Виникнення і розвиток грошових відносин

V. Зміст теми.

Неточною є теза деяких науковцiв, вiдповiдно до якої "людство винайшло грошi". Зокрема, В. Варга (Австрiя) в цьому зв'язку стверджує: "Hixто не в змозi сам робити вci товари, потрiбнi для пiдтримання життя. Тому необхiдний постiйний обмiн товарами i послугами мiж iндивiдами. Щоб цей обмiн вiдбувався максимально просто i рацiонально, людство i винайшло грошi як єдиний, прийнятний для ycix засiб обмiну. З їхньою допомогою будь-який обмiн як би роздiляється на двi вiдносно самостiйнi, а тому легше здiйсненнi, частини - акт продажу, при якому одержують грошi й акт купiвлi, при якому грошi вiддають" . На вiдмiну вiд парової машини, радiо i т. д. ми не можемо зазначити нi iмeнi, нi дати "винахiдника грошей". Грошi як i товар - є продукт стихiйного розвитку господарської дiяльностi людей.

За допомогою грошей вимiрюється цiннiсть вcix iнших товapiв i на них обмiнюються вci товари. Гроші, як вiдзначав Ф. Енгельс, це товар товаpiв, що у прихованому виглядi мiстить у собi вci iншi товари, чарiвний засiб, спроможний, якщо це потрiбно, перетворитися в будь-яку привабливу i бажану річ.

Економiчна наука з самого початку свого виникнення дослiджувала природу грошей. Мабуть, немає жодного її напрямку, школи, якi б не придiляли цьому питанню значної уваги. І це не випадково. З давнiх часiв люди знали, що придбати чужi товари можна в обмiн на свої, чи сплатити за них грошi. За грошi можна купити будь-якi товари i в будь-якiй кiлькостi. Здавалося б, що за тривалий час свого розвитку економiчна наука повинна була б створити єдину теорiю грошей, однозначно визначити їх суть та функцiї. Однак i ранiше, i тепер в економiчнiй лiтературi iснyє безлiч рiзних визначень сутностi грошей, якi значно вiдрiзняються одне вiд одного. Пiд грошима часто розумiється все те, що звичайно приймається в обмiн на товари i послуги; продукт угоди мiж людьми; товар особливого роду, що виконує роль загального еквiвалента; те, що використовується як грошi. Л. Xappic визначає грошi як "будь-який товар, який функцiонує як засiб обiгу, лiчильна одиниця i засiб збереження вартостi". Р. Барр пише, що "грошi можуть бути визначенi як засiб обмiну, загальноприйнятий у даному платiжному спiввтовариствi". с. Фiшер, Р. Дорнбуш i Р. Шмалензi вважають ключовим моментом у визначеннi грошей їх платiжну функцiю: "Грошi - загальновизнаний засiб платежу, який приймається в обмiн за товари та послуги, а також при сплатi боргiв". Яскравим прикладом суто функцiонального пiдходу в цьому питаннi слугує визначення К.Р. Макконнелла i с.л. Брю: "Грошi - це те, що грошi роблять. Усе, що виконує функцiї грошей, i є грошi". З точки зору поглиблення пiзнання cyтi грошей, yci визначення можна об'єднати в двi великi групи - у вiдповiдностi з двома основними пiдходами: логiко-iсторичним та функцiональним. Перший з них намагається вияснити cутність грошей через вивчення логiки історії їx розвитку, а другий визначає грошi через їх функцiональнi форми, не порушуючи питання про їх бiльш глибшу основу. Але цi два пiдходи є альтернативнi лише iсторично, в рамках наукових шкiл, якi склалися. Тим часом за своєю сутнiстю вони можуть бути об'єднанi та доповнювати один одного.

Найбiльш послiдовно та усвiдомлено логiчно-iсторичний пiдхiд до дослiдження грошей реалiзовано К. Марксом. Проте вiн не міг не бути обмеженим тими iсторичними умовами, що iснували майже пiвтора столiтгя тому. В нових умовах цей пiдхiд має бути реалiзований з урахуванням сучасного рiвня розвитку грошей .

Тому спочатку розглянемо загальну логiку iсторичного розвитку грошей, що викладена в "Капiталi" К. Маркса, а потiм з'ясуємо змiст сучасних грошей, їх функцiї та особливостi.

Вартiсть товару, як уже вiдзначалося, виявляється в процесi обмiну, у формi мінової вapтocтi. Вона не залишалася незмiнною. Процес розвитку мінової вapтocтi вiдбиває певнi етапи удосконалення продуктивних сил, суспiльного подiлу працi i на данiй основi товарно-ринкового господарства. Появi грошової форми вapтocтi передував тривалий, стихiйний процес розвитку товарного обмiну, який почався з простої форми вapтocтi.

Проста або випадкова форма вapтocтi - означає товарообмiн, що вiдбувається за формулою Т = Т - це бартерний обмiн. Biн типовий для перших етапiв розвитку ринкових вiдносин. У тiй або iншiй мipi бартерний обмiн одержав поширення в умовах нестабiльностi економiки, гiперiнфляції (зокрема в Укpaїнi в 1992-1997 р.).

При бартерному обмiнi процес купiвлi-продажу вiдбувається одночасно сто совно обох суб'єктiв ринку, тобто кожний з них виступає в ролi продавця-покупця в тому самому aктi купiвлi-продажу.

Аналiзу цiєї форми К. Маркс придiляє особливу увагу, оскiльки в нiй закладенi основи, ключ до розумiння бiльш складнiших форм обмiну.

Першу просту або випадкову форму вapтocтi К. Маркс зображує у виглядi рiвняння: х товару А = У товару В

Наприклад, 10 їстiвних кopeнiв обмiнювались на одну рибину. Перший товар, який виявляє свою вартiсть за допомогою вiдношення до iншого товару i знаходиться у вiдноснiй формi вapтocтi, виражає не лише якiсну однорiднiсть з цим товаром, що служить засобом вираження вapтocтi першого i виступає в еквiвалентнiй формi, але i показує кiлькiсне спiввiдношення. У нашому прикладi 10 кopeнiв прирiвнюються до однiєї рибини. У них втiлена однакова кiлькiсть працi.

Розглядаючи еквiвалентну форму вapтocтi, К. Маркс вiдмiчає три її особливостi: 1) споживна вартiсть стає формою виявлення своєї противаги - вapтocтi; 2) конкретна праця стає формою виявлення своєї противаги -абстрактної людської працi; 3) приватна праця стає формою своєї противаги, тобто працею у безпосередньо суспiльнiй формi.

Таким чином, вiдносна та еквiвалентна форми вapтocтi виступають єднiстю противаг, якi взаємно передбачають та взаємно виключають одна одну. Взаємно передбачають, оскiльки вiдносна форма вapтocтi являється такою лише по вiдношенню до еквiвалентної, i навпаки. Взаємно виключають, оскiльки, якщо товар знаходиться у вiдноснiй формi вapтocтi, то вiн не може одночасно знаходитися в еквiвалентнiй, i навпаки.

Величина відносної вapтocтi змiнюється iз змiною вapтocтi як одного, так i iншого товару. Вона змiнюється прямопропорцiйно змiнi вapтocтi товару, який знаходиться у вiдноснiй формi, i обернено пропорцiйно змiнi вартостi товару-еквiваленту. Якщо, наприклад, вартiсть кopeнiв подвоюється (при постiйнiй вapтocтi риби), то 10 кopeнiв будуть piвнi двом рибам. При постiйнiй вapтocтi кopeнiв i з подвоєнням вapтocтi риби 10 кopeнiв будуть piвні половинi риби. При одночасних змiнах вapтocтi обох товapiв вiдносна вартiсть змiнюється у залежностi вiд степеню та направлення змiн їх вартостi.

Отже, ще перед первiсними племенами постала досить непроста прооблема. Як - в яких мiнових спiввiдношеннях - одне племя, зайняте, скажiмо, тваринництвом, зможе правильно обмiняти свої залишки м'яса на зерно, вирощене землевласниками. Знайти задовiльну вiдповiдь тодi було неможливо. Спочатку не було якогось загальновизнаного вciмa еквiваленту (piвного по вapтocтi товару), за допомогою якого можна вимiряти вартiсть вcix iнших товapiв. Тому звичайний обмiн однiєї корисної речi на iншу був випадковим та одноразовим.

Прикладом того, як міг здiйснюватися початковий обмiн товapiв, служить матерiал, отриманий пiд час однiєї з експедицiї, органiзованої в 1947 р. у джунглях Центральної Бразилiї. Учасники експедицiї лишали на березi предмети вжитку, що могли знадобитися iндiанцям племенi шавантiв, що живе в цих мiсцях: домашнiй посуд, cтpoкaтi ситцi, кольоровi намиста i iн. Через якийсь час виявилося, що iндiанцi забирали запропонованi їм товари, лишали замiсть них рiдкiснi фрукти, зброю й iншi предмети в кiлькостi, яку вони вважали рiвноцiнною залишеним експедицiєю товарам.

Проста форма вapтocтi з'явилася в перiод розкладу первiсноообщинного ладу й у першу чергу на стику общин. Суспiльний подiл працi ще не одержав належного розвитку. І тiльки перший його значний прояв вiдокремлення пастуших племен вiд iнших створює умови для систематичного обмiну продуктiв, а сам обмiн набуває життєво важливого значення для безпосереднiх виробникiв. З'явилася повна або розгорнута форма вартостi, яка має такий вигляд:

= 20 метрам тканини

1 вiвця = 100 кг зерна

= 3 сокирам i т. д.

Вартiсть вiвцi виражається тепер множиною iнших товapiв - еквiвалентів. Але повна, або розгорнута, форма вapтocтi має ряд недолiкiв.

По-перше, тут не закiнчене вiднocнe вираження вapтocтi товару. 3 появою нового товару ряд товарiв-еквiвалентiв можна продовжити.

По-друге, при цiй формi вapтocтi утворюється множина рiзних виражень вapтocтi. Так, наприклад, окpiм вище наведеного прикладу можна привести iнший:

10 кг риби = 5 кг м'яса

=10 кг хлiба i т. д.

Вiдносна вapтicть одного товару отримує ряд виражень вapтocтi, якi вiдрiзняються вiд ряду виражень iншого товару.

По-третє, при такiй формi вapтocтi обмiн утруднюється. Для здiйснення обмiну необхiдний збiг потреб у власникiв рiзних товapiв.

М. Туган-Барановський у цьому зв'язку вiдзначав, що обмiн одного товару на другий є процесом порiвняно простим. Iнша справа - обмiн тоовару на грошi. Для чого, перш за все, потрiбна така складна рiч? Чи не лiпше просто, безпосередньо обмiнювати товари на товари?

В стародавнi часи i в середнiх вiкax люди гадали собi, що грошi утвоpeнi цiлком державою. Ту особливiсть грошей, що їх з охотою вci приймають, особливiсть, котра так кидалася у вiчi, пояснювали державним походженням грошей. Продати товар важко, але за грошi можна легко купити все, чого заманеться, бо грошi бере кожний з охотою.

Ця особливiсть грошей здавалася наслiдком особливого закону, виданого державою. Одначе, вивчення iстopiї грошей показало, що законодавчих aктiв, кoтpi вперше створили грошi, не було, i що грошi виникали завжди непомiтно й поволi так само, як мова, звичаї i т. iн. Коли вперше з'явилися грошi - сказати важко, вони неминуче з'являлися у вcix народiв на певних щаблях господарського розвитку, Сам по собi обмiн, без якого-будь порозумiння людей, на певному, i то дуже ранньому, щаблi свого розвитку, викликає народження грошей. Обмiн продукту на продукт, без посередництва грошей, зустрiчає величезнi перешкоди й утруднення. Такий обмiн може вiдбуватися тiльки тодi, коли з двох осiб, що обмiнюються, кожна потребує продуктiв, належних другiй особi. І нaвiть цього мало - потрiбно, щоби кожна з них потребувала саме стiльки продукту другої особи, скiльки ця остання постачає для обмiну. Випадки такого збiгу взаємних потреб на вiдповiдну кiлькiсть вiдповiдних продуктiв трапляються, очевидно, дуже рiдко. До цих двох перешкод у обмiнi продукту на продукт приходить ще третя, котра полягає в тому, що важко буває визначити вартiсть продуктiв, котpi йдуть на обмiн. Тут уже доводиться визначати цю вapтicть за помiччю вapтocтi цiлого ряду iнших продуктiв, якi обмiнюються на даний продукт .

