Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема. Хламідійна інфекція. Урогенітальний трихомоніаз

Лекція №9

ХЛАМІДІЙНА ІНФЕКЦІЯ – розповсюджена урогенітальна інфекція, яка характеризується малосимптомним перебігом. Збудник захворювання – хламідії, бактерії, які розмножуються в епітеліальних клітинах слизової оболонки уретри, піхви, прямої кишки, кон’юнктиви в синовіальних оболонках суглобів. Шляхи зараження – статевий, рідше контактно-побутовий (через забруднені інфікованими виділеннями руки, білизну, рушники, мочалки). Інкубаційний період – від 5 до 30 днів. Нерідко відмічається безсимптомний перебіг (хламідіоносійство), особливо у жінок. Розрізняють свіжий хламідіоз (при давності захворювання до 2-х місяців) (гострий, підгострий, торпідний) і хронічний хламідіоз (˃2-х місяців). У чоловіків частіше протікає торпідно (малосимптомно). Уражається уретра, простата, придатки яєчок. Клінічні прояви захворювання при торпідному перебігу: незначні слизові виділення з уретри вранці. Свіжо випущена сеча прозора, з невеликою кількістю слизистих ниток, дрібних пластівців у вигляді “ком”. У випадку підгострогочи гострого перебігу з’являються скарги на свербіж, печіння в сечівнику, різкий біль при сечовипусканні, часті позиви до сечовипускання, виділення стають рясними, набувають слизистогнійного або гнійного характеру, сеча стає мутною. При ураженні простати частіше відмічається катаральний простатит. При запаленні придатків яєчок (епідидиміт) відмічається підвищена температура тіла, біль у над’яєчку з іродіацією в поперекову та крижову ділянки; шкіра калитки набрякла гіперемована, над’яєчко збільшено в розмірі, щільне і болісне при пальпації. У жінок також частіше протікає торпідно, вражається уретра , піхва, шийка матки. У випадку загострення запального процесу:

- при уретриті скарги на печіння в сечівнику, свербіж, болісне сечовипускання

- при вульвагініті свербіж, печіння, гіперемія в ділянці зовнішніх статевих органів

- При ендоцирвіциті набряклість,гіперемія шийки матки, формування ерозій шики матки, слизисті або слизистогнійні виділення з церві кального каналу

У випадку розвитку висхідної інфекції з’являються типові ознаки ендометриту, саліпінгіта, сальпінгоофарита. Ускладнення: синдром Рейтера, безпліддя, сліпота. Синдром Рейтера – сполучення ознак уретриту, артриту, кон’юнктивіту. Характерним є ураження колінних, гомілковостопних і дрібних суглобів, шкіра над їх поверхнею набрякла гіперемована, обмежена рухомість в суглобах, в порожнині суглобів скопичується синовіальна рідина. Одночасно з ураженням суглобів, іноді пізніше з’являються типові ознаки конюнктивіта (гіперемія слизової, ріжучий біль в оці, слизистогнійні виділення). РПМВ. ЗАК, ЗАС, взяття крові для дослідження на наявність антитіл до ВІЛ, блідої трепонеми методом ІФА, взяття крові на РВ, взяття крові для визначення антигенів хламідій методом ІФА, РІФ.

При хламідіозі рекомендується досліджувати не вільні виділення, а брати зіскоб зі слизової оболонки уретри, піхви, кон’юнктиви. Лише у 40-50% хворих виявляють хламідії у виділеннях уретри, кон’юнктиви, синовіальній рідині. Лікування. Загальна терапія специфічна:

- Антибіотики тетрациклінового ряду (тетрациклін, окситетрациклін, доксициклін) 7 днів, при торпідних і хронічних формах 14 днів; при непереносимості антибіотиків тетрациклінового ряду – макроліти, цефалоспорини

Загальна терапія неспецифічна:

- Імуностимулятори (антихламідійний імуноглобулін, пірогенал, тималін, циклоферон)

- Препарати, що стимулюють метаболічні процеси (екстракт алое, склисте тіло, спленін)

- Протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин)

- Симптоматична терапія

Місцева терапія – як при гонококовій інфекції. Профілактика:

- Своєчасне виявлення хворих, їх облік, лікування

- Проходження клініко лабораторного контролю після закінчення лікування протягом 2-х місяців: перший контроль вилікуваності проводять через 10-14 днів після закінчення лікування; другий контроль – через 1 місяць

- Профогляди декретованих осіб

- Одночасне лікування всіх статевих партнерів

- Обстеження усіх осіб із запальними захворюваннями сечостатевої системи

- Санітарно просвітня робота серед населення щодо профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом.

УРОГЕНІТАЛЬНИЙ ТРИХОМОНІАЗ. Збудник: піхвова трихомонада, тип найпростіших, клас джгутикових. Шляхи зараження – статевий, у дівчаток – контактно побутовий, у новонароджених – під час пологів. Джерела зараженя: хвора людина або трихомонадоносій. Інкубаційний період від 3-х днів до 1-го місяця (в середньому 5-10 днів). Класифікація – як при хламідіозі. У чоловіків. Частіше спостерігається уретрит, який частіше протікає малосимптомно зі скудними слизовими виділеннями. При загостренні запального процесу – свербіж, печіння або різкий біль під час сечовипускання, часте сечовипускання, виділення із сечівника рясні слизисто-гнійні або пінисті.Інші органи сечостатевої системи уражаються вторинно, внаслідок потрапляння збудника із сечівника (простатит, епідидиміт, клінічні прояви яких як при гонококовій інфекції. У жінок. Частіше спостерігається вульвовагініт: свербіж зовнішніх статевих органів, печіння, рясні рідкі пінисті, слизисто-гнійні виділення з неприємним запахом. Уретрит, ендоцервіцит, бартолініт виникають вторинно, внаслідок поширення інфекції з піхви. В запущених випадках – ендометрит, сальпінгоофорит.

РПМВ. ЗАК, ЗАС, кров на ВІЛ, РВ. Взяття мазка для мікроскопічного та бактеріологічного дослідження на трихомонаду, гонокок. Виконання призначень лікаря. Загальна терапія:

- Метронідазол (трихопол) 4 дні при гострому трихомоніазі, 5 днів при хронічному, тинідазол по 2,0 однократно, атрикан 250

- Імунокорегуюча терапія пірогенал, солкотриховак, аутогемотерапія

- Препарати, що стимулюють метаболічні процеси.

Місцева терапія:

- Інтравагінальна терапія: вагінальні таблетки, свічки – клотримазол, гіналгін, метронідазол

- Промивання сечівника, ванночки, спринцювання: перманганат калію 1:1000 – 1:6000, риванол 1:1000, фурацилін 1:5000, хлоргексидин 1:5000

- Інсталяція сечівника: 0,25-0,5% розчином нітрату срібла, 1-2% розчином коларгола або протаргола.

Контрольні дослідження у чоловіків проводять через 7-10 днів після закінчення лікування, у жінок – перед менструацією або через 1-2 дні після неї (впродовж 3-х циклів). Профілактика – як при хламідійній інфекції.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.