Розділ II. Авторське право і суміжні права. Глава 7. Зміст авторського права

Глава 7. Зміст авторського права

художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору. Про наявність контрагента (художнього салону, магазину та ін.) свідчить норма ч. 1 ст. 448 ЦК України, яка визначає його через особу «продавця», на якого покладається обов'язок сплатити авто­ру відповідні суми винагороди. Право слідування визнається невідчужуваним і переходить тільки до спадкоємців автора твору за законом чи за заповітом на строк дії авторського права (ст. 446 ЦК України). Зазначена норма ЦК України вводить нових суб'єктів, до яких може перейти право слідування. Це спадкоємці спадкоємців автора твору. Практичного значення таке уточнення фактично не має, оскільки головним є строк чинності майнових прав на твір. Крім того, таке уточнення суб'єктів авторського пра­ва є недоречним і суперечить ст. 435 ЦК України. Слід зазначити, що право слідування має змішану правову природу — йому прита­манні як елементи охорони, що характерні для майнових прав інтелектуальної власності на твір, так і елементи, що визначають специфіку правового режиму особистих немайнових прав автора твору. Так, з одного боку, право слідування є невідчужуваним, що властиво особистим немайновим правам авторів творів. Законо­давче закріплення невідчужуваності права є правовою гарантією запобігання вимушеній відмові автора від свого права. З іншого боку, строк дії права слідування встановлений такий же, як і для майнових прав інтелектуальної власності на твір.

У деяких країнах, наприклад у Російській Федерації, право слідування виникає лише у випадку, якщо ціна при перепродажу перевищує попередню ціну не менш ніж на 20 %. Тільки за такої умови автор твору має право на отримання від продавця винагоро­ди в розмірі 5 % від ціни перепродажу¹. У деяких країнах розмір пайової участі обчислюється тільки від суми перевищення ціни при перепродажу, незважаючи на те, що факт перевищення попе­редньої ціни часто неможливо встановити. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів дозволяє кожній країні встановлювати в національному законодавстві порядок збору і

розміри сум, що призначені авторам творів мистецтва і рукописів (п. З ст. 14^ter) на власний розсуд.

У Законі України «Про авторське право і суміжні права» від­сутнє спеціальне застереження щодо перевищення ціни, оскільки будь-які заздалегідь встановлені норми можуть бути порушені продавцями, що у свою чергу призведе до порушення прав та інте­ресів автора твору. А відтак автор твору повинен отримати вста­новлений відсоток (частку) доходу при будь-якому перепродажу свого твору.

Право слідування введене у національне законодавство України відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і ху­дожніх творів, до якої ця норма була включена в 1948 р. Згідно з цією конвенцією «щодо оригіналів творів мистецтва та оригіналів рукописів письменників і композиторів автор, а після його смерті — особи чи установи, які наділені відповідними правами за національним законодавством, користуються невідчужуваним правом пайової участі в кожному випадку продажу твору, що йде за першим його продажем, вчиненим автором твору» (п. 1 ст. 14^,ег). Хоча ст. 448 ЦК України порівняно з Законом України «Про ав­торське право і суміжні права» значно розширила сферу дії права слідування, втім вона значно вужча порівняно з Бернською кон­венцією про охорону літературних і художніх творів, оскільки за­лишила поза увагою твори композиторів.

§ 4. Обмеження майнових прав автора

Обмеження майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права містяться у законодавстві практично всіх країн. Існує думка, що обмеження майнових прав інтелекту­альної власності на твори встановлює баланс інтересів авторів цих творів і суспільства. Так, наприклад, Закон США «Про авторське право» дозволяє вільне використання музичних і недраматичних творів під час сільськогосподарських і садівничих ярмарок і фес­тивалів, а також некомерційним організаціям ветеранів¹.

¹ Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 289—291.

¹ Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 396.

Поиск по сайту: