регіон розселення: Африканський континент, дослідники припускають, що зі Сх. Африки заселили Аравію та Близький Схід.
Використовували галькові кам’яні знаряддя, погострені сколами(чопери і чопінги), для рубання дерева, різання, рубання м’яса, добування кісткового мозку з кісток померлих. Харчувалися падаллю, збирали їстівні рослини, плоди, корені. Спорадичне[ Залізняк, с.41] полювання, можливо і на австралопітеків. Жили в прімітивних житлах. Вогню не знали.
Рештки вперше знайдені у 1960р. Луїсом ЛІкі в Олдувайській ущелині (https://goo.gl/maps/z8YgRa1rkHr). 1972 Річард ЛІкі на березі оз. Рудольф(https://goo.gl/maps/nHc6p2MFF6D2) у Кенії знайшов значну кількість кісток homo habilis.Пізніше рештки знайдені в Єфіопії, Пд. Африці в печерах Штеркфонтейн, Сварткранс(https://goo.gl/maps/mKqVvmSw2fw).
Поява заліза, номадизму та вершництва. Кіммерійці
Кіммерійці( разом зі скіфами і сарматами) - іраномовний народ, що проживали в українських степах між 900-650 рр. до н.е., нащадки найдавніших індоєвропейських скотарів, які у 4-3 тис. до н.е. рушили степами Євразії на схід і досягли Сибіру, Монголії, Індії, Ірану.
Причиною розпаду первісних суспільств у І тис. до н.е. було поширення кочової форми скотарства (номадизму) та наростаючий культурний, економічний, соціальний вплив античної цивілізації на Чорноморське узбережжя.
Назва відома з поеми Гомера “Одіссея”
У наслідок поступового переселення зрубних племен з Поволжя на рубежі ІІ-І тис. до н.е. виникають сабатинівська та білозерська культури на тер. Надчорноморья, Надазовья та лісостепового Лівобережжя Дніпра. Юлизько 900 р. до н.е. на півдні України зникають постійні поселення зрубників, поширюються підкурганні поховання скотарів-номадів зі зброєю, знаряддями, кінською упнряжкою кіммерійського типу, які вважаються кінцевим етапом розвитку матеріальної культри зрубників. Паралельно в степах Сх. Європи поширюється залізо,яке робить зброю та знаряддя кіммерійців значно ефективнішими порівняно з бронзою. Ці факти дають підстави вважати кіммерійців зрубниками, що на поч. І тис. ло н.е. прейшли до кочового скотарства.
Така переміна змінила суспільство кочовиків, зробивши його рухливішим та енергійнішим. Вони почали рухатися взимку на південь, а влітку - на північ. Поширився колісний ранспорт. Відбуваються часті сутички з сусідами через постійну зміну пасовиськ. Така мілітаризація створювала додаткові умови до перерозподілу худоби на користь військових вождів. Виокремлюється військова аристократія. Кочовики потребували деяких продуктів осілого господарювання, виготовити які у них не було змоги.
Курганне поховання. Обшивалося деревом і мала дерев’ яне перекриття. Померлого клали випростаним на спині головою на захід. З померлими клали зброю( мечі та кинджали, стріли, кам’ яні булави, молоти).
Прикладне мистецтво.Оздобленні кінські упряжі( складні колові, спіральні, ромбові фігури у хрестоподібній композиції), надмогильні стели (кам’ яний стовп 1,5 м з зображенням пояса зі зброєю)
Військо. Легкоозброєнні вершники-стрільці на чолі з родовими вождями. Воювали з представниками землеробської людності лісостепового Подніпров’ я та межиріччя Дністра та Дніпра 9-7 ст. до н.е. (чорноліська культура). Відомо про походи кіммерійців через Кавказ: 722 р. - Руса І, цар Урарту зазнав поразки; 705р. - ассирійський правитель Саргон ІІ був переможений; 679р. напали на Ассирію, 675р. знищіли Фрігійське царство в Анатолії, 660р. - підійшли до кордонів Лідії.
Осіли на пд. березі Чорного моря, утворили країну Гаміра, яка проіснувала до кінця 7 ст. до н.е. 605р. до н.е. була знищена скіфами. У 7 ст. до н.е. значна частина кіммерійців була поглинута цією хвилею скіфів. За Геродотом, скіфська навала розколола суспільство кіммерійців. Вожді почали битися між собою і всі загинули у цьому бою та були поховані у високій могилі на березі Дністра.