Сприймання - це пізнавальний процес чуттєвого відображення дійсності, її предметів і явищ при їх безпосередній дії на органи відчуттів. Воно пов'язане з мисленням, мовою, пам'яттю, а також з особливостями особистості. Тому використання завдань для вдосконалення сприймання здійснює корекційний вплив на всю пізнавальну сферу дитини.
Корекція сприймання спрямована на розширення його обсягу, формування цілеспрямованості, свідомості, диференційності (виділення об'єкта з групи об'єктів).
Сприймання дитини дошкільного віку має мимовільний характер. Діти не вміють керувати своїм сприйманням, не можуть самостійно аналізувати той чи інший предмет. У предметах дошкільники помічають не головні ознаки, не найістотніше, а те, що яскраво виділяє їх на тлі інших предметів. У віковий період від 3 до 7 років у дитини формується здатність поду-мки розчленовувати видимі предмети на частини, а потім поєднувати їх у єдине ціле. Дитина дошкільного віку вчиться, крім контуру, виділяти структуру предметів, їх просторові особливості і співвідношення частин [115].
Найкращі результати розвитку сприймання в дітей дошкільного віку виходять, якщо дитині для порівняння пропонуються сенсорні еталони (наприклад, при сприйманні форми сенсорними еталонами є геометричні фігури, при сприйнятті кольору - спектральна гама кольорів та ін.). Саме з такими матеріальними еталонами дитина повинна вчитися порівнювати сприйманий об'єкт у процесі роботи з ним [43].
У дошкільному віці діти знайомляться з просторовими властивостями предметів за допомогою зору й орієнтовно - дослідницьких рухів рук. Практичні дії зі сприйманими предметами ведуть до перебудови процесу сприймання. Тому важливими завданнями корекційних занять є ознайомлення дитини із сенсорними еталонами та організація їх засвоєння шляхом поетапного відпрацьовування перцептивних дій.
У даний час показана принципова можливість формування в дошкільному віці адекватного сприймання форми предмета, його величини, кольору, константності форми й величини предмета, здатності до зорової оцінки пропорцій, сприйняття музичного ритму.
Сприймання учнів 1-2 класів характеризується слабкою диференційованістью. Часто першокласники плутають предмети, подібні між собою в тому чи іншому відношенні. Наприклад, цифри 6 і 9, букви 3 та Є та ін. Частою помилкою є дзеркальне перевертання фігур, букв, цифр при зображенні. Щоб молодші школярі не допускали таких помилок, необхідно їх навчити порівнювати подібні предмети і знаходити розбіжності між ними.
У процесі навчання школяра в початковій школі сприймання стає «думаючим» (Д.Ельконін), більш аналізуючим і диференціюючим. Змінюється й роль слова в сприйнятті предметів і явищ. Якщо в учнів 1-го класу слово завершує процес сприймання (назвавши предмет, діти перестають його детально аналізувати), то учні 2-3-го класів, назвавши предмет, продовжують описувати його в словесній формі.
У результаті ігрової і навчальної діяльності сприймання саме переходить у самостійну діяльність, у спостереження.
Спостереження є осмисленим і цілеспрямованим сприйняттям. У дитини дошкільного й молодшого шкільного віку спостереження має схематичний, цілісний характер. У підлітковому віці спостереження за предметами і явищами починає будуватися на внутрішньому взаємозв'язку частин і сторін, дитина вчиться пояснювати сприйняте. В учнів середніх класів сприймання перетворюється в цілеспрямований, керований, свідомий процес.
Однак розвиток сприймання не може відбуватися сам по собі. У цьому процесі велика роль належить вчителеві, батькам, що можуть організувати процес сприйняття дітьми тих чи інших предметів або явищ, учать виділяти істотні ознаки, властивості предметів і явищ. Для учнів середніх і старших класів великого значення набуває мотивованість сприймання, рівень розвитку мислення та вміння керувати пізнавальною діяльністю в цілому.