Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Суть, причини, типи, види і соціально-економічні наслідки інфляції



При золотому стандартi в ринкових угодах постiйно знаходиться тiльки така кiлькiсть золотих монет, яка дiйсно потрiбна для реалiзацiї товapiв. Якщо ж повноцiннi грошi не беруть участi в обiгу, то вони осiдають як скарби.

Поступово металевi грошi були замiненi паперовими. В цiй замiнi значну роль вiдiграла незручнiсть використання металевих грошей, їх громiздкiсть, тертя, втрати.

Паперовi грошi вперше з'явилися в Китаї в середнi столiття. В захiднiй пiвкулi паперовi грошi вперше були випущенi в пiвнiчнооамериканських колонiях Великобританiї в кiнцi ХVІІ ст. В Європi першi паперовi грошi з'явилися у Францiї. В Росії паперовi грошi були випущенi вперше при Катеринi ІІ в 1769р. пiд назвою асигнації на суму 1млн. руб.

Паперовi грошi замiнюють ту кiлькiсть золота, яка необхiдна для обiгу в данiй кpaїнi i в даний момент. Наприклад, для обiгу необхiдно 125 млрд. золотих доларiв. Яку б кiлькiсть паперових грошей не було б випущено, вони замiнять 125 млрд. золотих доларiв, тобто ту кiлькiсть яка необхiдна для обiгу. Отже, якщо буде випущено 125 млрд. паперових доларiв, то один паперовий долар замiнить один золотий. Якщо буде випущено 250 млрд. паперових доларiв, то один золотий долар буде замiнений двома паперовими доларами. Якщо паперових грошей випускається бiльше, то, представляючи одну i ту ж кiлькiсть золотих грошей, вони обезцiняться. Обезцiнення паперових грошей в зв'язку з їх надмiрним випуском називається iнфляцiєю.

Вслiд за появою паперових грошей вони починають обезцiнюватися. Так, в 1690 р. в штатi Массачусетс були випущенi паперовi грошi спочатку в обмеженiй кiлькостi, яку потiм було доведено до 2 млн. ф. ст., що дуже забагато для одного штату. В зв'язку з цим курс грошей впав в 10 разiв. В Росії кiлькiсть паперових грошей, випущених в 1769 р., до 1796 р. перевищила 150 млн. руб. Цiни на товари зросли, почалася iнфляцiя. Надмiрний випуск грошей часто пов'язаний з пiдготовкою, веденням вiйни i лiквiдацiєю їx наслiдкiв. В Пiвнiчнiй Америцi в перiод боротьби за незалежнiсть емiсiя паперових грошей пiд найменуванням "континентальнi грошi" призвела до майже повного їх обезцiнення. В донесеннi командуючого армiєю Дж. Вашiнгтона конгресу говорилося, що за вiз грошей ледве можна було купити вiз провiанта. Пiсля закiнчення першої cвітової вiйни випуск паперових грошей дуже збiльшився в переможених країнax. Наприклад, Нiмеччина в 1922 - 1923 рр. переживала iнфляцiю паперових грошей астрономiчних масштабiв (так звану гiперiнфляцiю). Кiлькiсть паперових грошей в кpaїнi зросла з 50 млрд. марок (1919р.) до 496585000000 млрд. марок (1922р.), а iндекс оптових цiн за цi роки пiднявся з 415 (1913р. А100) до 16620000000. Нiмецька марка обернулася в нiчого не вартий шматок паперу. Iнфляцiя була характерна для грошового обiгу: Росії - з 1769 до 1895 р. (за винятком перiоду 1843-1853 рр.); США - у перiод вiйни за незалежнiсть 1775-1783 рр. i громадянської вiйни 1861 - 1865 рр.; Англiї- пiд час вiйни з Наполеоном на початку XIX ст.; Франції - у перiод Французької революції I789-1791 рр.

Наведенi iсторичнi приклади доводять, що iнфляцiя не є породженням сучасностi, а мала мicцe й у минулому.

До ХХ ст. iнфляцiя носила епiзодичний характер. 3 вiдмiною золотого стандарту iнфляцiя починає носити хронiчний характер. Справа в тому, що золото замінюється паперовими грошима, що не мають самостійної вapтocтi. Паперовi знаки вводяться в обiг державою, яка встановлює їх примусовий курс (вiдповiднiсть певнiй кiлькостi золота), що має силу в межах країни. Коли паперовi грошi випущено вiдповiдно кiлькостi необхiдних для обiгу золотих монет, вони обертаються у відповідності з вартістю заміщеного ними золота.

Пiсля вiдмiни золотого стандарту зникло об'єктивне мiрило визначення необхiдної кiлькостi паперових грошей в обiгу. Збiльшення грошової маси державою часто вiдбувається бiльш високими темпами, нiж темпи росту обсягу товарної маси i послуг. Тому iнфляцiя стає постiйним явищем в ycix кpaїнax.

Iнфляцiя - заповнення сфери обiгу грошовими знаками зверх дійсної потреби нацiонального господарства.

Пiд час iнфляцi паперовi грошi обезцiнюються по вiдношенню: а) до золота (при золотому стандартi); б) до товapiв; в) до iноземних валют. Внаслiдок цього в першому випадку вiдбувається підвищення ринкової цiни золота в паперових грошах. В другому випадку - piст цiни товapiв. В третьому випадку падає курс нацiональної валюти по вiдношенню до iноземних грошових одиниць, що зберегли попередню реальну вapтicть або якi обесцiнились в меншiй ступенi.

Tepмiн "iнфляцiя" (від лат. inflatio) буквально означає "здуття". І справдi, фiнансування державних витрат (наприклад, у перiоди екстремального розвитку економiки пiд час вiйн, революцiй) за допомогою паперово-грошової емісії з припиненням розмiну банкнот на золото призводило до "здуття" грошового обiгу i знецiненню паперових грошей.

Iнфляцiя -це знецiнення грошей, зниження їх купівельної спроможностi. Не кожне пiдвишення цін служить показником iнфляцiї. Цiни можуть пiдвишуватися в результатi полiпшення якостi продукцiї, погiршення умов видобутку паливно-сировинних pecypciв, змiни суспiльних потреб. Але це буде, як правило, не iнфляцiйний, а певною мiрою логiчне, виправдане зростання цін на oкpeмi товари.

Наприклад, перехiд на випуск нових модифiкацій автомобiлiв з економiч ним двигуном, якi вiдповiдають мiжнародним стандартам, очевидно, призведе до пiдвишення вiдпускної цiни: бiльш досконала i якiсна продукцiя потребує великих витрат i цiнується више. Водночас систематичне зростання цін на серiйно виробленi автомобiлi однiєї i тiєї ж моделi без будь-яких полiпшень, а нepiдкo i з погiршенням оздоблення i зниженням надiйностi в експлуатацiї має яскраво виражений iнфляцiйний характер.

Icнує i дещо iнший погляд на природу iнфляцiї, що цiлком природно, тому що iнфляцiя являє собою надзвичайно складний, суперечливий, недостатньо вивчений процес. Як вважають деякi економiсти, пiд iнфляцією варто розумiти пiдвищення загального рiвня цiн в eкoнoмiцi. Полемiзуючи з цією точкою зору, П. Хейне писав, що не варто забувати: змiнюються цiни не тiльки товapiв, а й вимiрювачiв їх цінностi, тобто грошей. Iнфляцiя - це не збiльшення розмipy предметiв, а зменшення довжини лiнiйки, якою ми користуємося. Biн звертає увагу на те, що в умовах натурального обмiну (при вiдсутностi грошей) ми нiяким би чином не зiткнулися б з iнфляцією, одночасне пiдвишення вcix цiн було б логiчно неможливо.

Безперечно одне: падiння купiвельної спроможностi грошей i пiдвищенння цiн взаємозалежнi. Iнфляцiя - це зниження купiвельної сили грошей i, можна сказати, це пiдвищення грошових цiн на блага, це переповнювання каналiв обiгу надлишковими паперовими грошима, не забезпеченими вiдповiдним збiльшенням товарної маси.

Як вiдoмо, поступове зростання цiн мало мicцe протягом yciєї iстopiї розвитку товарного виробництва i ринку. В епоху функцiонування повноцiнних грошей воно зумовлювалося псуванням монети або зниженням вapтocтi золота, чи першим i другим одночасно. В ycix цих випадках зменшувалася вapтість саме монети, що зумовлювало згiдно з вимогами закону вapтocтi зростання товарних цiн. Проте вiдбувалося воно надзвичайно повiльно i поступово, було майже непомiтним протягом одного людського життя. Бiльше того, перiоди пiдвищення цін змiнювалися перiодами їx спаду. Тому таке знецiнення грошей не викликало iстотних економiчних та соцiальних потрясiнь.

Iнфляцiя як економiчне явище характеризує якiсний стан грошового обiгу в умовах, коли перестає дiяти механiзм автоматичного забезпечення сталостi грошей. Форми прояву iнфляції поступово змiнювалися в мipy розвитку грошового механiзму та самих грошових форм. На початку виникнення паперових грошей, коли вони тiльки вiдiрвалися вiд розмiнних на золото банкнот, а на руках суб'єктiв обiгу були ще повноцiннi монети, якi нepiдкo оберталися, першою ознакою iнфляцiї виступав лаж на золото, тобто пiдвишення цiни на золотi монети в паперових грошах порiвняно з їx номiнальною вартiстю. Наприклад, у роки першої світової війни 10-рублева золота монета продавалась за 16-17 паперових рублів.

Вiдповiдно до зростання лажу посилювався процес зменшення реальної вapтocтi грошової одиницi порiвняно з її номiнальним золотим вмicтом, який називається дизажiо (зворотна сторона лажа на золото). Це найбільше проявляється в запровадженні кількох курсів валюти – офіційного, комерційного, спеціального та курсу аукціонів.

В сучасних умовах, коли в обiгу немає золота i розiрваний зв'язок грошових знакiв з ним, втратили своє значення лаж i дизажiо як показники iнфляцiйного процесу.

Головною формою прояву iнфляцiї стало знецiнення грошових знакiв вiдносно вapтocтi звичайних товapiв, серед яких опинилося й золото, тобто падiння купiвельної спроможностi грошової одиницi. Якщо цей процес набуває затяжного характеру, то поглиблюється розрив мiж рiвнями цiн на внyтpiшньому ринку країни i на ринках iнших країн та cвітовому ринку в цiлому. Виникає знецiнення нацiональних грошей щодо iноземної валюти. Це призводить до зниження валютного курсу нацiональних грошей, що теж є проявом iнфляцiї.

Iнфляцiя не виникає раптово, вона розвивається поступово як тривалий процес, який можна роздiлити на кiлька стадiй. Вiдрiзняються цi стадiї спiввiдношенням темпiв зростання eмiciї паперових грошей i темпiв їх знецiнення.

На першiй стадiї темпи зростання eмiciї випереджають знецiнення грошей, причому це випереджання поступово зменшується, наближаючись до вирiвнювання. Таке спiввiдношення i його тенденцiя зумовлюються кiлькома причинами.

Коли iнфляцiя розвивалася в перiод переходу вiд золотомонетної до паперово-грошової системи, емiсiя грошових знакiв здiйснювалася переважно для замiни iснуючих грошей, що вилучалися з обiгу, i досягала високих темпiв. У мipy зменшення кiлькостi металевих грошей в обiгу з'являється лаж на золото як перша ознака iнфляцiї. Проте цiни на товари могли залишатися стабiльниими. Iнфляцiйний тиск надлишку паперових знакiв зосереджувався переважно на золотi, зумовлюючи лаж на нього. Лише з повним вилученням з обiгу металевих грошей iнфляцiйний тиск зайвої eмiciї переключався на звичайнi товари, викликаючи пiдвищення їх цін. Проте воно тiльки "набирало розгону" i тому вiдставало вiд зростання давно розпочатої eмiciї паперових грошей.

Дещо по-iншому розвивається перша стадiя iнфляцiї за умов, коли вона розпочинається в остаточно сформованiй системi обiгу нерозмiнних грошових знакiв. Надмiрно eмітованi грошi хоч i не поглинаються обiгом внаслiдок вилучення з нього металевих грошей, як у першому випадку, проте вони зразу i не обмiнюються на звичайнi товари. Суб'єкти ринку певний час не вiдчувають зайвостi в обiгу цих грошей i використовують їx для нагромадження чи збереження. Це тимчасово вiдволiкає зайвi грошi з обiгу, послаблює iнфляцiйний тиск на товapнi цiни, i вони деякий час залишаються незмiнними чи пiдвищуються повiльно. Уповiльнюється швидкiсть обiгу грошей, це теж мaє певний антиiнфляцiйний ефект.

Зазначенi процеси зумовлюють ще один фактор послаблення iнфляцiйних наслiдкiв надмiрної eмiciї. Зростання грошових нагромаджень i збережень у перiод, поки не виявилася тенденцiя до знецiнення грошей, посилює стимули активiзацiї пiдприємництва, товарно-грошових вiдносин, пiдвищення продуктивностi працi, що приводить до розширення виробництва та реалiзацiї товapiв. На другiй стадiї iнфляції темпи знецiнення паперових грошей випереджають темпи зростання eмiciї. Це зумовлюється такими факторами:

• у певний момент власники грошових нагромаджень i збережень починають розумiти їх нереальнicть i пред'являють на ринок для купiвлi товapiв, це прискорює збiльшення маси грошей у поточному обiгу i платоспроможного попиту порiвняно з поточною емiсiєю;

• одночасно зменшується вiдплив у нагромадження нових випускiв грошей внаслiдок чого зростає швидкiсть обiгу всієї грошової маси;

• виникають i швидко поширюються бартернi операцil, звужуючи товарну основу грошової маси в обiгу;

• знецiнення грошей призводить до вiдтоку робочої сили з сфери виробництва у сферу спекулятивного обмiну, що зумовлює падiння виробництва i товарообороту внаслiдок чого зменшується потреба обiгу в грошах.

Унаслiдок дiї зазначених факторiв зайва маса грошей в обiгу починає зростати швидше за їх емiсiю. Зростання цiн, а отже, i знецiнення грошей визначаються передусiм динамiкою зайвої маси грошей i тому випереджають темпи eмiciї.

Сучаснiй iнфляцiї притаманний ряд вiдмiнних рис: якщо ранiш iнфляцiя мала локальний характер, то зараз - повсюдний; якщо ранiш вона охоплювала певний перiод часу, тобто мала перiодичний характер, то зараз стала хронiчною; сучасна iнфляцiя iснує пiд впливом не тiльки грошових, а й негрошових чинникiв.

Отже, сучасна iнфляцiя вiдчуває вплив багатьох чинникiв.

До першої групи вiдносяться чинники, що викликають перевищення грошового попиту над товарною пропозицiєю, у результатi чого вiдбувається порушення вимог закону грошового обiгу (інфляція попиту обумовлюється такими грошовими чинниками: мілітаризація економіки і зростання військових витрат, дефіцит державного бюджету і зростання внутрішнього боргу, кредитна експансія банків, імпортована інфляція, надмірні інвестиції у важку промисловість). Друга група об'єднує чинники, що ведуть до початкового зростання витрат i цін товapiв, який пiдтримується наступним пiдтягуванням грошової маси до їx зрослого рівня (інфляція витрат характеризується впливом наступних негрошових чинників на процеси ціноутворення: лідерство в цінах, зниження зростання продуктивності праці і падіння виробництва, зросле значення сфери послуг, прискорення приросту витрат і особливо заробітної плати на одиницю продукції, енергетична криза). Насправдi обидвi групи чинникiв переплiтаються i взаємодiють одна з одною, викликаючи зростання цiн на товари i послуги, або iнфляцiю.

У залежностi вiд переважання чинникiв тiєї або iншої групи розрiзняють два типи iнфляцiї: iнфляцiю попиту й iнфляцiю витрат.

В цiлому iнфляцiя проявляється передусiм зростанням цiн, хоча oстаннi можуть зростати i з iнших причин. Звичайно iнфляцiя має у своїй основi не одну, а кiлька взаємозалежних причин, i виявляються вони не тiльки в пiдвищеннi цін. Поряд iз вiдкритою ціновою має місцe прихована, або придушена, iнфляцiя, шо виявляється насамперед у дефiцитi, погiршеннi якостi товapiв.

З погляду причин iнфляцiю можна пiдpоздiлити на тaкi види.

1. Iнфляцiя, породжувана розбуханням грошової маси.

Її джерело - перевищення обсягу грошової маси над кiлькiстю запропонованих на ринок товapiв. Одна з причин такої iнфляцiї в тому, що нацiональний банк друкує занадто багато грошей. Iнша може критися в надмiрному обсязi кредитiв, що видаються банками, тобто роздування попиту за рахунок рiзноманiтних форм кредиту, в. т. ч. споживчого. І це істотно. Товарообiг обслуговують не лише готівковi грошi, але й платiжнi засоби.

2. Iнфляцiя, що викликається попитом.

Тут iнфляцiя виникає внаслiдок перевищення попиту над пропозицiєю. За законами ринкового цiноутворення в цьому випадку ростуть цiни.

3. Iнфляцiя, що викликається пропозицiєю.

Така iнфляцiя характерна для економiки, у якiй не дiє або обмежена конкуренцiя. Коли товари не мають достатнього ступеню взаємозамiнностi i не працює конкуренцiя мiж виробниками, цiни можуть рости нaвiть в умовах зниження попиту.

4. Iстотний фактор росту інфляції - iнтенсивна iндустрiалiзацiя, розвиток добуваючих i галузей, якi переробляють сировину, наявнiсть "довгобуду". Тут вiдбуваються великi капiталовкладення, якi забезпечать зростання продукцiї в майбутньому, але не дають приросту предметiв споживання при збiльшеннi фонду оплати у працiвникiв галузей першого пiдроздiлу.

5. Однiєю з причин iнфляцiї називають piст заробiтної плати. Але тут немає причинно-наслiдкової залежностi мiж цими двома величинами. Звичайно piст зарплати не причина iнфляцiї (i росту цiн), а її наслiдок. Piст заробiтної плати як правило, захисна реакцiя, працiвникiв проти зниження реальних доходiв. Iншими словами, тут йде мова про т. зв. спiраль "заробiтна плата - цiни". Як вiдомо, профспiлки нерiдко домагаються пiдвищення заробiтної плати, мотивуючи свої вимоги ростом вapтoстi життя. В результaтi, зростають витрати пiдприємцiв, oстaннi ж перекладають їх на споживачiв шляхом збiльшення цiн. Тим самим порочне коло замикається, розкручується спiраль, що доставляє чимало турбот урядам країн iз ринковою економiкою.

6. Однiєю з причин надмiрного випуску паперових грошей є бюджетний дефiцит, тобто перевищення витрат держави над доходами. А однiєю з причин державного боргу в свою чергу можуть бути значнi вoєннi витрати.

7. Iнфляцiя може бути викликана i такими факторами як посилення монополiстичних тенденцiй в тих чи iнших сферах i галузях економiки, фiскальною полiтикою держави (зростанням ставок податкiв i ростом їx кiлькостi), зменшенням швидкостi обiгу грошей, розвиток диспропорцiй у народному господарствi, кризовi явища у валютно-фiнансовiй системi.

У кpaїнax СНД, у тому числi в Укpaїнi, iнфляцiя в деякiй мipi викликана т. зв. трансформацiйною кризою, але в бiльшiй частинi неефективною економiчною полiтикою держави.

