Водночас існує ціла низка нерозв’язаних проблем, щодо навчання і виховання дітей з особливими потребами

4. Відсутність належної навчально-виховної та корекційної роботи з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку у спеціальних навчальних закладах.

На сьогодні у зв’язку з важким фінансово-економічним станом у державі спеціальні заклади незадовільно забезпечуються навчальною, методичною літературою, спеціальним обладнанням. Повільно триває впровадження нових освітніх інформаційних технологій у навчально-виховний процес осіб з психофізичними вадами. Все це ускладнює соціально-трудову адаптацію та інтеграцію дітей з особливими потребами у соціум.

5. Ізольованість дітей з особливостями психофізичного розвитку в спеціальних школах-інтернатах.

Внаслідок штучної ізоляції дітей з обмеженими психофізичними можливостями, відриву їх від сім’ї у дошкільному та шкільному віці, застосування надмірної опіки у виховному процесі формується особистість, яка невпевнена в собі, у своїх силах і можливостях, не підготовлена до інтеграції в суспільство. Звідси найважливішим завданням сучасної корекційної педагогіки є позбавлення ізоляції дітей з особливими потребами від реального середовища, реальних умов життя з його проблемами соціального, морального та культурного порядку, шляхом інтеграції в загальноосвітні навчальні заклади і здобуття якісної освіти разом зі здоровими однолітками.

Про те, що навчати дітей з особливостями психофізичного розвитку необхідно в системі інтегрованого навчання, стверджував ще в 20-ті роки минулого століття Л.С. Виготський. Він наполягав на створенні такої системи навчання, в якій вдалося б органічно пов'язати спеціальну освіту із загальною. Науковець стверджував, що це необхідно, оскільки "при всіх перевагах наша спеціальна школа відрізняється тим основним недоліком, що вона замикає свого вихованця, сліпу, глуху або розумово відсталу дитину, у вузьке коло шкільного колективу, створює замкнутий світ, в якому все пристосовано до дефекту дитини, все фіксує його увагу на своєму недоліку і не вводить його в справжнє життя".

6. Відсутність зацікавленості та мотивації адміністрації загальноосвітніх навчальних закладів до впровадження інноваційних форм навчання осіб з особливими потребами (зокрема інклюзивного навчання).

Сьогодні інклюзивна форма навчання для дітей з вадами психофізичного розвитку заслуговує на особливу увагу. Адже інклюзивне навчання – це спільне навчання і виховання дітей з особливими потребами зі здоровими однолітками в умовах масового загальноосвітнього закладу за місцем проживання. Спільне навчання і виховання має свої позитивні сторони для дітей з особливими потребами: наголос робиться в першу чергу на розвиток сильних якостей і талантів дітей, а не на їхніх проблемах; взаємодія зі здоровими однолітками сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному та емоційному розвитку таких дітей. Здорові діти завдяки взаємодії з дітьми з вадами психофізичного розвитку вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей, вони стають більш чуйними, милосердними, співчутливими, терплячими, готовими до взаємодопомоги.

Основною проблемою сьогодні є стихійне впровадження інклюзивного навчання в масових школах та дитячих садочках; не прийняття інклюзії по причинам відсутності належної підготовки педагогічних кадрів масових загальноосвітніх закладів до роботи з дітьми з обмеженими можливостями, відсутність спеціальних педагогів в звичайних школах та дитячих садочках, відсутність відповідної навчально-матеріальної бази закладів і таке інше.

Отже, одночасне функціонування традиційних та інноваційних закладів у системі корекційної освіти дітей з особливими потребами, взаємодія їх структур з метою реалізації завдань комплексної медичної, фізичної, соціальної та професійної реабілітації має безперечну перевагу.

7. Відсутність повного забезпечення висококваліфікованими педагогічними кадрами спеціальних закладів та загальноосвітніх закладів, у яких навчаються діти з особливими потребами.

Висококваліфіковані спеціальні педагогічні кадри – це ті які приймають і усвідомлюють реформи в корекційній освіті, розробляють нові педагогічні технології організації навчально-виховного процесу, нове навчально-методичне забезпечення, опановують сучасними методиками диференційованого й особистісно-орієнтованого викладання (залежно від індивідуальних потреб дитини), готові працювати в команді в умовах інклюзивного навчання дітей з особливими потребами.

В Україні Інститут корекційної педагогіки та психології НПУ імені М. П. Драгоманова готує фахівців для роботи з дітьми за різними нозологіями, в тому числі і спеціалістів зі спеціальної психології, вчителів інклюзивної освіти, консультантів для ПМПК і ін. Як стверджує науковець М. Шеремет необхідно цілеспрямовано і планово здійснювати підготовку та перепідготовку висококваліфікованих кадрів за всіма освітньо-кваліфікаційними рівнями. Наші випускники мають бути конкурентоспроможними в світовій системі спеціальної освіти.

Висновок. Ми окреслили лише певне коло проблем сучасної корекційної педагогіки. Безперечно, що їх набагато більше, і вирішення їх потребує часу, повсякденної напруженої роботи і об’єднання зусиль багатьох людей, причетних до цієї важливої і необхідної справи. Вирішення хоча б частини з них забезпечить готовність дітей з особливими потребами до повноцінного виконання своїх різноманітних соціальних ролей і функцій, готовність до саморозвитку, самоствердження, до щасливого людського життя серед людей.