Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Рецензування як синтез методів та його особливості



Щоб виконати свою непросту місію, автори рецензій вдаються до різних методів інформаційного, аналітичного й художньо-публіцистичного відтворення. Як хронікер, рецензент в анонсі, анотації, або в ліді чи на початку рецензії повідомляє про подію – вихід у світ твору, про автора і попередні його роботи, місце, час появи, аудиторію, для якої він призначений. Як репортер, рецензент може ввести у матеріал розповідь від першої особи з місця події, вистави, відкриття виставки, презентації книги. Як інтерв'юер, подати в рецензії моно- чи поліінтерв'ю з відомими людьми, що містять оцінку твору. Як в методі кореспондування, рецензія передбачає адресата і має невидиме звертання до читачів і автора твору. Рецензент може вдатися до індуктивного чи дедуктивного відображення думок. Відтворюючи аналіз і оцінку твору, рецензент завжди аргументує головну ідею свого матеріалу, підкріплюючи її цитатами з твору, оцінками, коментарем компетентних осіб, тлумаченням автора. За аналізованим твором рецензент, як в кореспонденції, може розкрити суспільну, естетичну, наукову проблему, як в статейному методі, – соціальне, мистецьке, наукове явище, що залежить від рівня аналізу, вміння рецензента осмислювати і викладати свої думки.

Пишучи рецензію-зарисовку, автор оцінює твір, виділяє якусь одну творчу рису митця, що вплинула на відображення. У рецензії-нарисі журналіст може поєднувати творчий портрет митця із оцінкою його твору. Тоді це буде рецензія-портретний нарис. Змальовуючи якусь наукову, мистецьку, соціальну проблему, рецензент може написати рецензію- проблемний нарис, де поряд з критичним методом буде нарисове відтворення.

У рецензії автор поєднує сатиричні методи, критичний аналіз і оцінку. Рецензія-фейлетон сатирично відтворює проблему твору, його аналіз і оцінку. Рецензія-памфлет викриває примітивізм, низькопробність твору, "розбиває" його стиль і метод відображення. Використовуючи сатиричні методи в рецензіях, автори вдаються в оцінках і характеристиках твору до засобів гумору і сатири.

Отже, рецензування передбачає синтез методів журналістики для ефек­тивного розкриття думок, належних оцінок, впливу на аудиторію.

Рецензування творів науки і мистецтва – справа непроста. Обов'язок

рецензента – усвідомлювати свою відповідальність перед автором, громадськістю та редакцією.

Специфіка рецензування виявляється в предметі дослідження, жанрових формах, методах відтворення. Для написання рецензії повинен з'явитися новий твір, що є важливою суспільною подією, явищем у мистецькому чи науковому житті, що має художню, наукову завершеність, цінність.

Особливістю рецензування як методу є логіко-раціональне порівняння естетичних і наукових норм з цінностями аналізованою твору.

Звичайно, нелегко аналізувати всі аспекти твору в рецензії для засобів масової інформації. Але слід розглядати події, героїв, проблеми, підняті у рецензованому творі, якість їх втілення, місце твору у творчій біографії митця, в мистецькому процесі.

"Аналітичні пошуки, розклад художнього цілого на складники і їхня характеристика – не самоціль для рецензента; при рецензуванні аналіз не робиться заради аналізу. До аналітичного розгляду рецензент вдається для того,щоб виробити певне уявлення про твір, скласти про нього свою цілком певну думку, даючи оцінку творові".

У літературній рецензії слід показати єдність цінностей аналізованого твору, естетично осмислити взаємозв'язок усіх елементів, вдаючись до структурного, якісного аналізу, зуміти розкрити задум автора й передати враження від цілісності форми і змісту твору. Рецензент повинен самостійно витлумачити складну сукупність всіх елементів твору, їх зв'язок і самостійно розшифрувати образи, символи, розкрити й висловити власні ідеї й спостереження, що мають самостійну суспільну цінність.

Дуже важко рецензувати "синтетичні", "колективні" види мистецтва, і вимоги до рецензування творів кіно, театру, телебачення, концертно-виконавської діяльності – різні. Крім авторського задуму, рецензент повинен оцінити роботу режисера, акторів, операторів, музикантів тощо, вловити загальний пафос, що створює настрій на сцені, в залі. Конкретно осмислити роботу кожного і її значення для втілення цілісного задуму можна в ґрунтовній, великій за обсягом рецензії. А в коротких анотаціях автор передає суть твору, рекламує його.

Специфічне рецензування видовищних мистецтв, цирку, естради. Кожного дня це різні виступи, різна атмосфера залу, різний актор­ський склад. Завдання рецензента – вхопити і передати ці неповторні миті.

У науковій рецензії автор багато місця віддає опису, викладу суті наукової роботи, відкриття, винаходу, щоб докладно поінформувати читачапро наукову цінність, використання.

Рецензент – це не сумлінний коментатор, а людина із самобутнім світоглядом, значними життєвими уявленнями, ґрунтовними знаннями й естетичними принципами.

Завдання автора рецензії – розкрити суть твору, сформувати об'єктивну громадську думку, ставлення до твору і митця. Від нього певною мірою залежать художні смаки і соціальні орієнтири, громадська активність читачів. Рецензент повинен захистити громадськість від бездарного, бездумного, низькопробного твору. При цьому актуальністю теми не слід виправдовувати художню недовершеність, недосконалість твору.

Молодих рецензентів слід застерігти від високомірності, зухвалих оцінок, претензій на абсолютну істину, що ображає авторів творів, хоча й викликає інтерес у читачів. Оцінки, враження рецензента мають бути професійними й аргументованими. Рецензуючи будь-який твір, автор повинен завжди бути доброзичливим до талантів, підтримувати їх.

Популяризація творів різних видів мистецтв і науки повинна бути не епізодичною, а регулярною, системною, мати своє постійне місце, сторінку, рубрику в газеті чи журналі, визначений день і час на радіо чи телебаченні.

Види рецензій

Рецензії у засобах масової інформації розрізняють за кількома ознаками. За об'єктом критикибувають літературні, мистецькі й наукові рецензії, що поділяють на підвиди. Літературні – на прозові, драматичні, поетичні, сати­ричні. Мистецькі – за видами мистецтва. Найпоширеніші – театральні, кінорецензії. музичні, естрадні, відеорецензії, особливо на твори популярних мистецтв. Наукові рецензії можна теж поділяти за галузями наук.

За методом відтвореннярецензії бувають інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні. В інформаційних рецензіях переважають інформаційні методи: хронікальний, репортерський, інтерв'ю. У рецензії-анотації домінує хронікальна оцінка твору, вказано його призначення, аудиторія. В рецензії-репліці поєднано критичну аналітичну оцінку з методом хронікальної замітки. Рецензія-репортаж синтезує в собі репортерський і критичний методи. Трапляються у пресі синтетичні аналітичні рецензії: рецензія-відкритий лист, рецензія-кореспонденція, рецензія-стаття. У цих рецензіях поєднано два методи відтворення: критичний – рецензування і один з методів кореспондування. Форма таких рецензій відповідає вимогам методу кореспондування.

У газетних і журнальних виданнях, іноді на радіо чи телебаченні з’являються художньо-публіцистичні рецензії, зокрема: рецензія-зарисовка, рецензія-нарис, рецензія-фейлетон, рецензія-памфлет. У цих рецензіях домінує нарисове (рецензія-зарисовка, рецензія-нарис, рецензія-есе) або сатиричне відтворення (рецензія-фейлетон, рецензія-пародія, рецензія-памфлет).

Ще рецензії розрізняють за засобом обнародування:газетні, журнальні, радіо і телерецензії, що враховують особливості періодичності, текстового, аудіоі аудіовізуального впливу. Газетні рецензії не мають такого глибокого, системного аналізу, як журнальні, в яких переважає фахова ґрунтовна критика. Журнальні літературні рецензії у масових виданнях часто містять фотообкладинки книги. Цей метод ілюстрування використовує газета "Літе­ратурна Україна".

Радіо- і телерецензії повинні враховувати аудіо, аудіовізуальні можли­вості та особливості, записи інтерв'ю з автором, компетентною особою. На телебаченні враховують специфіку візуального сприйняття, показують книги, диски, касети, їх авторів, виконавців. Мовленнєві кіноанонси на телебаченні супроводжують показом гостросюжетних, особливо цікавих кадрів з рекламованих кінофільмів, що успішно робить на українському телебаченні студія "1+1".

Рецензії можуть бути об’єднані за певними типологічними ознаками:

а) за обсягом. Рецензії можна поділити на великі («грандрецензії») і маленькі («мінірецензії»). Велика за обсягом, розгорнута рецензія – «цвях» у газетному або журнальному номері, прерогатива насамперед спеціалізованих видань. Великі за обсягом рецензії дають можливість авторові досить глибоко й всебічно охопити досліджувану тему. Такі рецензії зазвичай пишуть критики, які володіють авторитетом у публіки і мають стійкі суспільно-політичні й філософсько-моральні погляди. Мінірецензії на сьогодні поширені набагато більше, ніж розгорнуті. Обсяг міні рецензій – приблизно півтора друкарських аркуша (може бути менше). Така рецензія являє собою стислий аналіз тексту і прочитується вона на одному подиху. Малий обсяг не дозволяє авторові «розгорнутися», не залишає місця для відступів, особистих вражень, спогадів – усього того, що в грандрецензії служить насамперед засобом «пред’явлення» особистості рецензента. У міні рецензії думка критика повинна бути максимально точною.

б) за кількістю аналізованих питань рецензії поділяються на «монорецензії» та «полірецензії». У публікаціях першого типу аналізується один твір (матеріал, добуток), хоча автор, зрозуміло, може робити якісь порівняння й з цією метою згадувати інший. Але обсяг порівняльного матеріалу в монорецензії невеликий. У полі рецензії аналізуються два і більше матеріали, вони зазвичай порівнюються – така рецензія має великий обсяг. У монорецензіях автор порівнює новий аналізований добуток з уже відомим аудиторії. У полі рецензії подається порівняльний аналіз тільки-но створених (написаних, надрукованих) творів, не відомих або маловідомих аудиторії.

в) за темою: літературні, театральні, кінорецензії. Останнім часом, поряд із вже добре відомими публіці типами рецензій, публікуються рецензії нового типу – рецензії на мультиплікаційні фільми, телерецензії, рецензії на рекламні та інші кліпи. Це пояснюється тим, що значно збільшилося документальних фільмів, телепередач, насичених драматичними конфліктами, а також різким зростом рекламної продукції.

Карпенко В. подає таку класифікацію:

1) літературні (аналізуються окремі літературні твори або окремі роди літератури (поезія, проза, публіцистика, драматургія), чи творчість окремих письменників);

2) мистецькі (аналізуються й оцінюються театральні спектаклі, кінофільми, концерти, образотворче мистецтвоґ0.

Щоб підготувати гарну рецензію, потрібно подолати деякі труднощі. Одним з найскладніших видів рецензії є кіно- і театральна рецензія. Так, якщо в рецензії на літературний чи образотворчий добуток критик має справу лише із самим твором, майстерністю автора, то в театрі, кіно, на телебаченні, у концерті крім автора беруть участь режисери, актори, музиканти, дизайнери і т.д. Роботу виконавчого колективу в цілому й кожної групи окремо й повинна оцінювати в цьому випадку рецензія. У подібних роботах перед критиком постає важке завдання – поєднати аналіз авторського й режисерського задуму з характеристикою творчого втілення. Справа ускладнюється ще більше, коли автор рецензії ставить перед собою завдання порівняти літературне першоджерело з екранізацією або театральною інсценівкою. Узгодити всі частини такої рецензії – першоджерело, п’єсу, режисерську інтерпретацію п’єси, втілену у спектаклі, авторське виконання – дуже непросто. Створення гарної рецензії на твори синтетичних жанрів (театру, кіно) завжди зумовлюється професійним умінням критика оцінити всі сторони роботи.