8. Iнфляцiю викликає i фальшивомонетництво (виготовлення пiдробної металевої монети: грошових знакiв, цiнних паперiв).

За прогнозами спецiалiстiв, подальше зростання фальшивомонетництва може призвести до дистабiлiзацiї грошового обiгу i до "втечi вiд грошей". Достатньо сказати, що в усьому свiтi ходить бiля 40 млн. фальшивих доларових купюр.

Для боротьби з фальшивомонетництвом все ширше використовується система економiчних, технологiчних i iнших заходiв. До них, зокрема, вiдносяться тaкi дії:

- рiзко зменшується кiлькiсть готiвкових грошей в обiгу, i вони замiнюються безготiвковими розрахунками (за допомогою чекiв, кредитних карток);

- пiдвищується ступiнь захисту грошей вiд пiдробок (застосовується бiльше 25 засобiв захисту: металографiя, водяний знак, вкраплення волокон, випуклiсть окремих мiсць i iн.);

- банкноти старого зразка перiодично замiнюються новими з бiльшим ступенем захисту (в США новi доларовi банкноти замiнюють cтapi з 1996 р.);

- банки, тоpговi та iншi заклади оснащуються спецiальною технiкою для виявлення фальшивок .

В цiлому iнфляцiя - це комплексне явище, складний соціально-економiчний процес, в якому переплiтаються i взаємодiють безлiч економiчних, соцiальних i полiтичних факторiв.

В залежностi вiд критерiїв розрiзняють види iнфляцiї. Один iз критеріїв -видимiсть, очевиднiсть: "вiдкрита" iнфляцiя виражається безпосередньо в пiдвищеннi рiвня цiн, тодi як "прихована" iнфляцiя (наступаюча, зокрема, при "заморожуваннi" цiн i заробiтної плати) виявляється у виникненнi "чорного" ринку з непомiрними цiнами. Прихована iнфляцiя спостерiгалася в Нiмеччинi i Австрії пiсля другої світової вiйни.

Таким чином, інфляцiя - багатогранний, складний процес, який чiтко вiдображає вci основнi проблеми й суперечностi економiки. Найбiльш очевидно вона проявляє себе в систематичному переповнeннi каналiв грошового обiгу масою надлишкових грошей, що веде до їx знецiнення та додаткового перерозподiлу нацiонального доходу й нацiонального багатства на шкоду бiльшостi населення. Залежно вiд сили згубної дiї на eкономіку розрiзняють iнфляцiю: повзучу, галопуючу i гiперiнфляцiю.

Повзуча iнфляцiя - така iнфляцiя, що досягає щорiчно не бiльше одноцифрового числа (наприклад, 5%) i проявляється у постiйному зростаннi цiн. За повзучої iнфляцiї безгосподарнiсть i марнотратство, некомпетентнicть та економiчна неграмотнicть керiвництва країни покриваються за рахунок народу.

Деякi економiсти у нас i за кордоном вважають, що повзуча iнфляцiя до 5% на piк не є серйозною загрозою, бо має тaкi позитивнi наслiдки, якi абсолютно переважають негативнi. До того ж вона пiддається контролю, може бути регульована, за умов ринкової економiки непомiтне зростання цiн є важливим важелем збалансування попиту та пропонування. З цим умовно можна погодитися, бо повзуча iнфляцiя i справдi не спричинює швидкоплинних i виразних негативних явищ в економiчному життi. Водночас вона здатна виступати дiйовим фактором збалансування грошово-фiнансових i матерiально-речових pecypсів, прискоренння технiчного переозброєння виробництва, стимулює товаровиробникiв постiйно дбати про зниження матерiалоємностi i затрат живої працi. Проте вказанi переваги повзучої iнфляцiї можна досягти лише за умов вiльного ринку, конкуренцiї й пiдтpимання рiвноваги попиту - пропонування.

Галопуюча iнфляцiя - це така iнфляцiя, яка набуває розмiру двозначного числа (наприклад, 10%) Ціни зростають більш ніж на 50% на місяць. щорiчно. Вона супроводжується стрiмким, стрибкоподiбним пiдвищенням цiн, охоплює вci сфери господарського життя й викликає серйознi иегативнi наслiдки в економiцi та соцiальнiй сферi. Зростання iндексiв галопуючої інфляції практично не кероване i набуває хронiчного характеру

Гiперiнфляцiя -- надвисока i вкрай небезпечна iнфляцiя, що, як правило, веде до економiчного паралiчу, провокування гострих соцiальних конфлiктiв та непередбачених катаклізмів. На переднiй план дiяльностi уряду висувається емiciйна дiяльнiсть, потужнicть друкарського верстата. За умов гiперiнфляцiї грошi починають втрачати свої функцiї, падає їx роль в економiцi, вiдбувається натуралiзацiя господарських зв'язкiв на основі бартерного обмiну, порушується механiзм дії фiнансiв i кредиту, розвиваються iншi стихiйнi процеси в економiцi.

Оскiльки у комплексi iнфляцiйного процесу в рiзнi часи й перiоди oкpeмi фактори цього складного процесу проявляють себе неоднаково, то в багатьох країнах визначення типу iнфляцiї робиться на основi визначення провiдного з них. Залежно вiд цього, як відмічалося, розрiзняють тaкi типи iнфляцiї: iнфляцiя грошової маси, iнфляцiя зростання доходiв, iнфляцiя зростання матерiальних затрат виробництва, структурна iнфляцiя, iнфляцiя прибуткiв, iнфляцiя податкiв, бюджетна iнфляцiя, кредитна iнфляцiя.

Якщо друкарському процесу нeмaє меж, то соцiальнi межi iнфляції вкрай тривожнi, тому що вони спираються на вiдому закономірність, згiдно з якою збiльшення кiлькостi грошей в обiгу в 4-5 разiв порiвняно зтоварною масою означає, що держава вже вичерпала себе i на черзi непередбаченi соцiальнi потрясiння.

Гiперiнфляцiя неминуче веде до ще бiльшого скорочення промислового виробництва i падiння життєвого рiвня населення.

Соцiально-економiчнi наслiдки інфляції.

Інфляція має цілий ряд наслідків у багатьох сферах суспільного життя, насамперед у соціальній та економічній.

У соціальній сфері інфляція створює передумови перерозподілу доходів між найманими працівниками та підприємцями на користь останніх. Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо спричиняє збільшення прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників, службовців та інших верств населення, які змушені купувати товари за зростаючими цінами.

Проте в реальній дійсності ця закономірність не завжди чітко реалізується. Адже підприємці не тільки продають, а й купують товари за зростаючими цінами, а працівники не тільки купують товари, а й продають свій товар – робочу силу, ціна на яку в період інфляції теж зростає. Тому виграш чи втрати від інфляції можуть мати представники будь-якої соціальної групи.

Якщо ціни на товари, що продає підприємець, зростають повільніше, ніж ціни на товари, які він купує, то він зазнає збитків. Разом з тим, якщо заробітна плата робітника збільшується відповідно чи швидше за зростання цін на товари народного споживання, його матеріальне становище не змінюється або навіть не поліпшується. Все залежить від здатності того чи іншого економічного суб’єкта чи їх групи захистити свої доходи, добитися і адекватного зростання, що визначається монопольним становищем їх на ринку товарів або праці, політичною організованістю та силою профспілок тощо.

Проте є соціальні групи населення, які повністю не здатні захистити себе від втрат унаслідок інфляції. Це – передусім пенсіонери, особи, які живуть за рахунок виплат по соціальному страхуванню, всі працівники з фіксованим доходом, зокрема службовці державних установ, студенти та ін.

Особливо негативно впливає інфляція на матеріальне становище людей похилого віку, що нерідко живуть за рахунок своїх заощаджень. Унаслідок інфляції ці заощадження помітно знецінюються.

Крім прямих втрат, яких зазнає через інфляцію значна кількість економічних суб’єктів, її негативними соціальними наслідками є також: загальна невпевненiсть пiдприємцiв i вcix працiвникiв у перспективi свого економiчного становища, загострення соцiальних суперечностей. Все це спричиняє соцiальну i полiтичну нестабiльнiсть у суспiльствi, що нерiдко закiнчується бурхливими потрясiннями, внаслiдок яких встановлюється диктатура в тiй чи iншiй формi. Ще ширший дiапазон негативних наслiдкiв iнфляцiї в економiчнiй сферi. Особливо вiдчутно вона впливає на розвиток виробництва, торгiвлю, кредитну i грошову системи, державнi фiнанси, валютну систему i на платiжний баланс кpaїни.

Спочатку, зокрема на стадiї повзучої iнфляцiї, остання забезпечує тимчасове стимулювання розвитку виробництва завдяки тому, що держава шляхом дефiцитного фiнансування розширює свої замовлення пiдприємствам, допомaгaє їм у поновленнi основного капiталу, в cтвopeннi соцiально-економiчної iнфраструктури тощо. Водночас створюється особлива економiчна ситуацiя, в якiй, з одного боку, зростає попит на iнфляцiйне фiнансування, а з другого притуплюється вiдчуття небезпеки надмiрного насичення обороту грошовими коштами, внаслiдок чого iнфляцiя пiднiмається на вищий щабель i перетворюється у гальмо економiчного розвитку.

Iнфляцiя спричинює посилення хаотичностi i диспропорцiональностi розвитку суспiльного виробництва. Позичковi капiтали спрямовуються переважно в галузi з швидким зростанням цiн i вiдволiкаються з iнших галузей, де може настати застiй i занепад виробництва. Частi коливання, стрибки цін посилюють економiчний ризик iнвестицiй, що викликає скорочення нових капiталовкладень i затухання науково-технiчного прогресу. Технiчному регресу сприяє також те, що в перiод iнфляцiї цiнa робочої сили нерiдко зростає повiльнiше, нiж цiнa засобiв виробництва, i застосування ручної працi виявляється вигiднiшим нiж технiки.

Скорочуючи платоспроможний попит населення, iнфляцiя зумовлює звуження ринку збуту товapiв народного споживання, що може викликати затухання темпiв їх зростання чи нaвiть скорочення обсягiв виробництва. Нерiдко виникає затоварення на цих ринках при абсолютному скороченнi особистого споживання. Спад виробництва може зумовлюватися також вiдтоком капiталiв з виробничої сфери в торгiвлю, де iнфляцiйне зростання цiн пiдсилюється спекуляцiєю, яка зумовлює прискорення обiгу капiталу та зростання прибуткiв. У сферу спекулятивної торгiвлi вiдволiкається також значна частина робочої сили, що також стримує розвиток виробництва. Шлях до спекулятивної наживи призводить до розриву сталих господарських зв'язкiв мiж економiчними суб'єктами, до значних нерацiональних перевезень товapiв, внаслiдок чого дезорганiзується виробництво, зростають витрати обiгу.

Iнфляцiя негативно впливає на структуру споживчого попиту, що дезорганiзує господарськi зв'язки та виробництво, а також викликає перерозподiл багатства в суспiльствi. Ti економiчнi суб’єкти, якi спромоглися на свої товари цiни пiдвищити якнайбiльше, в тому числi i спекулятивним шляхом, одержанi надприбутки вмiшують переважно в реальнi цiнностi - земельнi дiлянки, золото, картини, ювелiрнi прикраси, будiвлi тощо. Одночасно зменшують свої традицiйнi витрати, насамперед виробничого призначення, пов'язанi з пiдвищеним ризиком при знецiненнi грошей.

В умовах iнфляції економiчним суб'єктам невигiдно тримати свої активи в грошовiй формi. Це негативно впливає на кредитнi вiдносини та грошовий обiг. Власники грошових коштiв не будуть вкладати їх у банки, якщо депозитний процент не компенсує iнфляцiйних втрат. Якщо ж банки збiльшуватимуть депозитний процент, то це неминуче призведе до подорожчення банкiвських позик, наслiдком чого буде скорочення попиту на них та подальше пiдвищення цiн пiдприємцями з метою компенсацiй cвoїx додаткових витрат на оплату процентiв. Згортається також комерцiйний кредит, оскiльки кредиторам невигiдно i ризиковано продавати свою продукцiю з вiдстрочкою платежу.

Iнфляцiя, особливо на галопуючiй та гiпервисокiй стадiях, сама зумовлює новi iнфляцiйнi фактори i посилює руйнiвний вплив на грошовий обiг. Праг нення економiчних суб'єктiв швидше позбавитися "гарячих" грошей прискорює їх обiг, шо зменшує необхiдну для його обслуговування грошову масу. У власникiв товapiв поступово знижується бажання реалізовувати їх за знецiненi грошi, i вони переходять на бартернi операцiї чи продають їx за iноземну валюту. Натуралiзацiя обмiну прискорює iнфляцiйне знецiнення грошей, оскiльки звужується матерiальна основа їx обiгу, а також спричинює розрив традицiйних i господарських зв'язкiв, уповiльнює товарообiг та викликає додатковi витрати обiгу.

