Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Шкодочинна дія бур'янів

Лекція №3

ТЕМА: Бур’яни – як компонент агрофітоценозу

3.1 Поняття про бур’яни.

3.2 Класифікація бур’янів.

3.3 Способи розповсюдження бур’янів.

 

 

Питання для самостійного вивчення:

1. Вплив об’ємної маси ґрунту і глибини загортання насіння бур’янів на їх проростання.

2. Плодючість та характеристика насіння бур’янів.

 

Література:

1. Довідник з гербології: навчальний посібник для підготовки бакалаврів напряму 1301 "Агрономія" в аграрних вузах II-IV рівнів акредитації / І.Д. Примак, М.П. Косолап, П.У. Ковбасюк та ін.; За ред. І.Д. Примака. – К.: Кондор, 2006. – 372 с.

2. Косолап М.П. Гербологія: навч. посіб. для підготовки бакалаврів напряму "Агрономія" в аграр. навч. закладах ІІІ-ІV рівнів акред. / М.П. Косолап; Нац. аграр. ун-т (К.). – К.: Арістей, 2004. – 364 с.

3. Термінологічний словник з гербології: навч. посіб. / М.П. Косолап, С.П. Танчик, Ю.П. Манько, Р.І. Бурда, І.Д. Примак. – К.: Слово, 2008. – 184с.

 


 

Поняття про бур’яни.

У сучасній сільськогосподарській літературі під терміном "бур'яни" розуміють рослини, які засмічують сільськогосподарські угіддя і негативно впливають на ріст та розвиток сільськогосподарських культур.

Бур’ян – дика чи напівдика рослина, що поза волею людини росте у посіві і спричинює зниження родючості ґрунту, урожайності вирощуваної культури, якості продукції та погіршення естетичного вигляду посіву.

До даної групи рослин потрапили дикі та напівдикі рослини, що відносяться до різних ботанічних родин, і суттєво відрізняються за біологічними особливостями. Роль бур'янів при такому розумінні їх суті можуть виконувати й інші сільськогосподарські культури, які не висівались землеробом на даному полі. Такі культурні рослини називають засмічувачами.

У сучасному землеробстві засмічувачі можуть складати значну проблему для землероба. Джерелами надходження органів розмноження засмічувачів є втрати при збиранні та надходження з зерном культурної рослини, що висівається. Суттєву проблему можуть скласти ті засмічувачі, органи розмноження яких здатні не втрачати життєздатності в ґрунті в зимовий період та під впливом системи зяблевого обробітку ґрунту. До таких рослин на Україні можна віднести соняшник, падалиця якого суттєво може знизити урожай наступної культури, внаслідок досить високої конкурентної здатності соняшника; просо, сходи якого досить важко знищити в посівах наступної культури. Проблемний бур'ян південно-західних областей України – просо волосовидне є здичавілою за кілька поколінь падалицею культурного проса. Овес і, особливо, ячмінь та жито можуть бути нездоланними забур'янювачами в посівах пшениці. На Поліссі це може бути навіть картопля.

У визначнику трав'янистої рослинності СРСР (1971) колектив відомих ботаніків дав таке визначення терміну: "Бур'яни – це рослини, що розвиваються на місцях з порушеним рослинним покровом і взагалі пов'язані з діяльністю людини, але не культивуються спеціально".

Господарський зміст терміну "бур'яни" може суттєво змінюватися в посівах різних груп культур. Наприклад, на луках і пасовищах негативний вплив бур'янів в першу чергу може бути оцінений не по зниженню урожайності, а по погіршенню якості корму.

Шкодочинна дія бур'янів.

Шкодочинна дія бур'янів на культурні рослини виявляється по-різному:

· Затіняють культурні рослини,особливо високорослі, що призводить до недорозвинення у них механічних тканин і вилягання. Це знижує врожай і утруднює його збирання.

· Забирають із ґрунту багато вологи, висушуючи не тільки його верхній шар, але й підґрунтя, що дуже погіршує умови росту культурних рослин, особливо у посушливих районах. Наприклад, амброзія полинолиста, коріння якої проникає на глибину до 4 м, забирає вологи, вдвоє більше, ніж пшениця і набагато більше ніж овес. Вівсюг і мишій сизий розвивають коріння, яке проникає на глибину до 170 сантиметрів; коріння ж пирію та буркуну жовтого заглиблюється ще більше — до 250 сантиметрів.

· Знижують ефективність добрив. Разом з вологою вони забирають велику кількість поживних речовин. Зокрема, свиріпа використовує азоту й фосфору вдвоє більше, ніж овес. Амброзія полинолиста при наявності 20 рослин на 1 м2 забирає з одного гектара 135 кг азоту, 40 кг фосфору і 150 кг калію, що відповідає повній нормі внесення мінеральних добрив в умовах зрошення.

· Виділяють у ґрунт метаболіти (березка польова, осот рожевий та інші) — хімічні сполуки, що негативно впливають на ріст і розвиток рослин.

· Сприяють поширенню шкідників сільськогосподарських культур. Багато з них живляться і розвиваються спочатку на бур'янах, а потім переходять на культурні рослини. Зокрема, озима совка відкладає яйця на березці, осоті та лободі, а гусінь, що відроджується з них, ушкоджує озимі посіви. Гусінь лучного метелика теж спочатку розвивається на бур'янах.

· Сприяють поширенню мишоподібних гризунів.

· Сприяють розвитку багатьох хвороб.Крім того, бур'яни є резерваторами багатьох хвороб, особливо вірусних і фітоплазмових.

· Утруднюють обробіток ґрунту, догляд за посівами та збирання врожаю. На забур'янених полях важко провести якісний міжрядний обробіток просапних культур.

· Знижують продуктивність комбайнів. При збиранні забур'янених зернових продуктивність техніки знижується на 25—65 %, що призводить до підвищення собівартості продукції.

· Погіршують якість врожаю. Деякі з них (кукіль, дурійка та ін.) містять отруйні речовини, навіть незначні домішки яких у борошні роблять хліб непридатним для споживання. Від домішок у зерні жита насіння гречки татарської та стоколосу борошно набуває темного кольору, і хліб із нього швидко черствіє. Зерно із домішками бур'янів гірше зберігається, втрачає схожість, швидко пліснявіє. У ньому скоріше заводяться комірні шкідники. У зерні пшениці із забур'янених посівів зменшується вміст білка, у соняшнику — олії, у коренеплодах цукрових буряків — цукру.

· Знижують якість продукції тваринництва. Від згодовування забур'янених кормів худобі знижується якість продуктів тваринництва. Зокрема, при домішках полину молоко стає гірким, хвощу польового — синім. Гірчак спричиняє небезпечні захворювання тварин. При згодовуванні вівса з нерозмеленим насінням вівсюга коням вони хворіють на запалення стравоходу та дихальних органів.

· Приводять до небезпечних захворювань людей. Деякі бур'яни є причиною небезпечних захворювань людей. Зокрема, пилок амброзії полинолистої, конопель диких, полину звичайного в період цвітіння спричиняють алергію, яку важко лікувати.

 

Класифікація бур’янів

Існує кілька класифікацій бур'янів, в основу яких покладено різні ознаки. За ступенем антропогенного відбору всі бур'яни поділяють на дві групи:

- апофіти – рослини, які часто зустрічаються як в природних так і агрофітоценозах. У дану групу входять багаторічні та малорічні бур'яни;

- антропохори – рослини, які зустрічаються виключно на полях та на ділянках з порушеним травостоєм. В основному це однорічні бур'яни.

За місцем переважної зустрічаємості розрізняють:

- рудеральні - (смітникові), супутники жител людини, зустрічаються на смітниках, біля парканів, на узбіччях доріг, в інших місцях біля житла людини, на покинутих землях, відвалах тощо. Наприклад, лопух, кропива, чортополох, спориш і ін.;

- сегетальні – (польові) види, що зустрічаються в посівах сільськогосподарських культур;

- лучні - зустрічаються на луках і пасовищах, малопоживні, отруйні або шкідливі для тварин;

- лісові - з'являються на вирубках лісу і заважають поновленню лісу штучним шляхом.

Всі сегетальні бур'яни по приуроченості до оброблюваних земель поділяються:

- спеціалізовані - види, які зустрічаються лише в окремих культурах. Наприклад, у житі це бромус житній, дзвінець безкрилий; пшениці - пажитниця п'янка; вівсі - вівсюг звичайний; просі - мишій сизий, мишій зелений; гречці - гречка татарська; у льоні - пажитниця льонова, гірчак льоновий, шпергель льоновий, шпергель великий, рижій льоновий; соняшнику - вовчок соняшниковий, вовчок гіллястий; у конюшині - повитиця конюшинна;

- неспеціалізовані - види, які зустрічаються в багатьох культурах. Серед них з певною долею умовності можна виділити бур'яни, що краще розвиваються в посівах груп культур: зернових, просапних та багаторічних травах.

По відношенню до рівня сучасної землеробської культури (відповідності біологічних вимог окремих видів бур'янів антропічному комплексу) В.В. Туганаєв запропонував всі бур'яни поділити на три групи:

- еуагрофіти - бур'яни з стійкою позицією в посівах сільськогосподарських культур, що здатні добре розвиватися на інтенсивно оброблюваних землях. До даної групи можна віднести - березку польову, куряче просо, редьку дику, підмаренник чіпкий, щирицю звичайну, лободу білу, гірчаки, галінсогу дрібноквіткову, амброзію полинолисту, мишії, осоти і ін. Всього 58 видів;

- геміагрофіти - компоненти агрофітоценозів, котрі постійно зберігаються на огріхах, у країв полів, в посівах озимих та багаторічних трав. На інтенсивно оброблюваних ділянках види даної групи не зустрічаються або знаходяться в пригніченому стані. До даної групи можна віднести - полинь гірку, перстач гусячий і ін. Всього 62 види;

- нестійкі агрофіти - випадкові види на полях. До них слід віднести дзвоники, конюшину гірську, та деякі види з родини маренових та ранникових. У переважній більшості види даної групи не є проблемними і не потребують спеціальних заходів регулювання рівня їх присутності.

За походженням бур'яни поділяють на такі ж види як і культурні ро­слини:

- апофіти - місцеві;

- адвентивні - пришельці. У дану групу відносять рослини-емігранти, які потрапили в нову місцевість (переважно за допомогою штучних факторів поширення), що лежить за межами їх природних ареалів, пристосувались до нових умов існування і почали самостійно поширюватися на новій території.

В основу виділення біологічних груп покладено кілька ознак.

За способом живлення всі бур'яни поділяються на дві нерівновеликі групи:

- бур'яни - паразити та напівпаразити, що повністю або частково живляться за рахунок рослини-господаря;

- зелені (автотрофні), що об'єднує рослини здатні самостійно живитися й утворювати органічну речовину. До цієї групи належить більша частина рослин.

Бур'яни паразити за місцем прикріплення до рослини-господаря поділяють на:

- кореневі - паразитні рослини прикріплюються до кореневої системи рослини-господаря, наприклад, вовчок соняшниковий та гіллястий;

- стеблові - паразитні рослини прикріплюються до стебла рослини-господаря. Наприклад, повитиця польова та конюшинна.

Автотрофні рослини за довжиною життя поділяють на:

- малорічні - охоплюють всі рослини, життєвий цикл розвитку яких не перевищує 2 роки. Після утворення насіння рослини відмирають, розмножуються практично виключно насінням;

- багаторічні - життєвий цикл розвитку яких перевищує 2 роки. Після утворення насіння у рослини відмирає лише надземна частина, а підземна - живе довго і з неї щорічно утворюються нові квітконосні стебла. Основний спосіб розмноження вегетативний.

В залежності від життєвого циклу розвитку, серед малорічних бур'янів розрізняють:

- ефемери - рослини, що мають короткий період розвитку 1,5-2 місяці і здатні за один сезон давати кілька поколінь;

- ярі - рослини, життєвий цикл розвитку яких починається весною і завершується в цьому ж році. Осінні сходи рослин даної групи не здатні перезимовувати. Залежно від часу проростання, серед даної групи виділяють ранні та пізні бур'яни. Ранні бур'яни сходять у ранньовесняний період і завершують вегетацію в середині літа. Їх життєвий цикл розвитку співпадає з життєвим циклом розвитку ранніх ярих культур (овес, ячмінь, горох). Пізні ярі бур'яни сходять після достатнього прогрівання ґрунту пізно весною і завершують вегетацію в осінній період. Життєвий цикл розвитку даної групи бур'янів співпадає з останнім у пізніх ярих культур (кукурудза, цукровий буряк і ін.);

- озимі - рослини, для життєвого циклу яких обов'язково потрібен період з від'ємною температурою. Не залежно від часу проростання, утворити насіння вони здатні лише після проходження зимового періоду. Їх життєвий цикл розвитку співпадає з життєвим циклом розвитку озимих культур;

- зимуючі - рослини, життєвий цикл розвитку яких може відбуватись по типу ярих або озимих залежно від часу проростання, тому сходи зимуючих бур'янів не гинуть у зимовий період;

- дворічні - рослини, повний життєвий цикл яких завершується за два роки. Розмножуються в перший рік насінням, а на другий – вегетативно. У дійсних дворічних рослин сходи при появі їх весною весь вегетаційний сезон залишаються у фазі розетки листя або утворюють лише стебла. В перший рік життя вони накопичують в коренях запасні поживні речовини, а на другий рік - дають стебла з квітками і насіння. Якщо в перший рік рослини не нагромадили достатнього запасу поживних речовин, то такі рослини здатні зимувати двічі і тільки після цього плодоносити і відмирати. Факультативні дворічні можуть проходити цикл розвитку особливо в південних районах як однорічні зимуючі бур'яни.

Серед багаторічних бур'янів біологічні групи виділяють за органом вегетативного розмноження:

- кореневищні - багаторічні рослини основним вегетативним органом розмноження яких є кореневище;

- коренепаросткові - основним органом вегетативного розмноження яких є кореневі паростки;

- повзучі - основним органом вегетативного розмноження яких є повзуче стебло, у вузлах якого здатне утворюватися коріння;

- цибулинні - основним органом вегетативного розмноження яких є видозмінений підземний пагін-цибулина;

- бульбоплідні - основним органом вегетативного розмноження яких є потовщене підземне стебло бульба;

- стрижнекореневі - основним органом вегетативного розмноження яких є сплячі бруньки на стрижневому корені;

- гронокореневі - багаторічні рослини, основним способом розмно­ження яких є насіннєвий, але вони здатні розмножуватися і вегетативно при відторгненні верхньої частини укороченого головного кореня.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.