Однією з умов, що полегшують дитині процес пізнання навколишнього світу, є наявність такої якості, як спрямованість психічної діяльності, здатність бути уважним під час виконання того чи іншого завдання. Особливо зростає вимога до уважності дитини у зв'язку з її навчальною діяльністю - при підготовці до школи і безпосередньо в школі. Рівень успішності дитини, продуктивність навчальної діяльності багато в чому залежать від ступеня сформованості уваги. Тому психологу надзвичайно важливо проводити спеціальні корекційні заняття, спрямовані на розвиток усіх властивостей уваги.
Основні властивості уваги, що формуються вже в дошкільному віці, - стійкість, обсяг, розподіл і переключення.
Стійкість уваги - це здатність зберігати тривалий час зосередженість у діяльності, здатність відключатися від усього стороннього.
Про обсяг уваги судять за тим, скільки об'єктів дитина може свідомо утримувати у своїй свідомості короткий проміжок часу.
Розподіл уваги - це уміння виконувати кілька видів діяльності одночасно.
Переключення уваги - це свідомий перехід від одного об'єкта до іншого, від однієї діяльності до іншої.
Для пізнавальної діяльності дошкільників характерна мимовільна увага, що виникає ніби сама собою, без зусиль волі. Мимовільну увагу викликає новий, привабливий, цікавий у даний момент для дитини предмет чи явище.
З віком у процесі гри, навчання, спілкування з дорослими починає формуватися довільна увага. Вона вимагає від людини вольових зусиль для свого виникнення, передбачає уміння зосереджуватися на завданні, навіть якщо воно не дуже цікаве, але необхідне.
Психологи вважають, що появі й розвитку довільної уваги передує формування регульованого сприймання та активне володіння мовою. Чим краще розвинена мова в дитини дошкільного віку, чим вищий рівень розвитку сприймання, тим раніше формується довільна увага. Для того щоб дошкільник учився довільно керувати своєю увагою, його треба просити більше міркувати вголос. Якщо дитину 4—5-річного віку просити, щоб вона постійно називала вголос те, що повинна тримати у сфері
своєї уваги, то вона зможе довільно і протягом досить тривалого часу зосереджувати свою увагу на тих чи інших предметах та їх окремих деталях, властивостях.
У молодшому шкільному віці в процесі навчальної діяльності розвивається довільна увага, хоча переважною для цього віку, як і раніше, залишається мимовільна увага.
Обсяг уваги молодшого школяра менший, ніж у дорослої людини, розподіл уваги - слабший. Молодший школяр не може розподілити увагу між різними видами роботи, наприклад, між своїм читанням і слуханням товариша. Що стосується переключення уваги, то вона в цьому віці навіть вища, ніж у середньому в дорослих. Це пов'язано з рухливістю процесів центральної нервової системи дитини. Молодші школярі можуть переходити від одного виду діяльності до іншого без особливих утруднень і внутрішніх зусиль. Однак стійкість уваги в них невисока: діти концентрують увагу протягом нетривалого часу й переважно на зовнішніх об'єктах, діях, а не на діяльності внутрішнього плану.
У підлітковому віці активно вдосконалюється самоконтроль діяльності (спочатку це контроль за результатом, а потім - процесуальний контроль, тобто контроль будь-якого моменту діяльності). Для підлітків характерне прагнення до саморегуляції. Воно, зокрема, виявляється в тому, що на цікавій інтелектуально захопливій діяльності або роботі, що мотивована усвідомленням престижності, підлітки можуть утримувати увагу тривалий час, переключати чи розподіляти її між декількома діями й підтримувати досить високий темп роботи.
Розвиток довільної уваги - особливе завдання психолога. Довільна увага актуальна й у старшому дошкільному віці (при підготовці дитини до школи), і в молодшому шкільному, і навіть у підлітковому віці, тому що уміння керувати своєю увагою - це основа організації будь-якої пізнавальної діяльності.