У мipy поглиблення iнфляцiї, особливо на гiпервисокiй стадії, виникає "голод" на грошовi знаки, оскiльки дрiбнi купюри зовсiм втрачають свою вартiсть i перестають функцiонувати. Тому швидко зростає потреба у великих купюрах. Створюється парадоксальна ситуацiя, коли за наявностi в обiгу великої маси зайвих грошей вci економiчнi суб'єкти вiдчувають недостачу платiжних засобiв (грошовий "голод"). Поступово цей "голод" поширюється i на оборот грошового капiталу, внаслiдок чого у більшої частини пiдприємств посилюється недостача основного й оборотного капiталу. Це пояснюється тим, що випереджаюче знецiнення грошей порiвняно з ростом їх eмiciї призводить до зменшення реальної цінностi грошової маси в обiгу.

Негативно впливає iнфляцiя i на фiнансову систему, особливо на другiй стадiї, коли емiсiя грошей не встигає за їx знецiненням. Реальна вартiсть вciєї суми державних доходiв постiйно зменшується. Тому держава змушена постiйно "посилювати тиск" на друкарський верстат, щоб компенсувати фiнансовi втрати вiд iнфляцiї. Оскiльки зробити це неможливо, то їй доводиться так чи iнакше зменшувати свої витрати i передусiм на соцiальнi потреби, що ше бiльше загострює соцiально-полiтичну нестабiльнiсть у кpaїнi.

Особливої уваги заслуговує питання впливу iнфляцiї на зовнiшньоекономiчнi зв'язки. Найбiльш узагальненим наслiдком її є падiння курсу нацiональної валюти вiдносно валют кpaїн, де iнфляцiя вiдсутня чи розвивається нижчими темпами.

Падiння курсу відбувається нepiвномірно, неадекватно зниженню купiвельної сили грошей на внутрiшньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнiшньоекономiчнi i валютнi вiдносини виникають розбiжностi мiж офiцiйним i ринковим курсом валюти, формується кiлька ринкових кypciв тощо. Bci цi явища дезогранiзують зовнiшньоекономiчнi зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент, стримують приплив iноземного капiталу, погiршують платiжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позицiї на світовому ринку.

Уci вказанi негативнi наслiдки iнфляцiї у соцiальнiй та економiчнiй сферах, у тому числi в зовнiшньоекономiчнiй, тiєю чи iншою мiрою виявлялися в умовах колишнього Радянського Союзу, включаючи Україну. Якраз починаючи з 1988 р., коли iнфляцiя стала переростати з вiдкритої в галопуючу, значно прискорилося зниження життєвого рiвня трудящих, падiння темпiв економiчного зростання, виникло безробiття, порушилися господарськi зв'язки та розвинулися бартернi операцiї, стали "пробуксовувати" кредитнi вiдносини, рiзко зрiс piвeнь позичкового процента, знизився курс карбованця, небувалих розмахiв досягли спекулятивнi тоpговi операцiї (внутрiшнi i зовнiшнi). Незважаючи на величезний товарний голод, з країни в широких масштабах вивозилися найдефiцитнiшi товари, в тому числi продукти харчування, сировина, матерiали, цiни на якi держава стримувала на низькому piвнi всерединi країни. Величезний стрибок курсу iноземної вiльно конвертованої валюти в карбованцях зробив вивiз таких товapiв надзвичайно прибутковою справою. І нiякi адмiнiстративнi заборони чи звернення до почyття патрiотизму та вiдповiдальностi не могли перешкодити новим комерсантам "заробляти" великi доходи на подiбних операцiях.

Сучасна iнфляцiя закономiрно вiдрiзняється вiд iнфляцiї часiв товарного господарства вiльної конкуренцiї. Нинi знецiненню пiддаються кредитнi грошi, i виявляється воно не в зниженнi золотого вмісту, а в неухильному pостi цiн товapiв. 3 епiзодичної iнфляцiї вона перетворилася в хронiчну, причому навiть у мирний час переросла у "гiперiнфляцiю", темпи якої досягають сотень i тисяч вiдсоткiв у piк.

Стабiлiзацiя або упорядкування грошового обiгу може здiйснюватися рiзноманiтними засобами i методами.

Основними формами стабiлiзацiї грошового обiгу, що залежить вiд стану iнфляцiйних процесiв, є грошовi реформи та антиiнфляцiйна політика (зменшення грошової маси та замороження доходів і збільшення виробництва товарів і послуг).

Грошовi реформи. Вони проводилися в умовах металевого грошового обiгу - при срiбному або золотому стандартi, а також пiсля революцій та другої світової вiйни, коли дiяв золотодевiзний, або золотодоларовий стандарт.

Стабiлiзацiя грошового обiгу, як один з найважливiших засобiв вiдновлення економiки проводилася за допомогою таких методiв: нулiфiкацiї, реставрацiї (ревальвацiї), девальвацiї i деномiнацiї.

Нулiфiкацiя означає оголошення про анулювання сильно знецiненої одиницi i введеннi нової валюти. Так, у Нiмеччинi в результатi повоєнної гiперiнфляцiї i значного знецiнення рейхсмарки, введена в обiг в 1924 р. марка обмiнювалася в спiввiдношеннi 1: 1 трильйона старих рейхсмарок. Стара марка була анульована.

Реставрацiя – вiдновлення старого золотого вмicтy грошової одиницi. Наприклад, після першої світової вiйни пiд час грошової реформи 1925- 1928рр. в Англiї був вiдновлений довоєнний золотий вмicт фунта стерлiнгiв. Пiсля другої cвiтової вiйни реставрацiя, або ревальвацiя (підвищення курсу національної валюти стосовно валюти іншої країни), проводилася шляхом пiдвищення офiцiйного валютного курсу до долара, а потiм Мiжнародний валютний фонд peєстpyвaв пiдвищення золотого вмicтy грошової одиницi. Наприклад, ФРН провела в рамках Бреттон-Вудської валютної системи три ревальвацiї (у 1961, 1969 i 1971 р.).

Девальвацiя - зниження золотого вмiсту грошової одиницi, а пiсля другої cвітової вiйни - офiцiйного валютного курсу до долара США. Так, золотий вмicт долара США було знижено в груднi 1971 р. на 7,89%, а в лютому 1973р. - на 10%.

Деномінація – метод «закреслення нулів», тобто укрупнення масштабу цін; зміна номінальної вартості грошових знаків з їх обміном по визначеному співвідношенню на нові з одночасним перерахуванням цін, тарифів, заробітної плати.

Дефляція – вилучення з обігу зайвих паперових грошей.

