Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Озера екзогенного походження



Гідрогенні озера поділяють на водноакумулятивні та водноерозійні. Походження цих озер пов’язане з дією морських, річкових та підземних вод. До цієї групи озер належать: а) озера-стариці, які зустрічаються в заплавах річок; б) плесові озера, котрі являють собою розрізнені плеса пересохлих річок; в) дельтові озера, що утворюються в дельтах великих річок; г) лагуни та лимани морських узбереж, які утворилися переважно внаслідок відокремлення від моря заток наносами (узбережжя Чорного, Білого, Балтійського морів).

Карстові озера виникають у районах поширення вапняків, гіпсів, доломітів і утворюються під дією впливу підземних вод на розчинні породи. Улоговини цих озер мають правильну овальну або округлу форму і досить значну глибину. Це озера Кримських гір, басейну р.Онега, Кавказу та ін.

Просадочні (суфозійні) озера виникають внаслідок вимивання підземними водами глинистих частинок, котрі цементують гіпсові породи. Ці озера поширені в степових і лісостепових районах.

Льодовикові озера – це озера, які утворилися внаслідок дії льодовика. До цієї групи належать: льодовиково-ерозійні озера – це озера, які виникли на кристалічних масивах Скандинавії, Канади; карові озера виникли на схилах гір (Альпи, Кавказ, Памір тощо); льодовиково-акумулятивні озера (моренні), що утворилися внаслідок акумулятивної діяльності льодовиків. Ці озера типові для Прибалтики, Полісся, північного заходу Росії; прильодовикові озера– це озера, які утворилися внаслідок моренно-акумулятивної діяльності льодовика чи внаслідок попруження річок безпосередньо льодовиком; надльодовикові озера – це озера, які виникають безпосередньо на льодовику.

Термокарстові озера – це озера, що утворюються в областях розвитку вічної мерзлоти внаслідок танення підземних пластів та лінз льоду. Це озера тундри та тайги, особливо характерні для району Якутії.

Еолові озера з’являються внаслідок дії вітру в міждонних зниженнях або в улоговинах видування. Це озера Прибалтики, Казахстану, Середньої Азії.

Метеоритні озера утворюються внаслідок падіння метеоритів (оз. Каолі в Естонії).

Органогенні озера утворюються на торфових болотах.

2. За розміром поверхні дзеркала води озера поділяють на:

1) дуже великі з площею (F) більше 1 000 км2;

2) великі – з площею від 101 до 1 000 км2;

3) середні – з площею від 10 до 100 км2;

4) малі – з площею менше 10 км2.

3. За ступенем сталості озера бувають постійні та тимчасові(заповнюються водою лише в зволожені періоди року).

4. За характером водообміну озера поділяються на безстічні й стічні.

Безстічні озера – це озера, які не мають ні поверхневого, ні підземного стоку, а витрачають воду лише на випаровування. Це Каспійське та Аральське моря, оз. Ісик-Куль, Балхаш, Чад та ін.

Стічні озера – це озера, з поверхні яких вода витрачається на поверхневий, підземний стік та на випаровування. Це озера Байкал, Онезьке, Ладозьке та ін. Серед стічних озер виділяються проточні озера– це озера, в яких стік становить значну частину водної маси. Це озера Чудське, Зайсан, Сарезьке.

Окрему групу складають озера з перемінним стоком – це озера, які мають стік під час водопілля та паводків, а в межень належать до безстічних озер, бо водотоки, які з них витікають, пересихають.

5. За співвідношенням складаючих витратної частини рівняння водного балансу всі озера, згідно Б.Б.Богословського, поділяють на дві групи: стокові– це озера, у яких стік перевищує випаровування з їх поверхні – уст > Zоз, випаровуючі, у яких випаровування перевищує стік – уст < Zоз. Стокові озера характерні для зони достатнього й надмірного зволоження, а випаровуючі – для зон недостатнього зволоження.

6. За співвідношенням складаючих прибуткової частини рівняння водного балансу озера поділяють на три типи: приточні, коли приток з водозбору переважає над опадами (упр > хоз), нейтральні, коли приток з водозбору ~ опадам (упр ~ хоз), дощові, коли опади переважають над притоком (упр < хоз).

7. За термічним режимом або за класифікацією Фореля Ф.А. всі прісноводні водойми світу поділяють на три групи:

полярні (або холодні) - з температурою на протязі року нижче 40 С та з переважанням зворотної температурної стратифікації;

тропічні (або теплі) - з температурою на протязі всього року вище 40 С і з переважанням прямої температурної стратифікації;

озера в умовах помірного клімату - з температурою вище 40 С і з прямою температурною стратифікацією влітку та з температурою нижче 40 С і зворотною температурною стратифікацією взимку.

8. За ступенем солоностіозера поділяють на прісні– вміст солі до 1г/кг (або 1‰); солонуваті- солоність від 1 до 24,7‰ (розташовані в зоні степів та напівпустель); солоні – вміст солі дорівнює солоності вод Світового океану (від 24,7 до 47‰) та соляні, або мінеральні – солоність понад 47‰.

9. За хімічним складом води озера поділяють на три групи: гідрокарбонатні, з переважанням іонів НСО‾3 (більшість прісних озер); сульфатні, з переважанням сірчаних сполук (характерні такі води для солонуватих озер) і хлоридні, з переважанням іонів Cl‾ (такі води характерні для солоних озер).

10. За умовами живлення водних організмів (трофічними умовами) озера поділяють на:

оліготрофні– це глибокі озера, які бідні на рослинний планктон та поживні речовини, з незначною мінералізацією (окрім кальцію) і рівномірним розподілом кисню влітку та взимку;

евтрофні озера – це водойми з великим вмістом поживних речовин; зазвичай неглибокі, добре прогріваються влітку, з великим вмістом органічних речовин та зі зменшенням кисню до дна;

дістрофні озера – це озера, які бідні на поживні речовини; поширені в сильно заболочених районах; мінералізація води незначна, вміст кисню знижений, тому що витрачається на окислення органічних речовин;

мезотрофні озера – це озера з середніми трофічними умовами.

Морфологія озер

Основні морфологічні елементи озера:

улоговина– природне зниження земної поверхні різного походження, в межах якої і розташоване озеро;

озерне ложе – найбільш знижена частина озерної улоговини, яка заповнюється водою при максимальному підвищенні рівня. Воно поділяється на дві основні області: берегову область, в якій переважають процеси руйнування гірських порід, які складають улоговину; глибинну область, в якій відкладаються продукти руйнування.

У береговій області виділяються три зони: берег, узбережжя та берегова відмілина.

Берег– це частина озерного схилу, що оточує озеро з усіх боків і не зазнає впливу хвиль (рис. 4.1.)

 
 

Рис. 4.1. Розчленування озерного ложа

 

Узбережжя – це суха частина, котра зазнає впливу хвиль; заливна частина, яка вкривається водою при високих рівнях, і підводна частина, яка завжди вкрита водою.

Берегова відмілина – закінчується підводним схилом, і є межею між схилом і дном озерного ложа; верхня частина берегової відмілини відповідає нижній межі впливу на берегову область хвильового прибою.

Часто узбережжя і берегову відмілину називають літораллю – це мілководдя. За мілководдям знаходиться підводний схил (або сублітораль) – розташований між літораллю і профундаллю. Профундаль або глибинна область займає найглибшу частину дна, якої хвилювання не досягає.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.