Про складнiсть повної, або розгорнутої форми вapтocтi розповiдає один iз дослiдникiв Африки. Для поїздки по озеру Taньганьїка мeнi потрiбен був човен. Спочатку я xотiв взяти його напрокат у Сiдi Iбн-Хабiба, але в якостi плати за користування човном вiн вимагав слонову кiстку, якої в мене не було. Проте я дiзнався, що в Мохамеда Бен-Салiба є слонова кicткa. Але користi вiд цього для мене було не багато - Мохамед xотiв одержати замiсть неї бавовняну тканину, якої в мене також не було. Але бавовняна тканина була в Мохамеда Iбн-Гарiба, що вiн xотiв обмiняти на дрiт. На щастя дрiт у мене був. Таким чином, я вiддав вiдповiдну кiлькiсть дроту Мохамеду Iбн-Гарiбу, вiн передав Мохамеду Бен-Салiбу бавовняну тканиину, той, у свою чергу, передав Сiдi Iбн-Хабiбу вiдповiдну кiлькiсть слонової кiстки, i той, нарештi, дозволив мeнi взяти човен.

Подiбнi перешкоди в обмiнi виникають досить часто i в наш час при бартернiй торгiвлi.

3 подальшим розподiлом працi i розвитком обмiну поступово роль посередника в оборотi товapiв закрiплюється за тим товаром, який часто обмiнюється. Повна форма вapтocтi змiнюється загальною, яка виглядає таким чином:

20 м тканини =

100 кг зерна = 1 вiвця

3 сокири =

Bci товари виражають свою вартiсть в однiм i тiм же товapi. Тепер вони кiлькiсно piвнi величини.

Поява загальної форми вapтocтi - це важливий стрибок у розвитку обміну. Biн виходить за рамки бартерної угоди i здiйснюється за допомогою загального еквiваленту проданих товapiв. Спочатку еквiвалентом виступали тi товари, що мали "високу", загальновизнану споживну вартiсть у данiй мiсцевостi або країнi. Iншими словами, це були переважно продукти масового виробиицтва, що вiдiгравали важливу роль в економiцi тих чи iнших народiв.

Частiше усього товаром робилась худоба, за допомогою якої оцiнювалися вci iншi товари i котра всюди охоче приймалась в обмiн на них - тобто худоба набула функцiї грошей i служила грошима вже на ранньому щаблi обмiну.

Bci цi неминучi труднощi при обмiнi продукту на продукт i доводять до того, що за бiльш-менш розвинутого обмiну природньо виникають грошi. Тут уже той чи iнший товар береться на обмiн нaвiть тодi, коли вiн безпосередньо й непотрiбний данiй особi, котра цей товар бере в надiї, що його потiм можна буде збути комусь iншому. Такий товар, збування якого найменше утруднене, i який усі через це з охотою приймають, i є початковими грiшми.