Робота над рецензією

Вибір твору для рецензування – перший етап. Журналіст враховує вимоги до твору: новизну, соціальну актуальність, мистецьку чи наукову цінність. Вже поверхневе ознайомлення з твором повинно зацікавити рецензента.

Вид мистецтва, науки, літератури, засобу масової інформації, в якому буде обнародувана рецензія, впливають на методику роботи. Газетне наукове рецензування передбачає популяризацію творів з питань філософії, історії, мови, народознавства, літератури, правознавства, економіки тощо. Це можуть бути монографії, науково-популярні брошури, підручники, довідники, атласи й інші твори. Масові газетні видання друкують інформаційні рецензії журналістів. Фахові, спеціалізовані газети – здебільшого аналітичні й художньо-публіцистичні рецензії фахівців.

Готуючи інформаційні наукові рецензії, журналісти повинні знайти у творі вагому, нову ціннісну інформацію, що привабить, зацікавить читача, покупця. У науковій рецензії автор не тільки адаптує виклад наукових цінностей роботи, а й дає їм оцінку, визначає місце твору в науці.

Газетне мистецьке рецензування починається із сприйняття твору, для чого автор неупереджено читає, дивиться, слухає твір кілька разів, робить нотатки цитат, оцінок, характеристик, обдумує ціннісність твору, йото рівень і значення. Отримавши враження, рецензент створює концепцію матеріалу, обдумує композицію, вибирає жанр, добирає аргументи з твору, документів, публікацій щодо нього, бере інтерв'ю у автора і компетентних осіб, і на їхній основі створює публіцистичні, літературні, сатиричні образні аргументи. Під час написання рецензент обов'язково пам'ятає про дохідливий, читабельний стиль, оптимальну форму зв'язку з читачем, постійне нарощування інтересу до аналізованого твору і самої рецензії. Естетичні, пізнавальні, комерційні якості твору повинні бути викладені яскраво, оригінально, а недоліки – коректно й необразливо.

Аргументована, емоційна рецензія завжди привертає увагу не лише багатьох читачів, але й автора рецензованою твору, якому необхідні позитивні емоції, резерви для творчого пошуку.

Тому писати слід дохідливо і конкретно, без шаблонних фраз на кшталт "вдалий образ", "цікава думка", "яскрава робота", "сирий, невдалий твір" тощо.

Обов'язок рецензента знати специфіку мистецтва, всі нюанси аналізованої творчості. Рецензент повинен прагнути бути авторитетною особою для читачів, автора, його послідовників. Тільки тоді рецензія буде повноцінною, матиме не тільки глибоке пізнавальне, естетичне, а й практичне значення.

Однозначної відповіді на питання «Для кого пишуться рецензії?» немає. З одного боку, критична оцінка потрібна насамперед митцю, щоб допомогти йому порівняти своє розуміння проблеми з думкою сторонньої людини – рецензента. З іншого боку, читач або глядач теж хочуть розібратися в тому, що їм пропонує митець. Як показує досвід, писати для читача або глядача – одна справа, а для автора або інших критиків – інша. Детальна професійна критика часто буває нецікавою і незрозумілою для широкого загалу. А критика твору, орієнтована на широкий загал, може виявитися занадто поверхневою для професійного критика (та й для автора). Уміння писати просто, цікаво як для широкої аудиторії, так і для критиків, авторів аналізованих матеріалів ґрунтується тільки на основі глибоких спеціальних знань і досвіду роботи рецензента.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.