Сутність та структура грошової системи

Грошова система — це форма організації грошового обігу в країні, або цілісна єдність елементів грошової сфери, які взає­модіють між собою. Серед усього різноманіття таких елементів, що пропонуються вченими-економістами, вирізнимо основні:

1) назва грошової одиниці держави та її частин;

2) види готівкових грошових знаків та їх купюрність;

3) масштаб цін;

4) механізм емісії грошей та їхнє матеріальне забезпечення;

5) готівкові та безготівкові гроші та їх обіг;

6) інструменти грошового регулювання для забезпечення стій­кості обігу грошової одиниці;

7) валютний курс національної грошової одиниці та її конвер- тованість.

Назва грошової одиниці держави та її частин зазвичай скла­дається історично. Класичним прикладом цього є Україна, де гривня становила основу грошової системи ще за часів Київської Русі. Тоді вона мала кілька значень. Лічильна гривня кун містила певну кількість монет, вагова (гривня срібла) дорівнювала точній вазі срібла, а монетна була конкретним зливком срібла певної форми і ваги. Крім того, у XX ст. так називали державні кредитові білети, введені в обіг законом Центральної Ради від 1 березня 1918 р. про гривню як грошову одиницю Української Народної Республіки.

Отже, в тих випадках, коли Українська держава мала власну грошову систему, в її основу була покладена гривня. З огляду на це доречним було рішення саме так назвати грошову одиницю незалежної України, що була впроваджена в обіг унаслідок грошо­вої реформи 1996 р. А от назва частини гривні — копійки — при­йшла в Україну з російських теренів, де використовувалася для назви монет з XVI ст. Необхідно пам'ятати, що більшість україн­ських земель з кінця XVIII ст. потрапили під владу Російської імперії й, за винятком часів УНР, залишалися там аж до розпаду СРСР. Отже, призвичаєністю людей до копійки зумовлена необ­хідність залишити таку назву для розмінної частини гривні.

Готівковий обіг обслуговують три види грошових знаків: бан­ківські білети, казначейські білети, розмінні монети. Різниця між банківськими та казначейськими білетами полягає у їхньому емі­тенті, забезпеченні та меті випуску. Так, банківські білети (банк­ноти ) випускаються під забезпечення дорогоцінними металами чи іншими цінностями, що перебувають на зберіганні в банку-емі- тенті. Головною метою їхнього випуску є полегшення обігу. Адже

нипадку великих розрахунків зручніше користуватися, напри­клад, паперовими грішми, ніж монетами. Емісією казначейських білетів займається державне казначейство, якщо йому необхідні кошти для фінансування своїх видатків.

В Україні, де єдиним емісійним центром є центральний банк, а забезпеченість дорогоцінними металами, як і в інших країнах, не використовується, різниці між банківськими та казначейськи­ми білетами немає. Вони функціонують в обігу у вигляді паперових купюр. Розмінні монети також випускає Національний банк Украї­ни (НБУ) для забезпечення потреб роздрібної торгівлі.

Під купюрністю грошових знаків розу міють величину їхньої номінальної вартості, що вказана на грошовому знаку. В Украї­ні номінальна вартість купюр становить: 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 гривень, а розмінних монет — 1, 2, 5,10, 25 і 50 копійок. Крім того, для заощадження на витратах на виготовлення дрібних купюр в обіг було запроваджено одногривневі монети. Національ­ний банк України випускає також монети вищих номіналів, але вони належать до категорії пам'ятних чи ювілейних монет, виго­товляються із застосуванням дорогоцінних матеріалів і рідко обслу­говують роздрібну торгівлю. Вони використовуються з подарунко­вою метою, для формування колекцій чи здійснення заощаджень.

Масштаб цін як спосіб вираження вартості товарів у грошах є різним у різних країнах. В епоху металевих грошових систем він залежав від вагового вмісту дорогоцінного металу в грошовій оди­ниці. В сучасних умовах масштаб цін складається стихійно і за своєю суттю нагадує масштаб карти. Для його розуміння можна скористатися визначенням вартості, наприклад, буханця хліба: якщо в одній країні, наприклад, в Україні, він коштує 2 грошових одиниці, то в іншій, — наприклад, у Росії, — 20 грошових одиниць.

Незручним є як занадто великий, так і занадто малий масштаб цін. У першому випадку (який трапляється рідко) втрачається властивість подільності грошової одиниці, а у другому — доводить­ся оперувати великими сумами грошей. Вирішенням питання може бути здійснення державою грошової реформи, що полягати- ме в обміні грошових знаків великої номінальної вартості на гро­шові знаки меншої номінальної вартості за встановленим курсом (наприклад, 10 : 1, 100 000 : 1 тощо).

Під механізмом емісії грошей розуміють сформовані цент­ральним банком канали, за якими гроші потрапляють в обіг. В Україні такими каналами безготівкової емісії є кредитування банків НБУ, викуповування ним у банків державних цінних папе­рів, а також купівля центральним банком іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку. Отримані таким чином кош­ти банки використовують для кредитування своїх клієнтів, збіль­шуючи кількість грошей в обігу. Отже, забезпеченням сучасних грошей є кредити та золотовалютні резерви НБУ.

Через банківські установи НБУ здійснює також емісію готівко­вих грошей та вилучення з обігу надлишкової готівки. Для отри­мання підкріплення готівкою банк завчасно надсилає до тери­торіального управління НБУ заявку з розподілом сум щодо номі­налів. Територіальне управління НБУ розглядає отримані заявки, аналізує структуру та насиченість обігу банкнотами та монетами всіх номіналів, їхню розмінність і визначає остаточні обсяги під­кріплень банків готівкою. Видачу банкам таких підкріплень здійс­нюють, за умови надходження до територіального управління НБУ відповідної суми з кореспондентських рахунків банків, у день отри­мання готівки. Загальний обсяг грошової маси при цьому не змі­нюється.

Грошовий обіг у сучасних грошових системах забезпечується безготівковими і готівковими грішми. В Україні безготівкові гро­ші приводяться в рух за допомогою таких розрахункових докумен­тів та інструментів, як платіжне доручення, платіжна вимога-до­ручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив та платіжна картка. Для обслуговування обігу безготівкових грошей між суб'єктами підприємницької діяльності НБУ в 1994 р. створив Систему електронних платежів, участь вітчизняних банків у якій є обов'язковою. Фізичні особи, використовуючи платіжні картки, можуть скористатися послугами однієї з платіжних си­стем, представлених в Україні. Найпопулярнішими з них є між­народні Visa, MasterCard та внутрішньодержавна Національна система масових електронних платежів (НСМЕП), створена НБУ.

Готівкові гроші переважно обслуговують роздрібну торгівлю, адже ними зручно користуватися лише при здійсненні невеликих платежів. Крім того, НБУ встановив обмеження для готівкових розрахунків між суб'єктами підприємницької діяльності, за яким гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (під­приємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами становить 10 000 грн.

Використання інструментів грошового регулювання для забез­печення стійкості обігу грошової одиниці — компетенція цент­рального банку держави. За їхньою допомогою регулюється кіль­кість грошей в обігу.

У своїй практиці НБУ використовує прямі та непрямі методи регулювання, що охоплюють неринкові та ринкові інструменти. Прямі методи мають чіткий обмежувальний характер. До них

належить, наприклад, заборона видачі банками нових кредитів населенню та суб'єктам господарювання.

За допомогою непрямих методів здійснюється опосередковане регулювання грошового обігу. Так, використовуючи облікову став­ку, що покладена в основу кредитів рефінансування або норми обов'язкових резервів, НБУ має змогу збільшувати чи зменшувати кількість грошей в обігу за допомогою ринкових інструментів.

Валютний курс національної грошової одиниці та їі конверто- ваність забезпечує взаємозв'язок національної грошової системи з іноземними та світовою. Валютний курс національної грошової одиниці — це відношення одиниці валюти певної країни до ва­люти інших країн. Ступінь конвертованості валюти залежить від її здатності обмінюватися на будь-які інші валюти.

Ринковий валютний курс гривні до іноземних валют встанов­люється залежно від попиту і пропозиції на міжбанківському ва­лютному ринку. Це стосується й НБУ, який зобов'язався, що його офіційний валютний курс гривні, зокрема до долара США, не буде відрізнятися від ринкового більш аніж на ±2 % .

До повністю конвертованих належать валюти країн, у яких відсутні будь-які обмеження щодо поточних і капітальних операцій як для резидентів, так і нерезидентів. Наразі в Україні встановлені всі можливі види обмежень на рух національної валюти за кордон. Це передусім обмеження на безготівкове переказування гривень, на вивезення їх у готівковій формі, а також на торгівлю національ­ною валютою за кордоном.

Отже, сформована в Україні незалежна грошова система розпо­чала своє повноцінне функціонування в 1991 p., хоча її основний компонент — назва грошової одиниці — розпочинає свою історію ще з часів Київської Русі. Зміст інших структурних елементів повністю відповідає сучасним світовим тенденціям організації грошових систем і віддзеркалює намагання НБУ виконувати свою основну функцію, а саме — забезпечувати стабільність національ­ної грошової одиниці.

Поиск по сайту: