Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Романс С.Рахманінова «Весняні води»



Камерна музика

1. Характеристика, характерні риси камерної музики.

2. Жанри камерної вокальної музики.

3. Жанри камерної інструментальної музики.

 

 

1. Камерна музика має великі можливості для передачі ліричних емоцій, тонких градацій, душевних станів людини.

Термін “камерна музика” виник від середньовічного латинського camera – кімната, затвердився у 16-17 ст. Під камерною музикою, на відміну від церковної і театральної, малася на увазі світська музика, написана для виконання в домашніх умовах або дворах монархів.

Камерна музика – вид музичного мистецтва, що використовується для виконання в невеликих приміщеннях або для домашнього музикування.

Характерні риси камерної музики:

1. Спеціальні інструментальні склади(від одного до ансамблю).

2. Особливості музичного викладу:

- тенденція до рівноправності голосів;

- деталізація мелодичних, інтонаційних, ритмічних, динамічних та інших виразних засобів;

- різноманітна розробка тематичного матеріалу.

Існує камерна вокальна музика і інструментальна.

 

2. До камерної вокальної музики належать: пісня, арія, аріозо, каватина, вокаліз, балада, романс.

Пісня стає твором камерного жанру в художній обробці для голосу із супроводом одного або декількох інструментів, навіть оркестру, Найчастіше композитор додає до народного наспіву більш складний супровід, іноді обробляє і саму мелодію, збагачуючи її витонченими прикрашеннями, пасажами. Близькими до народних є багато з пісень, що складені поетами і композиторами.

Пікардійська терція. Сад ангельських пісень

Поряд з поняттями “камерна пісня” широкого вжитку набуває термін “романс – назва невеликого вокального твору для голосу у супроводі.

Характерні риси романсу:

1. Яскравість мелодії, легкість запам”ятовування.

2. Повнокровність і гармонійність емоційного змісту.

3. Ясна логіка.

4. Закінченість і довершеність форми.

5. Імпровізаційність.

З часом ускладнювалась мелодична сторона, композитори використовували контрастні співставлення образів, самостійних картин і епізодів. Романс – орган удосконалення любовних стосунків, бо передбачав реальне звернення до коханої людини, завдяки чому виникала ілюзія діалогу зі слухачем. З 19 ст. до поч. 20 ст.написано більше як 60 тисяч романсів.

Головне завдання класичного романсу - вловити неповторність, індивідуалізованість почуття, яке не вміщується в строгі розміри вірша.

 

Основні риси класичного романсу:

1. Авторське походження музики і слів.

2. Письмова традиція.

3. Професійне виконання.

4. Особистісність, індивідуалізованість, біографічність висхідного настрою, переживання, почуття.

5. Близкість до оперної арії або сцени з спектаклю за своєю змістовністю.

6. Монологічність.

7. Життєва ситуація не дозволяла жінці виконувати чоловічий романс, і навпаки.

Романс С.Рахманінова «Весняні води»

 

В старовинному романсі допускалась як застарілість засобів, банальність змісту, зосередженість на любовній тематиці, так і життєва функціональність, аматорство, масовий успіх, поетизація звичайного життя, збагачення життєвого досвіду.

Цінність старовинного романсу визначалась його мелодією. Слова часто приходилось писати композиторам, що призводило до художньої слабкості твору.

Романс «Зачарована».

На Україні формування вокальної лірики, романсу як самостійного різновиду вокальної музики пов’язане із загальним піднесенням культури –коли популярними були пісні “простою” мовою, віршування, близькі до народно-епічних зразків, новаторські погляди українських поетів (Ф.Прокопович, Д.Туптало, Г.Сковорода). Темами служили замальовки музичного побуту, твори урочистого і драматичного змісту, інтимні, лірико-драматичні, філософські.

Окремі вірші співалися з інструментаьним супроводом. Важливою прикметою життєвості новостворюваних пісень було поширення їх у виконавській щоденній практиці.

Вокальна культура 17-18 ст. звертала увагу на музикальність вірша, його жанрову типологічність(елегійний, героїчний, епічний) і форму(монолог, діалог, мішану).

Сольні пісні С.Гулака-Артемовського, вокальні твори Сковороди, який грав на скрипці, флейттравері, бандурі і гуслях “приємно і зі смаком”, поширювалися лірниками, бандуристами. Авторами романсів у 18 ст. були М.Березовський, Д.Бортнянський.

Серед жанрів вокальної камерної музики чільне місце посідає балада – жанр народного походження про подвиги народних героїв або незвичні драматичні події. Новий тип балади було засновано на “наскрізному” музичному розвиткові. Драматична дія чергувалася з котрастними епізодами, наспівне викладення – з музичною декламацією.

Балада “Зелені рукави”

У 17 столітті з’явився такий жанр вокальної камерної музики, як арія, яка спочатку була просто піснею, пізніше стала концертною, оперною, ускладнилась за рахунок співставлення епізодів, зміни руху, наскрізного розвитку, речитативу на початку твору.

Діапазон змісту класичних арій доволі широкий: любовно-ліричні, драматичні, героїчні, філософські.

За характером вокального викладу є арії пісенного складу, широкі, наспівні, декламаційні, блискучі, бравурні, колоратурні.

Арія Хозе з опери Бізе „Кармен”.

Серед інших творів камерної вокальної музики значне місце належить вокалізу, ансамблю. Вокаліз– п’єса без слів, що виконується на якій-небудь голосній. У Рахманіновському “Вокалізі” виразна наспівність поєдналась із своєрідною інструментально-віртуозною трактовкою партії голосу.

 

Рахманінов. Вокаліз.

 

3. Інструментальна музика розвивалася пізніше за вокальну, зберігаючи доти характер прикладної, супроводжуючи різні моменти життя городян.

До жанрів камерної інструментальної музики належать: соната,

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.