Порядок виконання роботи. Практичне заняття №3

Практичне заняття №3

Форма проведення - практична робота

Стрес як негативний чинник освітнього середовища

Мета.Навчитись визначати стресовий стан власного організму та шляхи запобігання стресам у дітей дошкільного віку в різних сферах діяльності.

Теоретичні відомості

Стрес- це сукупність захисних фізіологічних реакцій, які виникають в організмі людини чи тварини у відповідь на дію зовнішніх несприятливих факторів.

Уперше теорію стресу розробив канадський учений-біолог Г. Сельйо у 1936 р. і виокремив три стресові фази: тривога (мобілізація захисних сил), резистентність (пристосування до несприятливої ситуації) і виснаження (при тривалому стресі).

Стрес супроводжується змінами як фізіологічного, так і психологічного стану, оскільки ці дві складові здоров’я людини органічно пов’язані між собою, так як всі функції в організмі людини регулюються за допомогою нервових і гуморальних реакцій.

Закономірності людського життя унеможливлюють повний захист від стресів. Більше того, як підкреслював, Г. Сельйо, саме конфлікти організму із середовищем підтримують у робочому стані біологічні механізми захисту від шкідливих дій, тренують їх. Небезпечною є лише третя фаза стресу, що зумовлюється постійною емоційною напругою.

Проблема стресу є актуальною для всіх суб’єктів освітнього середовища.

Професійна діяльність педагога передбачає постійне інтелектуальне та емоційне напруження, тим більше на тлі таких несприятливих соціально-економічних умов, як нестабільність у державі та низька оплата праці.

Постійні стреси провокують гіпертонію, атеросклероз, захворювання шлунково-кишкового тракту, емоційне вигоряння.

Несуть небезпеку стреси і для вихованців навчальних закладів. Вони спричиняють зниження імунітету, замкненість, агресивність, втрату пізнавальної активності. Вихованець в стресовому стані важче піддається виховним впливам, стає нездатним до гуманних проявів поведінки, що провокує конфлікти і, як наслідок, нові стреси.

Стресам сприяє і недостатня виховна компетенція батьків та умови і пріоритети сучасного життя.

Завдання для самостійної роботи

1. Навести прояви стресу у фізіологічній сфері

2. Навести прояви стресу у психоемоційній сфері

3. Вказати наслідки стресу для організму

4. На основі досвіду педагогічної практики охарактеризувати відношення психологічних до фізіологічних травм у дітей дошкільного віку під час навчально-виховного процесу та розробити рекомендації щодо попередження психологічних травм у різних видах діяльності

Відповіді

1. До фізіологічних ознак стресу належать виразки, мігрень, гіпертонія, біль у спині, артрит, астма і болі в серці. Фізіологічний стрес пов'язаний з об'єктивними змінами умов життєдіяльності людини. Стресорами при цьому можуть бути мікроклімат, радіація, шум, вібрація, природні стихійні лиха (землетрус, повінь, виверження вулкану).

2. Психологічні прояви включають дратівливість, втрату апетиту, депресію і знижений інтерес до міжособистісних стосунків .

3. В нормі реакція на стрес - адекватне пристосування до змін. При зустрічі з чим-небудь несподіваним і значущим першими реакціями людини будуть реакції типу "Увага! Тривога!": Частішає дихання, прискорюється серцебиття, зростає загальне збудження ... І все це не просто так: мудра природа таким чином дає можливість людині сконцентрувати увагу на небезпеку , щоб швидко і "гідно" на неї відреагувати.

Якщо стрес не короткочасний, а досить тривалий, настає друга фаза - фаза опору. Організм мобілізується для боротьби зі стресом, і перш за все знижується рівень тривоги, що допомагає "зібратися" і всі сили кинути на подолання ситуації або на адаптацію до неї.

У разі ж, якщо стресор - фактор, що викликає стрес - все ще продовжує діяти або ж занадто сильний, настає стадія виснаження : організм слабшає (аж до саморуйнування!). Саме на цьому етапі виникають так звані психосоматичні захворювання - захворювання, викликані психологічними причинами, але "відкликає" не в порушення психіки, а в порушенні тілесного здоров'я. Це й зрозуміло: при тривалій дії стресу людина постійно перебуває в стані нервового напруження, це напруга накопичується і переходить у захворювання.

Можливий і інший тип реакції: виникнення психічних порушень, так званої психотравми.

Отже, якщо стресовий вплив виявилося надмірно тривалим або занадто інтенсивним для організму людини, то у разі такої стресової "передозування" організм людини також зазнає змін.

Відбувається це таким чином: стрес викликає сильне емоційне напруження, наслідком чого є підвищення активності нервової системи, що, у свою чергу, є причиною змін в судинній системі, а при значній тривалості - і у внутрішніх органах. Саме внаслідок реалізації такої схеми після "важкого дня" ми відчуваємо головні болі, запаморочення, підвищення артеріального тиску (внаслідок судинних порушень), а також артрити (м'язові напруги рук і ніг).

Взагалі, до психосоматичних захворювань традиційно відносять так звану"чикагську сімку" захворювань, що виникають як реакції на стрес. Це - нейродерміт і псоріаз; виразка шлунка і дванадцятипалої кишки; неспецифічний виразковий коліт; бронхіальна астма; гіпертонія; тиреотоксикоз (порушення роботи щитовидної залози) і ревматоїдний артрит.

4. Психотравма-це переживання екстремального стресу, внаслідок подій, які особа сприймає як загрозу для свого життя, або стає їх свідком.

Під час навчальної діяльності дитина може отримати психологічні травми через:

а) відмова у визнанні, зневіра в дитині, неприйняття дитини.

б) приниження — постійне джерело психологічних травм. Називати дитину -- «дурень», «телепень», «бовдур»... Особистість знецінюється. Особливо небезпечно робити це в присутності сторонніх.

в) тероризування – коли дорослі погрожують дітям фізичною карою: «Я не знаю, що я з тобою зроблю» або: «Я ладна тебе вбити!», або «Я зараз візьму ремінь...».

г) ізоляція. Наприклад, якщо дитину зачиняють у кімнаті, в коморі саму, забороняють їй гратися з однолітками

д) емоційне ігнорування.

Сьогодні на території України відбуваються воєнні дії, тому можна сказати, що психологічну травму отримують не лише дорослі, а й діти. Дошкільники часто чують і бачать те, що відбувається на сході України. Вони сприймають цю ситуацію по-своєму, хто по-дитячому, а хто – як дорослий. У дитсадках, у школі ми чуємо одне й те ж: «Чи буде війна?». Дошкільники теж переживають, хоч вони не розуміють що таке війна, але вже бачать, які хвилювання вона викликає у батьків, учителів.

Відповіддю на такі переживання може бути втрата апетиту, замкненість дитини, адже всі говорять про щось погане, а дитину не розуміють. Можливе порушення сну, крики і плач у сні.

У дітей, чиї батьки беруть участь у воєнних діях, порушується психіка, адже вдома постійно плачуть, переживать. А чому – важко зрозуміти 5-ти річному малюку, він знає тільки те, що тато там, де робиться щось погане.

Діти, які спостерігають за подіями по телевізору, чують уривки розмов між батьками, отримують психологічні травми. Тому дорослі мають зробити все, щоб вберегти дітей і підлітків від травматичних наслідків.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ü Насамперед, дорослим треба навчитися формувати партнерські дружні стосунки. Навчитися уважно й шанобливо ставитися одне до одного, відкрито висловлювати свої почуття та обговорювати свої проблеми.

Порядок виконання роботи

Поиск по сайту: