Корекційна робота з депресивними дітьми

Депресія — проблема не тільки підлітків та дорослих, з нею стикаються і діти. Це визнана і широко поширена проблема. Але тільки недавно вчені почали вивчати питання депресії серед дітей дошкільного віку.

В маленьких дітей ознаки депресії не завжди проявляються одноманітно, як це буває в більш старших дітей чи дорослих. Це головна причина того, чому цьому захворюванню не приділяли раніше належної уваги.

Депресія (від лат. depressio — придушення, пригноблення) — цей пригнічений, пригноблений, тужливий стан, що виникає як реакція на важкі і неприємні ситуації.

Типовими симптомами депресії у дітей є коротка тривалість епізодів, швидка зміна депресивного стану на стан збудження, широкий спектр і вираженість вегетативних проявів, зосередженість дитини на своєму фізичному стані, поведінкові порушення, а також зниження зацікавленості до занять, улюблених справ, ігор.

Розроблені діагностичні критерії депресії у дітей дошкільного віку у рамках DSM - IV:

- депресивний або підвищено дратівливий настрій впродовж частини дня або декількох днів;

- помітне скорочення сфери інтересів та зацікавленості у якійсь активності чи іграх впродовж частини дня, або декількох днів;

- помітне зниження чи підвищення ваги, яке не може бути пов’язане із процесом нормального зростання. Підвищення чи зниження апетиту, що має місце кожного дня;

- психомоторне збудження чи загальмованість майже кожного дня (за спостереженням сторонніх спостерігачів);

- загальмованість або відчуття втрати енергії майже кожного дня;

- відчуття своєї малозначущості або надмірної, безпідставної провини (може бути з’ясоване тільки при спостереженні за грою дитини);

- зниження здатності до концентрації при вирішенні нагальних завдань, нерішучість впродовж декількох днів;

порушення сну (погане засинання, ранні пробудження, жахливі сновидіння);

порушення харчової поведінки (втрата апетиту, відмова від їжі, випадки „ненажерливості”, поїдання неїстівного);

зміна характеру (діти стають більш віддаленими, насупленими та/або агресивними);

- думки про смерть, що часто виникають (на відміну від страху померти); думки про самогубство, що повторюються, без конкретних планів;

- суїцидальні спроби, або конкретні плани здійснення самогубства. Теми самогубства, або завдання собі шкоди постійно присутні у іграх дитини.

Соціальні психологи відзначають, що люди, які знаходяться в стані депресії, зазвичай згадують, що батьки відштовхували і карали їх. З цього можна зробити висновок, що головною причиною дитячої депресії є несприйняття, неласкавість, дуже суворі покарання батьків, або взагалі дорослих.

Ключовим у дитячій депресії є симптом ангедонії, які деякі автори вважають маркером депресивного розладу у цьому віці. Ангедонія у маленьких дітей за звичай маніфестує як неможливість отримувати задоволення від фізичної активності та гри. Іншим суттєвим маркером для діагностики депресії у дітей дошкільного віку вважається наявність афективних розладів у найближчих родичів.

Відмічають також вікові особливості прояву депресії у дітей. Так, у немовлят, коли дитина повністю залежна від мами, депресія може виявлятися порушеннями функцій травної системи, сну, підвищенням температури тіла, втратою контакту (жахання та неприйняття важливих для себе людей, об’єктів), затримкою у психічному та фізичному розвитку.

В дошкільному віці для депресії характерні розлади настрою та рухової активності, зниження ініціативності, комунікабельності, парааутична поведінка, пароксизми немотивованої сльозливості, вередливості, агресивність, інколи енурез, енкопрез. У дітей молодшого шкільного віку при депресії спостерігається періодичне зниження працездатності разом із дратівливістю, невпевненістю й боязливістю. Частими симптомами є поєднання зниженої зацікавленості до навчання з пароксизмами сльозливості та відчуттям безрадісного існування. Заторможеність рухів, сповільненість мислення, зниження активності, безініціативність — такі характерні ознаки депресії.

Мова у депресивних дітей уповільнена, вони не вступають в розмову, на питання відповідають односкладово, часто пошепки; вираз обличчя скорботний, тужливий, апетит поганий, сон порушений. Для дітей в стані депресії характерний негативізм.

Зазвичай у депресивних дітей немає настрою. Вонибездіяльні, соціально пасивні, у них виражене небажання будь-що робити, іноді відкрита ворожість. зосередженість на собі, діти задумливі і нещасні, недовірливі, нетовариські і нечуйні. Вони прощають образи, зауваження. Дитина неначе не помічає поштовхів, образливих слів.

У важкій формі депресія може приводити до саморуйнування: діти гостро відчувають і сильно переживають свою незначущість. Для них характерні апатія, небажання що-небудь робити, байдужість до друзів і до сім'ї, поганий сон і апетит. Нерідко депресія поєднується з аутизмом — захворюванням, яке характеризується зануренням у свої переживання.

У деяких дітей депресія виявляється тільки частими головними болями або болем у животі, небажанням йти в садочок або істериками. Якщо ці симптоми проявляються кожен день протягом тривалого часу (наприклад, декількох тижнів), не виключено, що дитина страждає від депресії.

Розрізняють активну і реактивну депресію. Активна викликається психічними і загальними захворюваннями. А реактивна депресія пов'язана з важкими життєвими ситуаціями: невдачами, образами, смертю близьких людей, супроводжується обтяжливими переживаннями, страхами. Дитина стає недовірливою, похмурою, нетовариською, песимістичною. Знижується самооцінка. Виникає поведінка, що відхиляється від норми.

Умовно можна виділити наступні причини депресій у дітей:

· депресія як наслідок соматичного захворювання, гострої або хронічної інтоксикації;

· депресія як наслідок психотравми;

· депресія на тлі повного фізичного та соціального благополуччя, без зв’язку із будь-якими видимими причинами;

· сезонні депресії, притаманні дітям із ураженням ЦНС у ранньому віці (гіпоксія, травми при народженні);

· переїзд на нове місце і зміна звичної обстановки;

· перехід в інший дитячий садок;

· смерть домашнього улюбленця, друга або члена сім’ї;

· важка хвороба одного з членів сім’ї.

Сильним джерелом дитячої депресивності може бути і дитячий садок. Діти більш тривожні і схильні до депресії, коли:

—бояться вихователів;

—вони знаходяться в нових або незнайомих ситуаціях і не знають, як правильно поводитися;

—готуються до чогось нового, незвичайного, наприклад, до вступу в школу.

Основними факторами ризику виникнення депресії в дітей та підлітків є спадковість (генетична схильність), стреси, конфлікти, насильство, зневажливе ставлення до дитини, неуспішність, важкі фізичні захворювання (діабет, епілепсія), наявність інших психічних порушень, таких як фобії, тривожні стани, розлади поведінки, прийом деяких медичних засобів (стероїди, наркотичні знеболюючі), залежна поведінка (вживання психоактивних речовин, нехімічна залежність, співзалежність, „нещасне кохання”), депресивні епізоди у минулому. Також до факторів ризику розвитку депресії відносять жіночу стать, сімейні конфлікти, напружені стосунки з ровесниками, задиркувату поведінку, поведінку „цапа-відбувайла”.

Згідно з висновками ВООЗ, основні методи лікування депресивних станів – специфічна психотерапія та застосування антидепресантів.

Ігрова терапія використовується як діагностичний і терапевтичний інструмент здебільшого в роботі з дошкільниками.

Надаючи допомогу депресивним дітям, вихователь, перш за, все повинен створити гарний настрій дитині.

Для корекції депресії корисні відволікання, пов'язані з позитивними емоціями. Рекомендується зміна обстановки, посилення різноманітного трудового навантаження. Слід більше залучати дитину до ігор, привчати її до спілкування, активніше займатися з нею фізкультурою.

Важливо, щоб дитина, хвора на депресію, дотримувалася збалансованого дієтичного харчування, займалася фізичними вправами.

Перш за все батьки повинні дотримуватися плану лікування, приймати медикаменти згідно з рекомендаціями лікаря, систематично відвідувати сеанси психотерапії.

Вихователь, психолог повинен навчити батьків знімати стресове навантаження, яке виникає у членів сім’ї, що проживають із хворою дитиною. Навчити батьків ознакам рецидиву хвороби та мірам попередження виникнення повторних депресивних епізодів; розпізнавати ознаки суїцидальної поведінки, вміти оцінювати їх небезпечність, давати раду в подібних ситуаціях; навчити самих батьків розпізнавати депресію в себе і вчасно звертатися до фахівця.

Лікарське лікування, консультації психотерапевта або поєднання цих методів лікування часто допомагає дітям вилікуватися від депресії. У такому стані дітям обов’язково потрібно пройти консультацію у психолога, психотерапевта чи психіатра, які допоможуть виявити причину депресії. Сімейне консультування також дуже ефективним і допомагає всім членам сім’ї. При лікуванні дитячої депресії не варто нехтувати ліками. У більшості випадків благополучний результат забезпечує саме поєднання лікарської допомоги і психотерапії.

Поиск по сайту: