Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу

При регулюванні грошового обігу варто використовувати різні показники аналізу грошової маси. Зокрема, для досягнення най­кращого результату регулювати грошову масу доцільно не лише з огляду грошових агрегатів, а й враховуючи прискорення обігу грошових коштів, готівкових та безготівкових. Отже, належну увагу необхідно приділяти швидкості обігу грошей.

Швидкість обігу грошей — це частота, з якою кожна одини­ця наявних в обігу грошей використовується в середньому для реалізації товарів та послуг за певний період (рік, квартал, місяць). Швидкість обігу грошей характеризує інтенсифікацію їхнього руху під час виконання функції засобу обігу та засобу пла­тежу. Швидкість обігу грошей важко піддається обрахунку, тому для її оцінки використовуються непрямі методи.

У розвинутих країнах обчислюються два показники швидкості зростання обігу грошей:

— швидкість обігу грошей у кругообігу доходів — відношення валового національного продукту (ВНП), або національного дохо­ду, до грошової маси; характеризує взаємозв'язок між грошовим обігом і процесами економічного розвитку;

— обіговість грошей у платіжному обігу — співвідношення здійснених трансакцій з поточних банківських рахунків та серед­ньої величини грошової маси.

Зміна швидкості обігу грошей залежить від багатьох чинни­ків — як загальноекономічних (циклічного розвитку економіки, темпів економічного зростання, інфляційних процесів, сприятли­вої кон'юнктури на внутрішніх та зовнішніх ринках), так і су­то монетарних (структури грошової маси, структури грошової бази, ступеня розвитку безготівкових розрахунків, рівня процент­них ставок на грошовому ринку, рівня розвитку кредитних від­носин).

Зміна швидкості обігу грошей впливає на обсяги пропозиції грошей та платоспроможний попит, відображає зміни інтенсив­ності відтворювальних економічних процесів.

Зміна швидкості обігу грошей впливає на платоспроможний попит прямо пропорційно: при її збільшенні, за умови сталого товарообігу, платоспроможний попит відносно збільшується, і нав­паки. Прискорення обігу грошей компенсує їхню масу, що має позитивне значення при зростанні товарообігу (коли потреба в гро­шах задовольнятиметься без додаткового їх випуску). Проте за умови, що платоспроможний попит випереджає товарну пропози­цію, прискорення грошового обігу стимулює інфляційні процеси. Прискоренню обігу грошей сприяє зменшення готівкових коштів у грошовому обороті, впровадження високих технологій у безготів­кові розрахунки, інфляційні процеси тощо.

Сповільнення грошового обігу збільшує попит на гроші, змен­шує платоспроможний попит, що позитивно впливає на його стан навіть при незмінному обсязі товарообігу. Тому сповільнення гро­шового обігу є антиінфляційним інструментом.

Отже, грошовий обіг — це складне економічне явище, яке важ­ко прогнозувати та регулювати. При дослідженні цього явища було виведено закон грошового обігу.

Закон грошового обігу — це економічний закон, відповідно до якого у певний момент часу в обігу може перебувати лише пев­на, об'єктивно зумовлена маса купівельних та платоспромож­них засобів.

Закон грошового обігу виражають рівнянням Фішера:

MV = PQ,

де У — швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в цьому періоді; М — середня маса грошей, що перебуває в обігу на цей період.

Наведена формула засвідчує: кількість грошей, що обслуговує грошовий обіг, має дорівнювати номінальному обсягу виготовле­ного національного продукту (PQ), поділеному на швидкість обігу грошей.

Беручи до уваги сучасний розвиток економічних відносин, не­обхідно пам'ятати, що частина товарів продається у кредит, тому потреба у додаткових коштах при збільшенні реалізації товарів відсутня. Для погашення боргових зобов'язань потрібна додаткова кількість грошей, і це необхідно передбачати при обрахунку опти­мальної величини грошової маси. Зважаючи на вплив додаткових чинників, закон грошового обігу набуває такого вигляду:

_м IPQ-Ig+Іп-Евп

V

де М — необхідна для обігу маса грошей; Y.K — сума продажів товарів та послуг у кредит; £/7 — загальна сума платежів, строк оплати яких настав; ХВ77 — сума платежів, що погашаються внаслідок взаємного зарахування боргів.

Актуальною проблемою регулювання величини грошової маси є приведення до рівності фактичної грошової маси, що перебуває в обігу, до об'єктивно необхідної величини грошових коштів, які забезпечують належний рівень обслуговування суспільного відтво­рення. Таке регулювання можна здійснювати на основі аналізу співвідношення між попитом та пропозицією грошей.

Поиск по сайту: