові;

• довгострокові - це вкладення в основне виробництво, інноваційну діяльність.

Основне правило в міжнародній інвестиційній діяльності проголошує, що інвестиції мають бути довгостроковими (у світовій практиці більше одного року), однак внаслідок несприятливих умов інвестиційного клімату, нестабільності політичного і законодавчого режиму інвестори змушені шукати об'єкти середньострокових і короткострокових вкладень.

4. За формами власності інвестиційних ресурсів:

• приватні інвестиції - здійснюють фізичні або юридичні особи з приватним капіталом;

• державні інвестиції - фінансування спрямовується від держбюджету, місцевих бюджетів, а також із державних підприємств;

• колективні інвестиції - кошти господарських об'єднань, заснованих на основі колективної власності;

• спільні інвестиції - інвестиційні ресурси суб'єктів пев­ної держави і суб'єктів іноземних держав.

5. За регіональною ознакою:

• внутрішні - вкладення капіталу суб'єктами господарської діяльності певної держави у об'єкти інвестування в межах цієї держави;

• іноземні - вкладення капіталу суб'єктами іноземних держав, іноземними державами, міжнародними організаціями.

6. За напрямком використання:

• інвестиції у підвищення ефективності:

• інвестиції в розширення виробництва;

• інвестиції в нове виробництво;

• інвестиції для задоволення вимог державних органів управління.

7. За відношенням до зростання прибутковості:

• пасивні інвестиції (підтримка виробництва);

• активні інвестиції (розширення виробництва). Останнім часом в економічній літературі визначилися нові

форми інвестицій:

• інноваційні інвестиції - це вкладення в нововведення. За умови кризи можливі інвестиції на підтримку діючих технічно відсталих виробничих фондів;

• інтелектуальні інвестиції - це вкладання в об'єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького і патентного права, права на корисні зразки і корисні моделі.

Валові інвестиції (ВІ) - це загальний обсяг інвестованих коштів у певний період, спрямований на їх відтворення.

Джерелом чистих інвестицій (ЧІ) є фонд відтворення, за рахунок якого формуються нові виробничі фонди. Вони менші за валові на розмір коштів, що спрямовуються з фонду відшкодування у вигляді амортизаційних відрахувань (А).

Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни на тому чи іншому етапі, тому що чисті інвестиції є вкладенням коштів у знову створені виробничі фонди і оновлений виробничий апарат. При цьому можливе виникнення таких макроекономічних пропорцій:

а) ЧІ = 0 або А > ВІ, що призводить до зниження виробничого потенціалу, зменшення обсягів продукції і послуг, погіршення стану економіки;

б) ЧІ = 0 або А = ВІ, що засвідчує відсутність економічного зростання;

в) ЧІ > 0 або А < ВІ, що забезпечує розширення відтворення, економічне зростання за рахунок зростання доходів, темпи якого перевищують темпи зростання обсягу чистих інвестицій.

Наведена класифікація інвестицій відображає найбільш суттєві їх ознаки, а за необхідності вона може бути поглиблена залежно від підприємницької або дослідницької мети.

1.3. Суб'єкти інвестиційної діяльності підприємства.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Суб'єктами інвестиційної діяльності також можуть бути холдинги, концерни та інші формування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, що забезпечують реалізацію інвестицій, як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснен­ня інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законо­давчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено Законом України "Про інвестиційну діяльність", іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.

За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом України. При такій передачі прав взаємовідносини регулюються ними самостійно на основі договорів. Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик. Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Заставлене майно при порушенні заставних зобов'язань може бути реалізоване відповідно до чинного законодавства України.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Для державних підприємств, що виступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит, встановлюється гарантія за цими інвестиціями з боку держави.

Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності:

• подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

• одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

• одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного й епі­демічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектур­них вимог;

• додержуватися державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України;

• виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції;

• подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;

• не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції;

• сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в розмірах та у порядку, визначених законами України.

До виробничо-господарських формувань відносять:

1. Акціонерні товариства - це товариства, які мають статутний фонд, поділений на певну кількість акцій. Акціонерне товариство несе відповідність за своїми зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть відповідальність пропорційно до кількості акцій, що їм належить. Статут товариства становить не менше, ніж 1250 мінімальних заробітних плат. Акціонерне товариство може бути закритим або відкритим.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю - це товариства в яких статутний фонд поділяється на частки, розмір яких визначено установочними документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх внесків або пропорційно до них. Зміна вартості майна, а також додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді.

3. Товариства з додатковою відповідальністю - це товариства, статутний фонд яких поділяється на частки, що належать учасникам. Учасники відповідають за борги товариства пропорційно до своїх внесків, а в разі нестачі коштів - додатковим майном, що належить всім учасникам товариства. Граничний розмір відповідальності визначено установчими документами.

4. Повні товариства - це товариства, всі учасники яких займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть колективну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном. Причому відповідальність учасники несуть незалежно від часу виникнення боргів.

5. Командитні товариства - це товариства, які включають поряд із одним або кількома членами, що несуть повну відповідальність, також одного або декількох учасників, відповідальність яких обмежується сумою внесків у майні товариства.

6. Промислово-фінансові групи (ПФГ) - це велике угруповання підприємств, банків, інших юридичних осіб, які займаються виробничою, торговельною, фінансово-кредитною діяльністю. На відміну від холдингу, ПФГ не має компанії, що спеціалізується на управлінні. Ці групи створюються, як правило, на міжгалузевих засадах, що дає змогу здійснювати спільні інвестиції у великі проекти.

До функціональних установ відносять:

Фірми-девелопери - юридичні особи, які беруть на себе функції з повної реалізації капіталу, що інвестується. Такі фірми самостійно здійснюють пошук найвигіднішого місця вкладення коштів інвестора, розробку проекту, його фінансування, реалізацію та введення в експлуатацію. Окремі функції реалізації проекту в цілому (чи його окремого етапу) може брати на себе проект-менеджер (керівник проекту), який залучається спеціально на період реалізації інвестиційного проекту.

Фірми-ріелтери - це фірми посередники з торгівлі нерухомістю. Вони працюють не лише за угодами з продавцями нерухомості, а й визначають інвесторам економічну доцільність придбання тих чи інших готових будівель, споруд чи незавершених будівельних об'єктів.

Інжинірингово-консалтингові фірми - це фірми, які займаються розробкою на договірних засадах різного роду документації – інформаційної, науково-технічної, проектно-кошторисної та ін.

Будівельні фірми - виконують весь комплекс робіт за інвестиційним проектом та здають інвестору готовий об'єкт "під ключ".

Аудиторські фірми - виконують в інвестиційному процесі функції перевірки фінансово-господарської діяльності як самого інвестора, так і інших його партнерів.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.