Механізм та методи банківського кредитування

Самостійна робота № 30.Тема 11.Центральні банки.

Процес кредитування можна умовно розділити на ряд етапів, кожний з яких окремо забезпечує розв'язання конкретних завдань, а всі вони в сукупності спрямовані на досягнення мети банківського кредитування-отримання банківського прибутку.

Процес кредитування складається з таких етапів:

- підготовка та подання пакета документів у банк для отримання кредиту;

- оцінка кредитоспроможності клієнта й ризику, пов'язаного із видачею позички;

- підготовка кредитного договору: розробка умов кредитної угоди,визначення основних параметрів позички (структурування її), проведення переговорів про умови кредиту, прийняття рішення про надання позички й підписання кредитної угод й;

- контроль за виконанням договірних відносин та погашенням кредиту, банківські санкції.

Для одержання кредиту позичальник звертається в банк із клопотанням, в якому зазначає цільове призначення кредиту, його суму, строк користування, включаючи конкретні строки погашення, форми забезпечення кредиту, а також додає коротку характеристи­ку заходу, що кредитується, і розрахунок економічної ефективності від його запровадження.

Разом із заявкою на кредит позичальник надсилає в банк для розгляду пакет документів.

1. Документи, що засвідчують право клієнта на отримання кредиту:

2.Техніко-економічне обґрунтування заходу, що кредитується:

3.Документи для визначення фінансового стану і кредитоспроможності позичальника:

4. Форми зобов'язань щодо забезпечення кредиту:

За необхідності банк може вимагати від позичальника інших до­кументів та відомостей стосовно забезпечення своєчасного й повно­го повернення кредиту. Для позичальників, які підтримують постій­ні кредитні стосунки з банком і мають добру репутацію, перелік документів, необхідних для оформлення кредиту, може бути скоро­чений банком.

Після одержання клопотання і необхідних документів для оформлення кредиту банк повинен проаналізувати та ретельно вивчити діяльність потенційного позичальника, визначити його кредитоспроможність, можливість і доцільність надання йому кредиту, оцінити перспективи своєчасного повернення кредиту.

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичаль­ника можуть бути:

- репутація позичальника: кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни, своєчасність погашення раніше виданих позичок та інших зобов'язань;

- фінансовий стан позичальника: забезпеченість фінансовими ресурсами, ефективність використання фондів, рентабельність та ліквідність його балансу;

- прогноз розвитку господарства з урахуванням кон’юнктур ринку: оцінка продукції, що випускається, стан її реалізації,характер послуг, конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, обсяги експорту,здатність до інновацій тощо.

На підставі оцінки кредитоспроможності потенційного пози­чальника банк прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту. Необхідні відомості про позичальника та інформація, отримана банком у процесі оформлення кредиту, систематизуються у кредитній справі (досьє) позичальника.

Розмір кредиту залежить від:

- рівня ризику кредитованого заходу;

- наявності у банку кредитних ресурсів;

- обсягів майбутніх витрат позичальника;

- кредитоспроможності позичальника;

- економічного нормативу НБУ - максимального розміру ризику на одного позичальника.

У результаті аналізу банк готує висновок про можливість і доцільність надання позички, очікувані терміни та ймовірність її повернення, розмір процентної ставки, який відповідає проекту кредитування, рівень цільового використання позички з пере­ліком головних чинників ризику.

Прийняття рішення та розробка положень кредитні угоди.За умов комерційної діяльності банків усі питання, пов'язань з кредитуванням, розв'язуються позичальником і установою банк на договірній основі.Підставою для надання банком кредиту підписаний між ним і позичальником кредитний договір.

Сучасний кредитний договір, яі правило, складається з таких розділів:

І. Загальні положення (преамбула).

II. Права та обов'язки позичальника.

III. Права та обов'язки банку.

IV. Відповідальність сторін.

V. Порядок вирішення суперечок.

VI. Юридичні адреси сторін.

Пропозиції банку можуть суттєво відрізнятися від умов, указа­них у кредитній заяві клієнта. Представник банку, який веде переговори з клієнтом про укладення кредитної угоди, повинен визначити ті обов'язкові умови кредитного договору, без виконання яких кредит не може бути наданий, і ті, які можуть підлягати обговоренню. Зближення позицій банку і клієнта є кінцевою метою переговорів. Щоб зменшити ймовірність помилки та полегшити прийняття об'єктивних рішень, банк встановлює межі повноважень окремих посадових осіб щодо укладання кредитних угод.

Потім кредитну справу розглядають юристи банку, звертаючи особливу увагу на вірогідність документів кредитного досьє та їх відповідність чинному законодавству. За наявності позитивного висновку юристів пакет документів перевіряється службою безпеки банку, котра викладає свої міркування щодо кредитного ризику. На підставі висновків усіх спеціалістів банку рада банку ухвалює остаточне рішення.

Поиск по сайту: