У більшості країн застосовується концепція трактування комп'ютерних програм як літературних творів, тобто об'єктів авторського права. Відповідно до неї комп'ютерні програми набувають правової охорони як літературні твори і така правова охорона поширюється на усі види програм, у тому числі на прикладні програми й операційні системи, виражені будь-якою мовою й у будь-якій іншій формі, включаючи вихідний текст і об'єктний код1.
Визнання комп'ютерних програм об'єктами авторського права відбулося у 1964 p., коли була започаткована реєстрація прав на комп'ютерні програми у Сполучених Штатах Америки в Реєстрі авторського права (US Copyright Office, Library of Congress). У 1973 p. Європейська патентна конвенція встановила, що комп'ютерні програми не є об'єктом правової охорони винаходів. Тобто було визнано, що на комп'ютерні програми повинна поширюватися правова охорона як на об'єкти авторського права. У таких умовах виробники електронно-обчислювальної техніки і програмного забезпечення намагалися будь-якими способами захистити свої права й інтереси. Правова охорона комп'ютерних програм нормами авторського права істотно збільшила строк дії майнових прав виробників програмного забезпечення. Таким чином, комп'ютерні програми, як у вихідному, так і у бінарному вигляді, стали практично вічним нематеріальним активом виробників програмного забезпечення.
1 Треба зазначити, що останні зміни до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів були внесені в 1979 p., коли комп'ютерні програми були важливим об'єктом права інтелектуальної власності, але прямого зазначення щодо правової охорони комп'ютерних програм у згадуваній конвенції зроблено не було.
Водночас ця конвенція встановлює, що термін «літературні і художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені (п. 1 ст. 2). Відповідно до цієї норми комп'ютерні програми можна розглядати як об'єкт авторського права, оскільки будь-яка комп'ютерна програма має всі ознаки «творів у галузі літератури, науки і мистецтва». По-перше, вихідний текст комп'ютерної програми має риси письмового літературного твору. Подібність із письмовим літературним твором доповнює і те, що текст комп'ютерної програми може бути написаний різними мовами програмування. По-друге, алгоритми, методи, ідеї, теорії, формули, використані при розробці комп'ютерної програми, додають їй рис наукового твору. По-третє, аудіовізуальні відображення, анімація і графіка, створені за допомогою комп'ютерної програми, мають риси художнього твору.
Міжнародне закріплення за комп'ютерними програмами режиму правової охорони як за об'єктом авторського права відбулося у 1991 р. у Директиві Європейського Союзу «Про правову охорону комп'ютерних програм».
Крім того, відповідно до Угоди ТРІПС із 1995 р. «комп'ютерні програми у вихідному вигляді підлягають правовій охороні як літературні твори відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів». Практично таку ж міжнародну норму закріпив Договір ВОІВ з авторського права, відповідно до якого «комп'ютерні програми підлягають правовій охороні як літературні твори» відповідно до ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів1.
Бази данихє одним із найбільш складних об'єктів правової охорони, тому що під базами даних розуміють іноді зовсім різні і часом несумісні об'єкти. Міжнародні норми щодо баз даних останніми роками зазнали істотних змін.
Уперше на міжнародному рівні питання правової охорони баз даних визнала Угода ТРІПС, відповідно до якої «компіляції даних чи інша інформація в машинописній чи іншій формі, що являє собою підбір і розташування матеріалів, є результатом інтелектуальної, творчої діяльності, яка підлягає правовій охороні як така» (п. 2 ст. 10). Слід звернути увагу на те, що така правова охорона не поширюється безпосередньо на самі дані чи інформацію, чим не порушує права авторів будь-якого твору, який безпосередньо міститься у таких даних чи інформації. Угода ТРІПС допускає, що в даних чи інформації можуть міститися об'єкти авторського права.
1 Варто зазначити, що правова охорона комп'ютерних програм як літературних творів закріплена в сучасному національному законодавстві про авторське право і суміжні права більшості країн світу та містить цілу низку важливих положень, а саме: 1) незалежність правової охорони комп'ютерних програм від їх виду; 2) незалежність правової охорони комп'ютерних програм від мови програмування; 3) незалежність правової охорони комп'ютерних програм від форми вираження; 4) правова охорона текстів комп'ютерних програм; 5) назви комп'ютерних програм; 6) декомпілювання комп'ютерних програм; 7) адаптація комп'ютерних програм; 8) вільне відтворення комп'ютерних програм; 9) ліцензійні угоди на комп'ютерні програми; 10) прокат комп'ютерних програм; 11) патен-тоздатність комп'ютерних програм; 12) обмеження на розробку шкідливих програм.