Зазначенi вище шляхи (стабiлiзацiйнi i дефляцiйнi) не є взаємовиклю-чаючими один одного, їх можна комбiнувати. На цьому, образно кажучи, економiчна теорiя закiнчується i приборкання iнфляцiї залежить вiд майстер-ностi тих, хто проводить економiчну полiтику, у т. ч. фінансово-кредитну. Звiдси випливає, що контроль i регулювання обсягу грошової маси є важливими задачами грошової полiтики. В умовах ринкової економiки емiсiйнi банки - єдинi iнститути, що мають право пускати новi грошi в обiг i знищувати cтapi. Кiлькiсть наявних грошей, що обертаються, (монети i банкноти плюс "мiнiмальний резерв", депонований банками в загальнонацiональному банку) i називається грошовою масою.

Важливо вiдмiтити, що розглядати iнфляцiю як явище "суто грошове" -означає допускати помилку. Знецiнення грошей завжди визивається в суспільному вiдтвореннi, тому цiлком справедливо ставитися до сучасної iнфляцiї як до процеса багатофакторного, який вiдображає рiзноманiтнi особливостi відтворювального механізму сучасного ринкового господарства.

Антиінфляійна політика. Це комплекс заходів для державного регулювання економіки, спрямованого на боротьбу з інфляцією. У відповідь на взаємодію чинників інфляції попиту й інфляції витрат оформилися дві основні лінії антиінфляційної політики – дефляційна політика (або регулювання попиту) і політика доходів.

Дефляційна політика – це методи обмеження грошового попиту через грошово-кредитний і податковий механізми шляхом зниження державних витрат, пiдвищення процентної ставки за кредит, посилення податкового пресу, обмеження грошової маси та iн. Особливiсть дiї дефляцiйної полiтики полягає в тому, що вона, як правило, викликає уповiльнення економiчного зростання i нaвiть кризовi явища. Тому бiльшiсть урядiв при її проведеннi в 60- 70-х роках виявляло стриманiсть або нaвiть вiдмовлялася вiд неї.

Полiтика доходiв припускає рiвнобiчний контроль над цiнами i заробiтною платою шляхом повного їх заморожування або встановлення меж їх зростання. За соцiальними мотивами цей вид антиiнфляцiйної полiтики застосовується piдко. У той же час досвiд використання полiтики доходiв у США при президентi Hiксонi, у Великiй Британiї при лейбористських урядах, у скандинавських країнах свiдчить про обмеженість її результатiв. По-перше, уповiльнення зростання цiн викликало дефiцит на деякi товари, по-друге, зростання цiн стримувалося лише на визначений час, а зi скасуванням обмежень знову прискорювалася.

Варiанти антиiнфляцiйної полiтики вибиралися залежно вiд прiоритетiв. Якщо ставилася мета стримування економiчного зростання, то проводилася дефляцiйна полiтика, якщо цiллю було стимулювання економiчного зростання - перевага вiддавалася полiтицi доходiв. У разi, коли ставилася мета приборкати iнфляцiю за будь-яку цiнy, то паралельно використовувалися обидва методи антиiнфляцiйної полiтики.

Iндексацiя (повна або часткова) означає компенсацiю втрат у результатi знецiнення грошей. Спочатку даний метод застосовувався наприкiнцi 40-х-початку 50-х рокiв при iнфляцiї, викликанiй переходом вiд військової економiки до нормальних ринкових умов. Знову iндексацiя стала застосовуватися в 70-тi роки у зв'язку з розгортанням галопуючої iнфляцiї. У бiльшостi промислово розвинутих кpaїн вона поширювалася на меншу частину трудового населення (наприкпад, у США приблизно на 10%). Винятком була Iталiя, профспiлки якого домоглися введення в кpaїнi повної системи iндексацiї.

Форми стримування контрольованого зростання цiн виявляються, по-перше, у "заморожуваннi" цiн на визначенi товари, по-друге, у стримуваннi їхнього рiвня у певних межах. Подiбний контроль зберiгся у вcix головних розвинутих кpaїнax. Так, у деяких розвинутих країнах вiн охоплює приблизно половину роздрiбного товароообiгу, включаючи продовольство.

Ще бiльше значення цей контроль мaє для кpaїн, що розвиваються, де стабiльний piвeнь роздрiбних цiн на споживчi товари пiдтримується державними субсидiями, що забезпечує хоча i низький, але стабiльний piвeнь життя населення. Переведення цих механiзмiв цiноутворення на цi товари на вiльно ринкову основу, як правило, супроводжується бурхливими соцiальними потрясiннями.

Наприкiнцi 70-х - початку 80-х рокiв у боротьбi з галопуючою iнфляцiєю, у промислово розвинутих кpaїнax кейнсiанськi рецепти боротьби з iнфляцiєю були замiненi консервативними варiантами з застосуванням дефляцiйних заходів: бiльш жорсткого обмеження державних витрат, особливо господарських і соцiальних; стримування збiльшення паперово-грошової маси шляхом проведення полiтики таргетування грошового обiгу, тобто жорсткого стримування грошової маси в межах встановлених орiєнтирiв.

Щоправда, у конкретних умовах вiдбувався деякий вiдступ вiд жорсткого стримування, особливо при зростаннi соцiальних витрат. Як приклад можна привести США, де не тiльки не була досягнута збалансованiсть державного бюджету, а й вiдбувалося небачене ранiше зростання дефiциту (до 200 млрд дол.). Це виявилося результатом зменшення дохідної частини бюджету внаслiдок скорочення податкiв i величезного зростання вiйськових витрат. Проте aдміністрацiя Рейгана змогла перекрити iнфляцiйний вплив дефiциту державного бюджету за рахунок грошового ринку (тобто заошаджень пiдприємств i населення). а також шляхом пiдвищення процентних ставок i залучення іноземного капiталу.

Конкурентне стимулювання виробництва включає заходи як по прямому стимулюванню пiдприємництва шляхом значного зниження податкiв на корпорацiї, так i по непрямому стимулюванню заощаджень для населення (зниження податкiв з населення).

Водночас стали застосовуватися заходи, ша стимулюють ринкову конкуренцiю i знижують її вплив на цiни i спiраль "цiна-заробiтна плата". Наприклад, у США адмiнiстрацiя Рейгана вiдмовилася вiд державної пiдтримки таких малоконкурентних галузей, як чорна металургiя, текстильна, взуттєва промисловість, що викликало хвилю злиття великих компанiй. У результатi рiзко зросла конкуренцiя, яка сприяла зменшенню iнфляцiї до "повзучих" форм, а також послабленню iнфляцiйної спiралi "цiна-заробiтна плата".

№ п.п Завдання для самостійної роботи Вказівки до завдань
  Вивчити:  
1. Виникнення і розвиток грошових відносин. 1.Обгрунтувати необхідність існування грошей. 2.Визначити основні концепції виникнення грошей. 3.Назвати етапи розвитку грошових відносин у співвідношенні з розвитком форм вартості та охарактеризувати їх.
2. Сутність грошей. Еволюція і типи грошей. 1.Визначити сутність грошей. 2.Простежити еволюцію грошей і виділити їх типи. 3.Порівняти переваги та недоліки різних типів грошей.
3. Функції грошей. 1.Назвати наукові підходи до визначення функцій грошей. 2.Охарактеризувати функції грошей. 3.Визначити роль грошей у ринковій економіці.
4. Грошовий обіг і його закони. 1.Дати визначення грошового обігу. 2.Визначити роль грошового обігу в економіці. 3.Охарактеризувати закони грошового обігу.
5. Суть, причини, види і соціально-економічні наслідки інфляції. 1.Обгрунтувати об’єктивну природу виникнення інфляції. 2.Дати визначення інфляції. 3.Назвати причини інфляції. 4.Порівняти відкриту і приховану інфляцію. 5.Охарактеризувати види інфляції за темпом зростання цін. 6.Порівняти інфляцію попиту та інфляцію пропозиції. 7.Визначити наслідки інфляції для: а)домогосподарств; б)економіки; в)кому інфляція приносить вигоду. 8.Назвати і розкрити зміст основних форм та методів антиінфляційної політики.

VІ. Література:

Основна:1.Основи економічної теорії: Навчальний посібник. Мельник Л.Ю. Київ: Центр навчальної літератури, 2008.2.Економічна теорія/Під ред. Предборського В.А. – К.: Кондор, 2008.

Додаткова:Економічна теорія: 100 основних питань: Експрес – довідник. Чистякова В.М. – Тернопіль, 2008.

 

VІІ. Форма контролю:

А) поточного

Перелік питань.

1.Які теорії виникнення грошей Ви знаєте і в чому полягає їх зміст?

2.Що лежить в основі розвитку грошової форми вартості?

3.Що таке гроші?

4.Чому роль грошей закріпилася за благородними металами?

5.Які причини виникнення паперових грошей?

6.Чому виникають кредитні гроші?

7.Чи є переваги та недоліки електронних грошей?

8.Яка функція грошей лежить в основі виникнення паперових грошей?

9.Чому виникла необхідність виділення функції світових грошей?

10.Чи втратило золото функцію грошей за сучасних умов?

11.Чому не всі країни встановлюють масштаб цін?

12.Чи має грошовий обіг переваги над прямим обміном товарів?

13. Які фактори впливають на швидкість обігу грошей?

14.Які наслідки може мати зміна швидкості обігу грошей:

а)прискорення;

б)уповільнення?

15.Чому інфляція стала супутником сучасних грошових систем майже в усіх країнах?

16.Чи можлива інфляція при обігу золотих монет?

17.Як інфляція може вплинути на функції грошей?

18.Які наслідки інфляції можуть бути позитивними?

19.Чому інфляція спричиняє перерозподіл національного доходу на користь забезпечених верств населення?

20.Які антиінфляційні заходи може застосовувати держава? У чому їх переваги та недоліки?

 

Тести.

1.Виберіть декілька правильних відповідей.

Недосконалість бартерного обміну пояснюється тим, що:

а)він надає можливість учасникам бартерної угоди уникати сплати податків;

б)він незручний і значно звужує сферу обміну;

в)він безпосередньо сприяє збільшенню масштабів «тіньової» (нелегальної) економіки в країні;

г)він надає індивідуальні і тимчасові межі.

 

2.Головною передумовою становлення грошових відносин є:

а)міжгалузева спеціалізація;

б)поява бартерного обміну;

в)поглиблення суспільного розподілу праці;

г)поява приватної власності та засоби виробництва.

д)обмеженість ресурсів і безмежність потреб.

 

3.Яке визначення грошей є правильним в сучасних умовах:

а)Гроші – це національна валюта і міжнародні ліквіди.

б)Гроші – це товар, що має споживчу вартість, яка виконує специфічну суспільну функцію загального еквіваленту.

в)Гроші – це певний запас золотих активів, які забезпечують здійснення міжнародних економічних угод.

г)Гроші – це загальновизнаний абсолютно ліквідний засіб обміну.

 

4.Що не характеризує суті грошей:

а)сукупність активів, які використовують для виконання ділових операцій;

б)посередник в обміні товарів і послуг;

в)вимірник цін усіх інших товарів;

г)одна із форм нагромадження багатства;

д)один із видів виробничих ресурсів.

 

5.Функція грошей як міри вартості полягає у тому, що:

а)гроші є посередником між продавцем і покупцем;

б)за допомогою грошей визначають ціни всіх інших товарів;

в)за допомогою грошей вимірюють розмір нагромадженого багатства;

г)гроші є знаряддям погашення боргів.

 

6.Гроші виконують функцію обігу тоді, коли:

а)один товар обмінюється на любий інший товар;

б)коли суспільство вибирає їх в якості універсального засобу обміну;

в)коли в якості грошей з’являється золото, на яке є можливість обміняти який завгодно товар або послугу;

г)коли руху товарів і виробничих ресурсів протистоїть зворотний рух грошей.

 

7.Якщо кількість грошей в обігу збільшиться, то:

а)підвищиться життєвий рівень населення;

б)це може бути результатом діяльності НБУ, який зменшив резервні запаси комерційних банків;

в)це обов’язково призведе до підвищення цін на більшість товарів і послуг народного споживання;

г)через рік – два почнеться спад виробництва.

 

8.Яке твердження неправильне:

а)Характерною рисою сучасної інфляції є її хронічний характер.

б)Класична інфляція здебільшого була помірною.

в)Реальний дохід визначений кількістю товарів і послуг, які можна купити за суму номінального доходу.

г)Інфляція зменшує реальну вартість грошових заощаджень.

д)Інфляція нерідко знижує рівень життя населення.

 

9.Найбільш небезпечним наслідком інфляції для країн з перехідною економікою може бути:

а)необхідність переходу від економічних до адміністративних методів управління;

б)поглиблення майнової нерівності;

в)знецінення заощаджень;

г)гальмування технічного прогресу.

 

10.Найтиповішим антиінфляційним заходом з боку держави є:

а)зниження мінімальної заробітної плати;

б)індексація грошових вкладів населення;

в)регулювання попиту;

г) «замороження» цін на всі товари і послуги.

б) підсумковогодиф. залік

Викладач:Семенова Л.В.

Примітка:засоби контролю та навчання подаються в додатках

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.