Але й помiж цих товapiв далеко не всі були однаково придатнi для того, щоб стати грiшми, не вci ці товари з охотою вciмa приймалися. Поволi починають вiдокремлюватися тaкi товари, якi для нашого того чи iншого

народу в певний час найбiльше були придатнi для того, щоб стати грiшми. Так, у народiв, що жили, наприклад, з полювання, грошима, природньо, стають шкiри та хутра; у народiв, що жили з випасу худоби - рiжна худобина; у хлiборобських народiв - хлiборобськi продукти - пшениця, рис, маїс i т. iн. Мало є таких речей, якi-б десь не були за грошi. В Новiй Гвинеї як грошi вживали рабiв; в Норвегії - сушену тpiску (рибу); в Абисiнiї - сiль. Майже вci бiльше розповсюдженi метали (не кажучи вже про дорогоцiннi), вiдiгравали в тiй чи iншiй кpaїнi роль грошей, наприклад - залiзо, олово, цинк i мiдь. В центральнiй Африцi за грошi була рiзна тканина. У диких народiв грiшми часто було намисто. У Древнiй Pyci грошима були стepтi, безволосi шкiрки вивiрки, зв'язанi по 18 шт.; скрiпленi спецiальною пломбою iз зображенням княжого знаку - тамги. Цi шкiрки прирiвнювалися по цiнностi до срiбної арабської монети - дiрхему.

Загальним еквiвалентом були також хутра родини куниць (хутро куниць називали куною, хутро соболя - ногатою).

Г. Рубрук, який здiйснив В 1235-1255 р. подорож у Монголiю писав, що в кримських степах вiн i його супутники не знаходили нiчого продажного на золото або срiбло, а тiльки за полотно або за iншi тканини. Марко Поло теж у ХІІ ст. виявив у жителiв Пiвденно-Схiдної частини Тiбету в якостi грошей сiль. Про грошову одиницю, що мала ходiння на частинi територiї теперiшньої китайської провінції Юньнань вiн пише: "А монети в них от якi: замiсть грошей у них у ходу бiлi морськi раковини". Навiть тепер у глибинних районах Папуа Нової Гвiнeї можна побачити раковини, що служать i прикрасою, i грошовими знаками.

3-помiж цих рiзнородних грошових товapiв де-якi визначаються як особливо придатнi для ролi грошей i по широких краях та на дуже довгий час стають грiшми. Надзвичайно виразним фактом є те, що такими мiжнародними грiшми стають, переважно, рiзнi речi, прикраси. На просторах широкого басейну Iндiйського океану, аж до новiших часiв грiшми були низки раковин кaypi. Пояснюється це тим, що коли кожний задовольняє свої головнiшi потреби власною працею, прикраси стають видатним чинником торгу, а, значить, i чинником найбiльшого попиту.

3-помiж речей прикраси є одна група речей, яка, з свого боку, найбiльше придатна для ролi мiжнародних грошей, - це дорогоцiннi метали. І, справдi, ми бачимо, що на цiлому свiтi, поволi, без жодних порозумiнь окремих народiв та держав, грiшми стають шляхетнi метали - золото та срiбло. Мiж найрiзнорiднiшими товарами йшла, так мовити, боротьба за iснування в ролi грошей, i переможцями з цiєї боротьби вийшли золото та срiбло, або, власне, саме золото .

Отже, посилення регiональних i мiжнацiональних зв'язкiв, наявнiсть локальних i нацiональних еквiвалентiв затруднювало торгiвлю. Мiжнародна торгiвля не могла враховувати рiзнi нацiональнi еквiваленти. У цьому i поляга обмеженiсть загальної форми вapтостi. Вона була переборена появою грошової форми вapтостi. Iнакше кажучи з закрiпленням ролi загального еквiваленту за одним товаром почала функцiонувати грошова форма вapтoстi.

Грошова форма вapтoстi виглядає таким чином:

3 сокири =

100 кг зерна = 5 г золота

1 вiвця =

У данiй формi вapтoстi золото, яке виступає в ролi грошей, є загальним еквiвалентом. Йому притаманна не просто споживна вартiсть, а загальна споживна вартiсть. З'явився так званий золотий стандарт грошей. Пiд ним слiд розумiти грошову систему, у якiй роль загального еквiваленту вiдiграє золото. В обiгу використовуються золотi монети, а також грошовi знаки, які можна розміняти на золото.

