V пробігання певної дистанції (1000, 2000 м) за найкоротший час

V пробігання якомога більшої відстані за визначений час.

Швидкісну витривалість контролюють - шляхом визначення максимальної швидкості подолання змагальної дистанції (наприклад, 100 м у бігу)

Силову витривалість в ациклічних вправах визначають 2 шляхами:

v за допомогою тесту на максимально можливу кількість подолання значного (50-70% від максимального) зовнішнього опору в одному підході;

v тестом на максимально можливу кількість повторень вправи у подоланні незначного (20-40%) зовнішнього опору за дозований час (20-60 секунд).

Тема: Гнучкість як рухова якість людини. Основи методики розвитку гнучкості.

Спритність як рухова якість людини. Основи методики розвитку спритності

План.

Загальна характеристика гнучкості.

Методика розвитку гнучкості.

Загальна характеристика спритності.

Методика розвитку спритності.

Література

Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. - Тернопіль: Богдан, 2001. - 272 с.

Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей: Навч. посібник. - Львів: Штабар, 1997. - 208 с.

Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебник для ин-тов физ. культуры. - Москва: ФиС, 1991. - 543с.

Загальна характеристика гнучкості.

У повсякденному житті, професійній та спортивній діяльності людям доводиться виконувати різноманітні рухові дії. Одні з них вимагають незначної амплітуди рухів у суглобах, а інші біля граничної амплітуди рухів. Технікою деяких рухових дій взагалі неможливо оволодіти, коли людина не має необхідного рівня розвитку рухливості у суглобах. У побуті та спортивній педагогіці рухливість у суглобах позначають терміном гнучкість.

Гнучкість - це здатність людини виконувати рухи в суглобах з якомога більшою амплітудою.

Розрізняють: активну і пасивну гнучкість.

Під активною гнучкістю розуміють максимально можливу амплітуду рухів, яку може проявити людина у певному суглобі без сторонньої допомоги, використовуючи лише силу власних м'язів, що здійснюють рухи у цьому суглобі.

Під пасивною гнучкістю розуміють максимально можливу амплітуду рухів у певному суглобі, яку людина здатна продемонструвати за допомогою зовнішніх сил (відносно цього суглобу), що створюються партнером, приладом, обтяженням, дією інших ланок власного тіла тощо.

Чинники:

Будова суглобів: форма суглоба, довжина суглобових поверхонь, ступінь відповідності поверхонь суглоба одна одній, наявність кісткових виступів та їх розмірів.

За формою суглоби бувають: кулясті, еліпсоподібні, сідлоподібні, циліндричні та плоскі. Найбільш анатомічна рухливість у кулястих суглобах. Найменшу анатомічну рухливість мають сідлоподібні, блокоподібні та плоскі суглоби. Форма суглобів під впливом занять фізичними вправами не змінюється. На величину рухливості можуть впливати і індивідуальні особливості будови суглобів, а також:

Сила м'язів, їх еластичність, що здійснюють рухи у суглобі.

V збільшення температури і кровотоку у м'язах.

V врівноважений стан психіки, емоційний підйом.

Негативно впливають на прояв гнучкості наступні чинники:

v низький рівень фізичної підготовленості;

v низька температура навколишнього середовища і особливо тіла;

v значна фізична втома;

v підвищений тонус м'язів;

V надмірне збудження, або стан психічної депресії.

Вікова динаміка розвитку гнучкості.

В цілому гнучкість природно зростає до 14-15-річного віку. Але у різних суглобах вона має різну динаміку розвитку. Так рухливість у дрібних суглобах розвивається скоріше ніж у масивних. Амплітуда рухів у кулястих суглобах гетерохронно зростає до 13-річного віку, а в 16-17-річному віці починає прогресивно погіршуватись. Рухливість суглобів хребта має дещо іншу динаміку. У дівчат вона зростає до 14, а у хлопців - до 15 років. У дівчат та жінок рухливість у суглобах приблизно на 10% вища, ніж у хлопців та чоловіків. У похилому віці гнучкість у жінок та чоловіків практично не відрізняється.

Засоби розвитку гнучкості можна поділити на три різновиди:

V силові вправи,

v вправи на розслаблення м'язів;

Поиск по сайту: