4. Шнейдер Л.Б., Вольнова Г.В., Зыкова М.Н. Психологическое консультирование. Учебное пособие для студентов высших учебних заведений. Серия «Серебряная сова». – М.: Ижица, 2002. – 244с
Додаткова:
1. Кочюнас Р. Психологическое консультирование и групповая психотерапия. – 5-е изд. – М.: Академический Проект: Гаудеамус, 2005. – 464с. – (Серия «Gaudeamus»).
2. Мэй Р. Искусство психологического консультирования / Пер. с англ. Т.К. Кругловой. – М.: Класс, 1994.
3. Соломин И.Л. Психологическое консультирование и тестирование // Журнал практического психолога. 1999. №7-8. С. 125-34.
Вступ
Найбільш частою причиною звернення в консультацію є подружні проблеми (виключаючи випадки звернення батьків з приводу своїх дітей, але, як відомо, і тут за зовнішнім приводом – проблемами дитини незрідка криється глибший – особистісні і міжособові проблеми самих батьків). Саме тому психологу необхідно знати особливості консультування подружжя та сім'ї як системи.
Основні запити в сфері психолого-педагогічного консультування.
Основні запити в сфері психолого-педагогічного консультування:
• Консультування батьків та педагогів щодо взаємодії з дітьми різного віку
• Консультування з розвитку здібностей школярів
• Консультування з проблем шкільної адаптації та успішності
• Консультування з проблем профілактики дитячої злочинності, наркоманії та алкоголізму
Основне завдання консультування з цього напряму – оптимізація міжособистісної взаємодії в системі "педагог – дитина", "батьки – дитина", "педагог – батьки".
До основних проблем (запитів), з якими звертаються до психолога-консультанта, можна зарахувати:
· -неадекватність педагогічних впливів на особистість дитини;
· конфліктні ситуації в сім'ї;
· переживання дітьми різного віку негативних емоцій стосовно школи, ставлення до навчання;
· проблеми психічного здоров'я дітей, що навчаються в загальноосвітніх та спеціальних закладах;
· вплив стресогенних факторів на успіхи в школі;
· проблеми шкільної дезадаптації;
· дитячий алкоголізм та наркоманія.
Розв'язання зазначених вище проблем передбачає, перш за все, знаходження основних причин, які провокують появу тих чи інших труднощів. З досвіду роботи можна стверджувати, що найбільш поширеними причинами виникнення труднощів у педагогічному спілкуванні є:
· формальність в організації педагогічної взаємодії (особливо в процесі прийняття спільних рішень);
· неврахування вікових та індивідуальних особливостей дітей у процесі спілкування, ігнорування закономірностей психічного розвитку особистості, зокрема переживання нею критичних періодів;
· низька культура педагогічного спілкування та нехтування внутрішньою неготовністю співрозмовника (зокрема, дитини) до критичного ставлення чи оцінювання;
· низький рівень гуманізації дитячих закладів.
Висновки до 1-го питання
Основне завдання консультування з цього напряму – оптимізація міжособистісної взаємодії в системі "педагог – дитина", "батьки – дитина", "педагог – батьки".