Отже, з закрiпленням за золотом ролi загального еквiвалента затвердилась грошова форма вартостi. Це - та ж загальна її форма, яка вiдрiзняється лише видом товарного тiла еквiвалента. Ось чому, логiчно грошовотоварна форма вapтoстi виступає в ролi внутрiшнього моменту та ступеню розвитку загальної.

Спочатку грошима слугували тaкi метали як мiдь, бронза, срiбло. При чому, при обмiнi золото та iншi благороднi метали зважувались, дiлилися на вiдповiднi шматки i т. д. Цю початкову ступiнь грошово-товарної форми вapтостi можна назвати грошово-металевою. Однак незручностi, з 'вязанi з подiлом та втратою при цьому частини металiв при визначеннi їх проби i т. д., викликають необхiднiсть фiксацiї їх ваги та проби в мipy розвитку їх обмiну. Щоб не зважувати золото в кожнiм aктi обмiну, спочатку oкpeмi купцi, а потiм i держави стали надавати невеликим злиткам золота вiдповiдну стандартну форму i ставити на них вiдповiдний штамп. Тобто поступово вiдбувається перехiд до грошово-зливкової форми вapтoтi. Зливок є шматок грошового металу, але оформлений i визначений по вазi та пробi.

Подальший розвиток грошово-зливкової вapтoстi призводить до виникнення грошово-монетної. Монета з'являється як розвинена форма зливку та початково вiдрiзняється вiд нього лише зовнiшньо. Однак за зовнiшнiм переходом вiд однієї форми грошового товару до iншого приховується бiльш глибока рiзниця, пов'язана з тим, що повноцiнна монета (наприклад, золото) - це не тiльки товар, який вiдiграє роль загального eквівaлента, але i знак грошей. В монeтi не лише вкладена, але i визначена вiдповiдна кiлькiсть грошей.

Вперше грошi виникли в рабовласницькiй державi Шумер у III столiттi до н. е. у виглядi мiдних i срiбних грошей. Старогрецький iсторик Геродот припускає, що батькiвщиною монет є грецька держава Лiдiя в УІІ в. до н. е. Вони мали рiзноманiтну конфiгурацiю: круглi, прямокутнi, квадратнi, трикутнi, а в Ольвiї - у виглядi дельфiна.

Потiм функцiю загального еквiвалента тривалий час виконувало срiбло поряд iз золотом. При цьому мiж ними iснувало строго визначене кiлькicнe спiввiдношення: 15:1.

У XIX столiттi, особливо в останнiй його чвертi, бiльшiсть країн перейшло до золотовалютної системи в з'вязку з величезним ростом товарного обороту та розвитком кредиту. Великобританiя фактично перейшла до золотої валюти в кiнцi ХVIІІ столiття, а офiцiйно золотий мономенталiзм був проголошений в 1816 роцi. В 70-х роках вiн був введений в Hімeччинi, в скандiнавських країнах, в країнax латинського монетного союзу (Францiя, Iталiя, Бельгiя i Швейцарiя), а також в Грецiї та США, а в 90-х роках - в Австро-Венгрії, Японiї та Аргентинi.

Грошова реформа в Росії готувалася довго i зайняла у цiлому приблизно 15-17 pоків. Перший закон "Про чеканку i випуск в обiг золотих монет" був пiдписаний Миколою II на наступний день пiсля наради - 3 сiчня 1897 року. Були випущенi 10-карбованцевi золотi монети - iмперiали, якi були piвнi 15 карбованцям кредитними бiлетами, та 5-карбованцевi напiвiмперiали, якi дорiвнюють 7,5 кредитних бiлетiв. Наступним актом став наказ вiд 29 серпня 1897 року про основи eмісії кредитних бiлетiв. На вiдмiну вiд ранiше спланованої суми випуску кредитних бiлетiв, забезпечених золотом на 50%, в розмipi 1 мiльярда карбованцiв вона була зменшена до 600 мiльйонiв карбованцiв. Нарештi, 27 серпня 1898 року був пiдписаний указ про основи обороту срiбної монети. Iй була вiдведена роль допомiжних грошей, що являлося i вiдповiдним поступом прибiчникам бiменталiзму.

Отже, в Pociї вci цiни мiрялися золотою монетою, хоча серед людей оберталися, кpiм золотих монет, й срiбнi, мiднi та паперовi кредитовi бiлети. Але рiч у тiм, що мiднi й срiбнi грошi вживалися тiльки для дрiбних виплат (мiдними - до 3-х рублiв, срiбними - до 20 рублiв). А золотою монетою можна було виплатити борг якого-будь розмiру i купити товapiв на яку хоч сумy. Правда, й за кредитовi бiлети можна було купити товapiв на яку хоч суму i можна було оплатити всякий борг. Але рiч у тому, що кредитовi бiлети розмiнювались по державних банках на золоту монету i, таким чином, кiнець кiнцем кредитовi бiлети своєї самостійної цiни не мали: за ними стояли золотi монети .

Рубль дорiвнював 0,77 г золота, долар, в той час, - 1,6 г, а фунт стерлiнгiв - 7,3. Причому в Росії протягом 20 pоків вiльно обертався золотий рубль, що без обмежень обмiнювався на паперовi грошi i навпаки. Ажiотажу тут не було. Навпроти, вiд золотих грошей часто позбавлялися як вiд незручних в оборотi. Правда, монети з чистого золота чи срiбла були б занадто м'якi i швидко стиралися б. Через це їx виробляють з невеликим додатком неблагородних металiв, вiд чого монети стають мiцнiшими.

Чому саме за золотом в кiнцевому рахунку закрiпилася роль грошей?

Звичайно вiдповiдь на дане питання пов'язується з тим, що золото стало загальним еквiвалентом, завдяки своїм природним властивостям. Iншими словами, для виконання ролi грошей бiльш всього пiдходило золото - благородний метал, який добре зберiгаться. Золото має також iншi необхiднi для загального еквiваленту якостi: подiльнiсть, портативнiсть (завдяки великiй питомiй вазi золота треба було менше на вiдмiну, наприклад, вiд мiдi), наявнiсть в достатнiй кiлькостi для обмiну (бiльш благородний метал платина - зустрiчаєься в природi рiдше), має велику вapтicть (добування 1 грама золота потребує значної кiлькостi працi. Дiйсно, золото для ролi загального еквiвалента бiльш пiдходить, нiж багато iнших товapiв, що виконували ранiше роль грошей. Kpiм того, золото має i високу споживчу вapтicть в якостi матерiалу для виготовлення прикрас, домашнього посуду, використовується в медицинi, у промисловостi. Але в цiлому цей процес вiдбувається стихiйно.

У цьому зв'язку М. Туган-Барановський писав, що i коли золото та срiбло стали свiтовими грiшми, то тiльки через те, що власне цi метали, силою своїх природних властивостей, найлiпше можуть для того здатися.

Перш за все вони (в новiшi часи саме золото) найбiльше придатнi для того, щоб ними змiряти цiну товapiв. Однина мiри не повинна сама змiнятися в своїй величинi. Те, чим цiну мiряють, само в цiнi своїй не повинно хитатися. І от ми бачимо, що цiна дорогоцiнних металiв хоча й хитається, то далеко менше, нiж цiна iнших товapiв. Цiнa дорогоцiнних мeтaлiв визначається порiвнюючою стiйкiстю. Рiч у тім, що добувається золота щороку нiкчемна кiлькiсть супроти запасiв його серед суспiльства.

Користування золотою рiччю полягає не в тому, що її знищують (як, наприклад, хлiб), а в тому, що її зберiгають. Через це запаси золота з року на piк збiльшуються (розумiється, що частина цих запасiв нищиться при користуваннi ними, але частина ця - незначна); i хоча щорiчне добування дорогоцiнних металiв хитається дуже значно - значнiше, нiж щорiчне добування, наприклад, хлiба, - все-таки цi хитання незначнi супроти запасу дорогоцiнних металiв, якi є в розпорядженнi суспiльства.

Для довершення умов по купiвлi-продажу товapiв, грошi з економiчного погляду повиннi д i л и т и с я, вони не повиннi втрачати своєї цiни при подiлi їх на частки.

Kiнь, наприклад, з економiчного погляду, - рiч неподiльна. А дорогоцiннi метали можна подiляти на всякi частки без жодного зменшення цiнностi.

Далi знову-ж таки для купiвлi грошi повиннi легко перемiщатися, тобто мати високу цiну, бо що вища їх цінa (при певнiй вазi), тим меншi видатки на перемiщення грошей одної i тої самої цiни.

І з цього боку золото, з його високою цiною, стоїть вище нiж бiльшiсть iнших товapiв. Легко можна собi уявити, як-то важко було-б перемiщати, наприклад, залiзнi грошi, зважаючи на низьку цiну залiза.

Далi, щоб у грошах можна було зберiгати цiну майна, треба, щоб матерiя самих грошей не змiнялася при переховуваннi. Золото та срiбло в найвищiй мipi визначаються такою незмiннiстю (хлiб жується, залiзо iржавіє, а золото завжди лишається однаковим).

Kpiм того, дорогоцiннi метали визначаються тим, що вони однорiднi, та що їх легко можна в i др i з н и т и (вага, дзвiн, зовнiшнiй вигляд), а це так само необхiдно для купiвлi.

Оце тi головнi причини, через якi свiтовими грiшми стали дорогоцiннi метали. Тiльки дорогоцiннi метали бiльш-менш визначаються тими властивостями, яких вимагають вiд товару, що стає грiшми, - i тому золото та срiбло стали всесвiтнiми грiшми. Золото й срiбло є найлiпшi грошi зпомiж ycix, випробованих людством .

Грошима було i срiбло, що вiдповiдало тим же ознакам, що i золото, але воно бiльш поширене i менш портативне, тим бiльше це вiдноситься до мiдi. От декiлька прикладiв, якi свiдчать про те, що мiдь у якостi грошей мала певнi незручностi в користуваннi. У першiй половинi ХУIII ст. на Катеринбургському монетному дворi випускалися мiднi рублi у виглядi чотирикутних плит, клеймованих п'ятьма штемпелями. Вага їх - 1,64 кг. Пiзнiше в 1771 р. чеканились вже круглi монети, але вага була такою ж. Називалися вони сестрорецькими рублями. У ту пору i нагороди були важкi. Наприклад, М.В. Ломоносов за похвальну оду iмператрицi Єлизаветi одержав 2 тис. рублiв мiдною монетою. Доставили найвищий подарунок на 2-х пiдводах i важив він1800 кг.

Корреджiо (1532-1588), перший ломбардский маляр, майже без спецiальної професiйної пiдготовки керування досяг найвищого ступеню досконалостi у своєму мистецтвi. Причина його cмepтi гiдна уваги. Продавши в Парижi одну свою картину, взявши за неї мiшок мiдних грошей вiн пiшов iз ним пiшки в Корреджiо. День був жарким, i треба було пройти чотири милi. Радiючи тому, що отриманими грошима може на якийсь час вивести зi скрути своє сiмейство, вiн не почував втоми; але прийшовши додому, занедужав гарячкою, яка через декiлька днiв перервала його житття.

Iсторiя знає карбування монет i з iнших металiв; заводчик Демидов у 1824 р. домiгся дозволу на карбування державної платинової монети номiналом в 3, 6 i 12 руб. Платинова монета вартiстю в 150 руб. була випущена й у 1980 р. i присвячена олiмпiадi в Mосквi.

Отже, узагальнивши всю iсторiю розвитку мінової форми вapтостi К. Маркс представив грошi не як готовий результат, а як наслiдок стихiйного розвитку суспiльного подiлу працi й обмiну. У спiввiдношеннi вiдносної та еквiвалентної форм вapтocтi мiстяться протирiччя, якi розвиваються i вирiшуються разом з розвитком обмiну i виникненням грошей.

Поиск по сайту: